Контрольні запитання

1. Які характерні ознаки притаманні інноваційній діяльності?

2. Відповідно до яких засад здійснюється інноваційна діяльність?

3. Назвіть основні нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну діяль­ність.

4. Яка роль Господарського кодексу України в регулюванні інноваційної діяль­ності?

5. У чому полягає роль держави як учасника інноваційних правовідносин?

6. Який орган виконує функції спеціально уповноваженого органу держави у сфері інноваційної діяльності? В чому полягають ці функції?

7. Які складові інноваційних правовідносин?

8. Розкрийте поняття «інноваційного продукту».

9. Чим відрізняються інноваційні підприємства від решти підприємств?

10. В яких випадках інноваційні проекти підлягають державній експертизі?

11. Яка мета державної реєстрації інноваційних проектів?

12. Яким категоріям інноваційних проектів надається державна підтримка?

13. У чому полягає державна підтримка інноваційних проектів?

14. Які організації здійснюють державну підтримку інноваційних проектів?

15. За допомогою яких договорів опосередковуються відносини щодо розробки інноваційних проектів?

16. Чим характеризуються договори про трансфер технологій?

17. В чому полягає специфіка укладання договорів про трансфер технологій?

18. Які форми (види) господарсько-правової відповідальності застосовуються до учасників інноваційної діяльності у разі порушення ними законодавства про інноваційну діяльність?

Тема 25. Правове регулювання фінансової діяльності

1. Поняття та види фінансової діяльності.

2. Банківська діяльність.

3. Страхування.

4. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.

5. Аудит.

1. Поняття та види фінансової діяльності

Фінансова діяльність у сфері господарювання - це діяльність, пов'язана з обігом коштів (фінансів). Вона може здійснюватися суб'єктами господарю­вання на професійних засадах з метою задоволення відповідних потреб інших осіб (професійна фінансова діяльність). Різновидами такої діяльності є грошо­ве та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжна діяль­ність у сфері фінансів і страхування, а суб'єктами такої діяльності є фінансові установи.

Водночас кожен суб'єкт господарювання, органи господарського керівництва здійснюють таку діяльність для забезпечення своєї основної діяльності. Це так звана індивідуальна фінансова діяльність, метою якої є забезпечення платоспро­можності, суб'єктів господарських правовідносин, у тому числі проведення розра­хунків, пов'язаних з їх діяльністю, покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг), одержання прибутку (доходу) тощо.

Здійснення професійної фінансової діяльності має підпорядковуватися спеці­альному правовому режимові, основні засади якого визначаються Господарським кодексом України (глава 35 «Особливості правового регулювання фінансової ді­яльності») та Законом України від 17.07.2001 р. «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якого:

6. ринком фінансових послуг є сфера діяльності його учасників з метою надан­ня та споживання певних фінансових послуг (банківських, страхових, ін­вестиційних, операцій з цінними паперами та інших), що забезпечують обіг фінансових активів;

7. фінансовими послугами визнаються операції з фінансовими активами, що здійснюються фінансовими установами в інтересах третіх осіб за власний ра­хунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

8. суб'єктом діяльності щодо надання фінансових послуг є фінансова уста­нова - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного державного реєстру фі­нансових установ; до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, устано­ви накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;

• спеціальне державне регулювання ринків фінансових послуг в Україні здій­снюється:

A) з метою: 1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; 2) захисту інтересів споживачів фінансових послуг; 3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; 4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; 5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; 6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; 7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; 8) контролю за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; 9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг;

Б) у визначених законом формах, а саме шляхом: 1) ведення державних ре­єстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових по­слуг; 2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; 3) нагляду за діяльністю фінансових установ; 4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; 5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг;

B) здійснюється уповноваженими на це органами, в тому числі:

• щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;

• щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною ко­місією з цінних паперів та фондового ринку;

• щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом - Державною комісією з регулювання ринків фінансових по­слуг України (ДКРРФП) (діє відповідно до Положення про цю комісію, затв. Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292/2003), до ком­петенції якої входять: 1) нормативне регулювання ринків фінансових послуг у визначених законом межах; 2) здійснення реєстрації та веден­ня Державного реєстру фінансових установ; 3) ліцензування діяльнос­ті з надання фінансових послуг; 4) здійснення контролю за діяльністю фінансових установ; 5) застосовування заходів впливу (в тому числі адміністративних-господарських санкцій) до учасників ринків фінансо­вих послуг у разі порушення ними законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів ДКРРФП та реалізує інші повноваження, передбачені згаданим.

З метою попередження такого негативного явища, як легалізація одержаних злочинним шляхом коштів, Законом України від 28 листопада 2002 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» передбачається обов'язковий фінансовий моніторинг (діяльність по ви­явленню та аналізу фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з «відмиван­ням» доходів) для фінансових та інших установ (організацій), які надають фінан­сові послуги, в тому числі банки, страхові компанії, кредитні спілки та ін.

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є організації зі ста­тусом юридичної особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції. Суб'єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону ви­конують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що за­безпечують здійснення фінансових операцій; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - Державний комітет фі­нансового моніторингу України, який діє відповідно до Положення, затв. Указом Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004.

Державний комітет фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним стату­сом, основними завданнями якого є:

• участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансу­ванню тероризму;

• збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що під­лягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

• створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформацій­ної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

• налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з орга­нами державної влади, компетентними органами іноземних держав та між­народними організаціями в зазначеній сфері;

• забезпечення в установленому порядку представництва України в міжна­родних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань:

1. розробляє комплексні програми запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

2. бере участь у розробленні проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України та її реалізації;

3. співпрацює з центральними органами виконавчої влади та іншими держав­ними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також іншими державними органами з питань запобігання та протидії легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

4. за наявності достатніх підстав для віднесення фінансової операції до такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних зло­чинним шляхом, або фінансуванням тероризму, надає правоохоронним органам, згідно з їх компетенцією, відповідні узагальнені матеріали;

5. здійснює в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму методичне забезпечен­ня суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за такими суб'єктами, та координує заходи, що проводяться ними в цій сфері;

1. встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначаються відповідаль­ними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

6. проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб'єктами первин­ного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

7. вносить пропозиції щодо розроблення законодавчих актів, бере в установ­леному порядку участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

8. узагальнює одержану від правоохоронних та інших державних органів ін­формацію, що стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, аналізує динаміку розвитку негативних тенденцій у цій сфері, досліджує методи та фінансові схеми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочин­ним шляхом, і фінансування тероризму, розробляє та подає в установленому по­рядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;

10. сприяє виявленню у фінансових операціях ознак використання доходів, одержаних злочинним шляхом;

11. забезпечує ведення в установленому законодавством порядку обліку фі­нансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніто­рингу;

12) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

У разі недотримання вимог Закону «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (в тому числі щодо прове­дення фінансового моніторингу) мають застосовуватися до порушників відповід­ні санкції, в тому числі штрафи відповідно до встановленого порядку (розпоря­дження ДКРРФП від 13.11.2003 № 120 «Про затвердження Порядку застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України штрафів за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»).