Контрольні запитання

1. В яких значеннях застосовується поняття «капітальне будівництво»?

2. В яких формах може здійснюватися капітальне будівництво?

3. Скільки основних стадій має процес капітального будівництва?

4. Які основні нормативно-правові акти регулюють відносини, що складаються в процесі капітального будівництва?

5. Розкрийте поняття «будівельні правовідносини».

6. Яким чином проявляється комплексний характер будівельних правовід­носин?

7. Які категорії осіб беруть участь у будівельних правовідносинах?

8. Наскільки значною є роль держави як учасника будівельних правовідносин?

9. На яке відомство покладаються функції спеціально уповноваженого органу держави у сфері капітального будівництва?

10. У чому полягають основні функції спеціально уповноваженого органу дер­жави у сфері капітального будівництва?

11. Які види діяльності у сфері капітального будівництва підлягають ліцензу­ванню?

12. В чому проявляється державне регулювання відносин у сфері капітального будівництва?

13. Яка мета проведення державної експертизи інвестиційних проектів будівни­цтва?

14. В якому порядку здійснюється прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію?

15. Які форми відповідальності застосовуються до порушників законодавства про капітальне будівництво?

16. Чи застосовується повне відшкодування збитків за порушення умов догово­ру (контракту) на капітальне будівництво?

17. Які види господарсько-правових санкцій застосовуються у вертикальних від­носинах з капітального будівництва? Які органи можуть застосовувати такі санкції?

18. Який вид та форми неустойки передбачені ГК за порушення умов договору підряду на капітальне будівництво?

Тема 24. Правове забезпечення інноваційної діяльності

1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності.

2. Система законодавства про інноваційну діяльність.

3. Інноваційні правовідносини.

4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності.

1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності

Одним з видів господарської діяльності (а для значної частини суб'єктів гос­подарювання - складовою їх господарської діяльності, що забезпечує конкурент -ноздатність її результатів - товарів, робіт послуг) є інноваційна діяльність, яка має особливе значення у зв'язку з орієнтацією нашої держави на забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки країни.

Попри деякі розбіжності в законодавстві (про що зазначатиметься нижче) можна дати таке визначення цього поняття:

Інноваційна діяльність - це різновид господарської діяльності, що здійсню­ється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у вироб­ництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі випуску і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здій­снення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й еколо­гічного становища, випуску нових конкурентноздатних товарів, послуг та ін.

Вирішальною ознакою інноваційної діяльності є інновації, що створюються в результаті її здійснення та/або застосовуються в процесі її здійснення.

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноз-датні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Залежно від мети здійснення інноваційна діяльність може бути некомерційною та комерційною.

Некомерційною слід визнати таку інноваційну діяльність, метою здійснення якої є виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими стро­ками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у ви­робництво та інші сфери суспільного життя (тобто отримання прибутку як без­посередня мета здійснення такої діяльності - відсутня, проте вона може бути до­сягнута згодом як один з її результатів).

Комерційною є інноваційна діяльність, яка спрямована на використання і ко­мерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Види інноваційної діяльності, відповідно до ст. 327 ГК України, визначаються залежно від її напрямів:

• проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

• розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів тех­ніки і технології;

• розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначе­них для поліпшення соціального та екологічного становища;

• технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробни­цтва нової продукції або впровадження нової технології.

Здійснення інноваційної діяльності можливе завдяки збалансованій реаліза­ції (1) приватних інтересів учасників (в тому числі суб'єктів) такої діяльності (в забезпеченні конкурентоспроможності товарів та послуг і збільшення в результа­ті цього розміру прибутку від їх реалізації) і (2) публічних інтересів (в підвищенні ефективності економіки країни, регіону, а також задоволення інших суспільних потреб у сфері охорони здоров'я, освіти, культури тощо). Зазначена обставина зу­мовлює втручання держави у сферу інноваційної діяльності. Основними напря­мами та принципами державної інноваційної політики є:

• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

• формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння іннова­ційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної коо­перації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутріш­ньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і мит­ної політики у сфері інноваційної діяльності;

• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Для стимулювання залучення інвестицій в інноваційну діяльність встановле­на система державних гарантій (ст. 329 ГК України) та низка інших заходів. Держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності:

• підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави;

• підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;

• охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовіс­ної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;

• вільний доступ до інформації про пріоритети державної економічної та со­ціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, крім випадків, передбачених законом;

- підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.

Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки (затв. по­становою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801) передбачений комплекс заходів, спрямованих на стимулювання інноваційної діяльності, зокрема:

• створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції;

• розширення практики пільгового кредитування під заставу майна суб'єктів господарської діяльності;

• створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інновацій­них проектів;

• розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здій­снення лізингових, факторингових та інших операцій.

Найбільшого заохочення з боку держави та суспільства заслуговує інноваційна діяльність з пріоритетних напрямів, що забезпечують науково-технологічне онов­лення виробництва та сфери послуг у країні, наповнення внутрішнього ринку кон­курентною наукоємною продукцією та можливість виходу з нею на світовий ринок. З метою концентрації ресурсів держави на таких напрямах Законом України від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» передба­чено механізми реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності залежно від їх видів: стратегічні (розраховані на тривалу перспективу - не менше ніж 10 ро­ків - найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналі­зу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу) і середньо-строкові (розраховані на реалізацію протягом найближчих 3-5 років напрями інно­ваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів і послуг з високою кон­курентоспроможністю на внутрішньому та/або зовнішньому ринках).

Проте напрям стимулювання інноваційної діяльності держава поєднує з ін­шим, що має забезпечити ефективність використання коштів держави та місцевих бюджетів на підтримку інновацій та уникнення (мінімізацію) зловживань з боку несумлінних суб'єктів інноваційної діяльності. Це забезпечується низкою відпо­відних заходів, серед яких провідне місце належить науково-технічній експертизі інноваційних проектів та їх реєстрації. В обов'язковому порядку підлягають такій експертизі інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, а також інноваційні проекти, що реєструються з метою отримання передбачених законом пільг чи інших форм фінансової підтримки з боку держави.