1.4. Договір міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) - ст. 293 ГК України, статті 715 і 716 ЦК України. За цим договором кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у влас­ність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Товаром, що є предметом обміну, зазвичай є майно, проте, згідно з ч. 5 ст. 715 ЦК України, договором може бути передбачений обмін майна на роботи (послуги),

Деякі види майна не можуть бути предметом договору міни (бартеру). Так, відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України подібна заборона встановлена для майна, яке згідно із законодавством належить до основних фондів, що перебувають у дер­жавній або комунальній власності, а іншою стороною за договором не є відповід­но державне чи комунальне підприємство.

До договору міни (бартеру) застосовуються положення ГК та ЦК щодо до­говорів купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи яких містяться в договорів міни, якщо інше не суперечить законодавству і суті зобов'язань.

Особливості договору міни (бартеру) щодо певних сфер господарювання чи певних видів майна можуть передбачатися спеціальними законами. Так, у сфері зовнішньоекономічної діяльності специфіка цього різновиду договору на реаліза­цію майна визначається Законом України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:

• сфера дії договору - зовнішньоекономічна діяльність, а саме експортно-імпортні операції;

• суб'єктний склад - резидент (суб'єкт господарювання, створений та зареєстро­ваний відповідно до законодавства України) та нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання, створений відповідно до законодавства іншої країни);

• необхідність збалансування вартості товарів, що підлягають обміну, та пов'язана з цим вимога еквівалентного обміну;

• дотримання строків імпорту-експорту товарів, що є предметом договору;

• відповідальність за порушення строків проведення товарообмінних опера­цій за договором: перевищення встановлених строків ввезення товарів за бартерним договором - пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартер­ним договором (проте загальний розмір нарахованої пені не може переви­щувати розмір заборгованості).

1.5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Регулювання відносин, пов'язаних з укладенням та виконання цієї категорії договорів на реалізацію майна, забезпечується:

Господарським кодексом України (статті 275-277); Цивільним кодексом України (ст. 714); законами:

• від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» (регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, конкурен­цією та захистом прав споживачів);

• від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» (регулює діяльність суб'єктів природних монополій в Україні, до яких належить більшість підприємств, що здійснюють постачання енергетичними та іншими ресурсами);

підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі Правилами корис­тування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії ре­гулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. (діє в редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. № 928).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєдна­ну мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів і дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забез­печити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Предметом договору є окремі види енергії (можуть бути й інші ресурси - на­приклад, аміак, гаряча та/або холодна вода), що відповідають державним стан­дартам або технічним умовам.

Укладення такого договору має свої особливості, оскільки в більшості випад­ків постачальник є природним монополістом, а постачання здійснюється через приєднану мережу. Відтак постачальник зобов'язаний укласти такий договір на вимогу споживачів (абонентів), що володіють відповідними технічними засобами для одержання енергії (інших природних ресурсів).

Особливості визначення умов договору:

• загальна кількість енергії (ресурсів), що постачається, визначається за по­годженням сторін або в межах ліміту (якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби);

• показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі ДСТ, ТУ шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язковим для сторін договору;

• строки постачання, що погоджуються сторонами, повинні забезпечувати ритмічність і безперебійність надходження енергії (інших ресурсів) спожи­вачеві (абонентові); при цьому основним обліковим періодом є декада, з ко­ригуванням обсягів протягом доби (можливо, й погодинно, з визначенням часу та тривалості максимальних і мінімальних навантажень);

• розрахунки здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповід­но до законодавства; при цьому зазвичай застосовується попередня оплата;

• користування енергією здійснюється відповідно до встановлених правил;

• абонент (основний абонент) має право відпускати енергію (інші ресурси) приєднаним до його мереж вторинним абонентам (субабонентам) на під­ставі укладених з ними договорів (в цьому випадку абонент виступає як по­стачальник, а субабоненти - абонентами); перелік субабонентів основний абонент має повідомляти постачальнику, за яким зберігається право контр­олю енергомереж і приладів абонентів і додержання субабонентами правил користування енергією (ресурсами).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про по­ставки, якщо інше не передбачено законом або не випливає із суті відносин сторін.