
- •Isbn 978-966-667-348-3
- •Глава 1
- •§ 1. Предмет регулювання господарського права
- •§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
- •§ 3. Методи господарського права
- •Глава 2
- •§ 1. Основні напрями економічної політики держави
- •§ 2. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •§ 3. Особливості управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки
- •Глава 3
- •§ 1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію
- •§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету
- •§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
- •§ 4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
- •§ 3. Система господарського законодавства
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття та види суб'єктів господарського права
- •§ 2. Утворення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація
- •§ 3. Припинення суб'єкта господарювання
- •Глава 6
- •§ 1. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання
- •§ 2. Види та організаційно-правові форми підприємств
- •§ 3. Організаційна структура та управління підприємством
- •§ 4. Правове становище державних підприємств
- •§ 5. Правове становище комунального унітарного підприємства
- •§ 6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності
- •§ 7. Правове становище приватних та інших підприємств
- •Глава 7
- •§ 1. Поняття господарського товариства
- •§ 2. Види господарських товариств
- •§ 3. Майно та майнові права у господарському товаристві
- •§ 4. Права і обов'язки учасників господарського товариства
- •§ 5. Управління господарським товариством
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття об'єднання підприємств
- •§ 2. Види та організаційно-правові форми об'єднань підприємств
- •§ 3. Функції та компетенція об'єднання підприємств. Управління об'єднанням підприємств
- •§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
- •§ 5. Асоційовані підприємства та холдингові компанії
- •Глава 9
- •§ 1. Правовий статус громадянина-підприємця
- •§ 2. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання
- •§ 3. Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання
- •Глава 10
- •§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його формування
- •§ 3. Право власності та похідні права (право господарського відання, право оперативного управління) у сфері господарювання
- •§ 4. Корпоративні права
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття і головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
- •§ 2. Об'єкти приватизації
- •§ 3. Суб'єкти приватизації
- •§ 4. Приватизаційний процес
- •§ 5. Способи приватизації
- •§ 6. Договірні відносини приватизації
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття та види цінних паперів
- •§ 2. Умови і порядок емісії і розміщення цінних паперів
- •§ 3. Регулювання ринку цінних паперів
- •Глава 13 загальні положення щодо господарських зобов'язань
- •§ 1. Поняття, види, та підстави виникнення господарських зобов'язань
- •§ 2. Виконання господарських зобов'язань, забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •§ 3. Припинення господарських зобов'язань
- •§ 4. Розірвання господарських зобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання
- •Глава 14 господарські договори
- •§ 1. Поняття та ознаки господарського договору
- •§ 2. Види господарських договорів
- •§ 3. Функції господарського договору
- •§ 4. Зміст і форма господарського договору
- •§ 5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів
- •Глава 15
- •§ 1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності
- •§ 2. Підстави та межі господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •§ 5. Штрафні та оперативно- господарські санкції
- •§ 6. Адміністративно-господарські санкції
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства
- •§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству
- •§ 3. Підстави для застосування банкрутства
- •§ 4. Провадження у справах про банкрутство
- •§ 5. Ліквідаційна процедура
- •§ 6. Мирова угода
- •Глава 17 правове регулювання господарсько-торговельної діяльності
- •§ 1. Правове регулювання матеріально- технічного постачання та збуту
- •§ 2. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Правове регулювання енергопостачання
- •Глава 18
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки товарної біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •Глава 19
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§ 3. Порядок укладання договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •§ 6. Правове регулювання лізингових операцій в Україні
- •Глава 20
- •§ 1. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій
- •§ 2. Правове регулювання зберігання у товарному складі
- •Глава 21
- •§ 1. Комерційне посередництво (агентська діяльність): поняття, види, суб'єкти
- •§ 2. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
- •Глава 22
- •§ 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України
- •§ 2. Законодавство про транспорт
- •§ 3. Правове становище транспортних організацій
- •§ 4. Транспортні господарські договори
- •Глава 23
- •§ 1. Поняття капітального будівництва та джерела його фінансування
- •§ 2. Правове регулювання підрядних відносин у капітальному будівництві
- •Глава 24
- •§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- •§ 2. Державне регулювання інвестиційної діяльності
- •§ 3. Правові форми реалізації інвестиційної діяльності
- •§ 4. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності
- •Глава 25
- •§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
- •§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках
- •§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 26
- •§ 2. Правове становище учасників страхової діяльності
- •§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
- •§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
- •§ 3. Правове регулювання контролю за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення
- •Глава 28
- •§ 1. Організація та ведення бухгалтерського обліку в господарських організаціях
- •§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- •§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання
- •§ 4. Статистична інформація суб'єктів господарювання
- •Глава 29
- •§ 1. Поняття та зміст аудиторської діяльності
- •§ 2. Форми та зміст аудиторських послуг. Види аудиту
- •§ 3. Суб'єкти аудиторської діяльності
- •§ 4. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг
- •Глава 30
- •§ 1. Поняття, зміст та сфера застосування комерційної концесії
- •§ 2. Договір комерційної концесії
- •Глава 31 загальні засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність
- •§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 5. Компетенція органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 6. Правове становище торгово-промислових палат
- •Глава 32
- •§ 1. Поняття іноземних інвестицій і їх роль в економіці України
- •§ 2. Форми і види іноземних інвестицій
- •§ 3. Державна реєстрація іноземних інвестицій
- •§ 4. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами)
- •§ 5. Гарантії і компенсації іноземним інвесторам
- •Глава 33 правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання
- •§ 1. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон
- •§ 2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони
- •§ 3. Спеціальний інвестиційний режим на територіях пріоритетного розвитку
- •§ 4. Правове регулювання концесійної діяльності в Україні
- •§ 5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 31б, тел. 411-64-03, 411-69-08
§ 2. Правове становище учасників страхової діяльності
Головними учасниками, які здійснюють страхову діяльність, є страховики — юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про страхування», а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України.
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону «Про страхування».
Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі — Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.
Законом встановлені певні особливості формування статутного фонду страхової компанії. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Відповідно до ст. 8 Закону «Про страхування» страхова діяльність підлягає ліцензуванню.
Уповноважений орган, яким є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх додержанням; видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування і перестраховування, передбачених статтями 6, 7 Закону «Про страхування»1. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджені розпорядженням Державної комісії
з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 402.
Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.
Статтею 38 Закону «Про страхування» встановлено, що для одержання ліцензії страховик подає Уповноваженому органу заяву, до якої додаються:
копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;
довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;
довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик
створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;
правила (умови) страхування;
економічне обгрунтування запланованої страхової (перестра- хувальної) діяльності;
інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.
Уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.
Відповідно до ст. 39 Закону «Про страхування» підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.
Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.
Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.
Страхова організація (страхових) як господарське товариство може створювати свої філії і представництва, проте здійснювати страхову діяльність мають право лише філії.
Філія страховика — це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність по видах, на які страховик одержав ліцензії, і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.
Представництво страховика — це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє у відповідності з Положенням про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім.
Оскільки страхові організації (компанії) створюються як господарські товариства, їх ліквідація здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Уповноваженим органом.
У тих випадках, коли реорганізація страховика проводиться за рішенням Уповноваженого органу, така реорганізація передбачає:
реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;
об’єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов’язань за умови погодження на це власників страховиків;
залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов’язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.
При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов’язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Ліквідація страховика, що має зобов’язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом.
Виключення страховика з державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв’язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).
Діяльність на ринку страхових послуг здійснюють також страхові посередники — страхові агенти, які провадять свою діяльність згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523.
Агентська діяльність — це діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат;
Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.
На страховому ринку України функціонують і інші учасники, які справляють певний вплив на страхову діяльність.
Так, відповідно до ст. 13 Закону «Про страхування» страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об’єднання не можуть займатися страховою діяльністю, а тому не можуть біти визнані її суб’єктами.
Об’єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об’єднань страховиків, у десятиденний термін з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.
Одним із таких об’єднань страховиків є Моторне (транспортне) страхове бюро України, правове становище якого визначене Законом України від 1 липня 2004 р. «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»1.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону, законодавства України та свого Статуту.
Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.
МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновни- ком юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.
Основними завданнями МТСБУ є:
здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом;
управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;
забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов’язань перед уповноваженими організаціями інших країн — членів цієї системи;
збирання необхідної інформації про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів — нерезидентів у разі в’їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів — резидентів — у разі їх виїзду за межі України;
співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
розробка зразків страхових полісів і договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;
надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.
МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені страховиків — членів МТСБУ;
на території України, заподіяної водіями — нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.
У разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» було здійснене відшкодування шкоди за страховика — члена об’єднання або за власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена картка» та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ мають бути компенсовані такими особами в повному обсязі у порядку, визначеному для міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов’язані утворити ядерний страховий пул, який є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.