Глава 25

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ § 1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види

Відповідно до ч. 2 ст. 334 ГК банки — це фінансові устано­ви, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів гро­мадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. Ви­конання банками цих функцій (здійснення відповідних банків­ських операцій) в сукупності є банківською діяльністю.

Дещо ширше визначення поняття «банк» містить ст. 1 Зако­ну України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяль­ність», згідно з якою банк — це юридична особа, яка має виключ­не право на підставі ліцензії Національного банку України здійс­нювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридич­них осіб. Від банків слід відрізняти фінансові установи — юри­дичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону (ч. 1 ст. 335 ГК).

Центральним банком України, особливим центральним орга­ном державного управління є Національний банк України. Його юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації визначаються Конституцією України, Законом Украї­ни від 1999 р. «Про Національний банк України».

Відповідно до Конституції України основною функцією На­ціонального банку є забезпечення стабільності грошової одини­ці України.

Крім того, Національний банк виконує такі функції:

• відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

• монопольно здійснює емісію національної валюти Украї­ни та організує її обіг;

• виступає кредитором останньої інстанції для банків і ор­ганізує систему рефінансування;

• встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформа­ції, коштів та майна;

• організовує створення та методологічно забезпечує систе­му грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

• визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

• визначає напрями розвитку сучасних електронних бан­ківських технологій, створює, координує та контролює створен­ня електронних платіжних засобів, платіжних систем, автома­тизації банківської діяльності та засобів захисту банківської ін­формації;

• здійснює банківське регулювання та нагляд;

• веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

• складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прог­нозування;

• представляє інтереси України в центральних банках ін­ших держав, міжнародних банках та інших кредитних уста­новах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

• здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснен­ня платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валют­ний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійс­нення операцій з валютними цінностями;

• забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими ме­талами;

• аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

• організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та ін­ших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

• реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

• бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

• здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в ме­жах своєї компетенції, визначеної законом.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощад­ними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринго- вими)¹.

Банки в Україні створюються у формі відкритого акціонер­ного товариства або кооперативного банку.

Законодавство про господарські товариства та про коопера­цію поширюється на банки в частині, що не суперечить ГК та Закону «Про банки і банківську діяльність» (ч. 5 ст. 336 ГК).

Певні особливості правового статусу мають державні банки, тобто банки, сто відсотків статутного капіталу яких належать державі.

Як встановлено ч. 1 ст. 337 ГК, державним є банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності.

В законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіта­лу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання вис­новку Національного банку України є обов’язковим також у ра­зі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам ГК, Закону «Про банки та банківську діяльність», ін-

ших законів України та нормативно-правових актів Національ­ного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабі­нету Міністрів України.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, пер­сональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

Особливий порядок створення встановлено законом для ко­оперативного банку (ст. 338 ГК, ст. 8 Закону «Про банки і бан­ківську діяльність) та банку з іноземним капіталом, тобто бан­ку, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нере­зиденту, перевищує 10 відсотків (ст. 21 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації банку має бути повністю сплачений та не може бути менше 10 млн євро.

Національний банк встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку тільки на час створення і ре­єстрації банків для забезпечення стабільної діяльності банку та виконання ним банківських операцій.

Формування та збільшення статутного капіталу банку мо­же здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учас­ників.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону «Про банки і бан­ківську діяльність» та Положення про порядок створення і дер­жавної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, від­ділень, затвердженого постановою Правління Національного бан­ку України від 31 серпня 2001 р. № 375¹.

Для державної реєстрації банку уповноважена засновника­ми особа або голова спостережної ради подає до територіально­го управління Національного банку за місцем створення банку такі документи:

а) заяву про реєстрацію банку, засвідчену підписом уповно­важеної особи або голови спостережної (наглядової) ради;

б) установчий договір, підписаний засновниками (учасни­ками) банку та засвідчений відбитком їх печатки. Підписи фі­зичних осіб — засновників (учасників) засвідчуються в нотарі­альному порядку.

Для реєстрації державного та кооперативного банків уста­новчий договір не подається;

в) статут банку, затверджений установчими зборами (збо­рами учасників) і підписаний головою правління банку. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міні­стрів України і має відповідати вимогам Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства» та інших законодавчих актів;

г) протокол установчих зборів (зборів учасників), підписа­ний головою та секретарем зборів, у якому зазначаються місце та дата проведення зборів, їх правочинність, порядок денний, порядок голосування. Протокол має містити: рішення про ство­рення банку, прийняття статуту, обрання спостережної ради банку і ревізійної комісії, призначення голови правління (ра­ди директорів), головного бухгалтера та членів правління банку (ради банку) та уповноваженої особи, відповідальної за реєст­рацію банку в Національному банку, інші положення відповід­но до чинного законодавства України. У разі створення держав­ного банку подається постанова Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

ґ) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати, на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки (на кожен рік окремо), що засвідчений підписами за­сновників банку та/або головою спостережної ради;

д) відомості про склад спостережної (наглядової) ради, прав­ління (ради директорів), ревізійної комісії;

е) документи, що дають змогу зробити висновок про бездо­ганну ділову репутацію голови, його заступників та членів спо­стережної (наглядової) ради банку;

є) копію звіту про наслідки підписки на акції (для банку, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства), за­реєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку з доданням переліку акціонерів банку. У переліку зазначаються повне найменування акціонера, його місцезнахо­

дження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка у статутному капіталі банку;

ж) угоду про передавання приміщення у власність (шляхом дарування, продажу тощо) для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи або договір орен­ди приміщення на строк не менше ніж п’ять років у разі його укладення;

з) документи, що дають можливість зробити висновок про професійну придатність і бездоганну ділову репутацію голови та його заступників, членів виконавчого органу (правління або ра­ди директорів) і головного бухгалтера, його заступників, канди­датури яких відповідають встановленим вимогам;

и) копії платіжних документів про здійснення юридични­ми та фізичними особами-учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу (подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку, встановленого Законом для розгля­ду документів (визначених цим пунктом) та державної реєстра­ції банку);

і) висновки аудиторських фірм (аудиторів), що складені за підсумками проведеної за станом на конкретну дату перевірки фінансової звітності юридичних осіб-учасників банку, незалеж­но від їх організаційно-правової форми та форми власності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством України;

ї) фізичні особи — учасники банку, які вносять кошти до статутного капіталу банку в розмірі, що дорівнює чи перевищує 80 тис. грн. (або в іноземній вільно конвертованій валюті, екві­валент якої дорівнює чи перевищує 80 тис. грн., — для фізичних осіб — іноземців), для підтвердження наявності доходів у до­статньому розмірі для внесення до статутного капіталу банку та джерел походження цих коштів подають довідки Державної по­даткової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) (або довідку компетентного органу країни прожи­вання іноземця про його доходи за останній звітний період (рік), або довідку банку, у якому відкрито рахунок, про наявність кош­тів на рахунку фізичної особи — іноземця на дату їх перераху­вання);

й) фінансову звітність юридичних осіб-учасників банку, які матимуть істотну участь у банку, за останні чотири звітних пе­ріоди (квартали), а також за станом на перше число місяця, у якому вносяться кошти до статутного капіталу банку, засвідче­ні підписами керівника та головного бухгалтера (за наявності посади), а також відбитком печатки юридичної особи;

к) установчі документи учасників банку (нотаріально засвід­чені копії);

л) копію свідоцтва про державну реєстрацію учасників, за­свідчену в нотаріальному порядку;

м) копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фон­дового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами засновників (акціонерів), учасників банку (якщо вони здійснюють таку діяльність);

н) копію рішення органів Антимонопольного комітету Украї­ни про надання згоди на створення відповідного банку у випад­ках, передбачених чинним законодавством України;

о) документи, які підтверджують ділову репутацію юридич­них осіб-учасників банку (крім місцевого кооперативного бан­ку), які мають істотну участь;

п) копії установчих документів власників істотної участі в юридичній особі-учаснику банку, яка матиме істотну участь у банку, засвідчені в нотаріальному порядку, їх фінансову звіт­ність за останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за останній звітний період (квартал);

р) анкету згідно з додатком 13, заповнену фізичною особою, яка має істотну участь в юридичній особі-учаснику банку, який матиме істотну участь у банку;

с) документи, що підтверджують ділову репутацію фізич­них осіб-учасників банку (крім місцевого кооперативного бан­ку), які матимуть істотну участь у банку;

т) копію платіжного документа про внесення плати за дер­жавну реєстрацію банку.

Національний банк приймає рішення про державну реєст­рацію банку або про відмову в державній реєстрації банку не пізніше ніж за три місяці з часу подання повного пакета доку­ментів.

Рішення про державну реєстрацію банку з іноземним капі­талом приймає Правління Національного банку, а про реєстра­цію інших банків — Комісія Національного банку.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповід­ного запису до Державного реєстру банків, після чого банк на­буває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

За наявності підстав, зазначених у статті 18 Закону «Про банки і банківську діяльність», Національний банк може відмо­вити в державній реєстрації банку.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, що надається відповідно до Закону та Положення про порядок видачі банкам банків­ських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Націо­нального банку України від 17 липня 2001 р. № 275¹.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійсню­вати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших кош­тів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також ве­сти рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адмі­ністративну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком Украї­ни на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіта­лу банку у розмірі, що встановлюється законом;

забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комуні­каційними засобами, потрібними для здійснення банківських операцій і захисту інформації/документів від підроблення, ви­кривлення та знищення, ведення бухгалтерського обліку та скла­дання щоденного балансу і відповідної статистичної звітності, а також якісного проведення розрахунків та участі в системі елект­ронних платежів Національного банку, що відповідають вимо­гам нормативно-правових актів Національного банку, а також нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізич­них осіб щодо порядку формування і ведення бази даних про вкладників — фізичних осіб та надання звітності;

наявність у банку приміщення (у тому числі касового вузла, сховища), технічний стан та організація охорони якого відпо­відають вимогам нормативно-правових актів Національного банку;

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами пра­вління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні лі­цензії, якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В та­кому разі державна реєстрація банку скасовується і банк лікві­дується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протя­гом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у статті 18 Закону.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійсню­вати такі банківські операції:

1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізич­них осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків- кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих ра­хунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування кош­тів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч. 1 ст. 47 Закону «Про банки і бан­ківську діяльність»).

Банк, крім зазначених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1. операції з валютними цінностями;

2. емісію власних цінних паперів;

3. організацію купівлі та продажу цінних паперів за дору­ченням клієнтів;

4. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5. надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у гро­шовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаю-

чи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7. лізинг;

8. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10. випуск банківських платіжних карток і здійснення опе­рацій з використанням цих карток;

11. надання консультаційних та інформаційних послуг що­до банківських операцій (ч. 2 ст. 47 Закону).

Операції, визначені пунктами 1—3 ч. 1 ст. 47 Закону, нале­жать до виключно банківських операцій, здійснювати які у су­купності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійс­нювати операції, визначені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 47 Закону, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі опе­рації:

1. здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2. здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3. перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4. операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та від­сотках;

з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

5. довірче управління коштами та цінними паперами за до­говорами з юридичними та фізичними особами;

6. депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів влас­ників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пункта­ми 1—4 ч. 2 ст. 47 Закону. Дозвіл надається, якщо:

1. рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2. банк не є об’єктом застосування заходів впливу;

3. банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

4. Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодав­ством України.

Національний банк України має право встановити спеці­альні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня ре­гулятивного капіталу банку чи інших економічних нормати­вів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у ст. 47 Закону.

Банки самостійно встановлюють процентні ставки та комі­сійну винагороду по своїх операціях.