1. За характером впливу:

1. Токсичні – окис вуглецю(СО) – 1 мг/м³, оксиди азоту (NO) – 0,04 мг/м³ – в повітрі; метафос – 0,1 мг/кг, хлорофос – 0,5мг/кг, карбофос – 2,0 мг/кг – в ґрунті;

2. Сенсибілізуючі (алергени) – антибіотики, смоли, пил тощо;

3. Мутагенні, що впливають на спадковість (радіоактивні речовини, плюмбум Pb (свинець), марганець Mn тощо;

4. Ті, що впливають на репродуктивну функцію – радій та ін.

2. За шляхом проникнення в організм:

1. Через органи дихання;

2. Через шкіру та слизові оболонки;

3. Через шлунково-кишковий тракт.

3. За ступенем небезпеки шкідливих речовин:

1. Надзвичайно небезпечні;

2. Високо небезпечні;

3. Помірно небезпечні;

4. Мало небезпечні.

Біологічні небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання включають такі біологічні об’єкти:

1. Патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси) та продукти їх життєдіяльності;

2. Макроорганізми (рослини та тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання за характером впливу поділяються на:

1. Перевантаження(фізичні);

2. Нервово-психічне перевантаження.

Фізичні перевантаження поділяються на:

• Статичні

• Динамічні

• Гіподинамічні

Нервово-психічні перевантаження поділяються на:

• Розумове перенапруження

• Перенапруження аналізаторів

• Монотонність праці

• Емоційне перевантаження

Один і той самий небезпечний та шкідливий фактор за природою своєї дії може одночасно належати до різних груп наведених вище, тому дуже важливо правильно ідентифікувати фактор навколишнього середовища, тобто визначити його тип та розмір.

2. Якісний та кількісний аналіз рівня ризику

Поряд з поняттям «небезпека» в курсі БЖД є ще одне основоположне визначення – ризик. У розрахунках ризик прийнято позначати літерою R (від англ. слова risk – ризик).

Класичним визначенням якісної оцінки ймовірності ризику R, що небезпека відбудеться є формула:

R=n/N

де n – кількість подій з небажаними наслідками;

N – максимально можлива кількість подій за конкретний період.

Згідно ДСТУ 2293-99 ризик – це ймовірність заподіяння шкоди з

урахуванням її тяжкості. Чисельно (чи кількісно) ризик визначається як добуток ймовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, який може завдати реалізована небезпека:

R_k=R*D

де D – очікуваний розмір збитку, який може завдати реалізована небезпека.

У таблиці 2.1 наведені результати спостереження за гірськими обвалами протягом 100 років та розрахунок ризику нещасного випадку у результаті цих обвалів.

Розрахунок ризику нещасного випадку в результаті гірського обвалу

Таблиця 2.1

Рівень(ступінь) гірського обвалу	Кількість років спостереження (С)	Кількість обвалів протягом С років (N)	Кількість обвалів, за яких стався нещасний випадок (n)	Частота реалізації обвалів (NC)	Імовірність нещасного випадку (nC)	Імовірність нещасного випадку
Великий	100	23	15	0,23	0,65	0,15
Середній	100	201	20	2,01	0,1	0,2
Малий	100	930	2	9,3	0,002	0,02

З таблиці видно, що частота, з якою відбуваються малі обвали у 4,6 раз вище від частоти обвалів середньої сили і в 40 разів вище від частоти великих обвалів. Під час обвалів частота в 6,5 разів вища від ймовірності нещасного випадку під час середнього обвалу і в 325 разів вища, ніж під час малого обвалу.

Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності – армії, виробництві чи управлінні народним господарством тощо.

Для побудови матриці ризику потрібні якісні показники серйозності небезпек та ймовірності, з якою ця небезпека може проявитись (таблиці 2.2 та 2.3).