3. Принципи колективної оборони. Роль нато

Лише на територiї України знаходяться 877 хiмiчно-небезпечних об'єктiв та 287000 об'єктiв, якi використовують сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) або їх похiднi (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хiмiчного виробництва призвело також до зростання кiлькостi промислових вiдходiв, якi становлять небезпеку для навколишнього середовища i людей. Тiльки токсичних вiдходiв в Україні накопичено бiльше 4 млрд. т. при середньорiчному утворенні 103 млн. т.

Гострою соцiальною проблемою сучасностi в Україні i в цiлому світі є злочиннiсть. Кiлькiсть зареєстрованих злочинiв у cвіті щороку зростає в середньому на 5%.

Альянс колективної оборони, як основи для збереження миру та забезпечення майбутньої безпеки пропонує НАТО. Ядром НАТО є 19 її членiв: Бельгiя, Канада, Чеська Республiка, Данiя, Францiя, Нiмеччина, Грецiя, Угорщина, Iсландiя, Iталiя, Люксембург, Нiдерланди, Норвегiя, Польща, Португалiя, Iспанiя, Туреччина, Сполученi штати та Сполучене королiвство.

Росiя та Україна, є учасницями "Партнерства заради миру" та членами Ради Євроатлантичного партнерства i пiдписали двостороннi документи з Альянсом. "Основоположний акт про взаємовiдносини, спiвробiтництво i безпеку мiж НАТО i Росiйською Федерацiєю" (пiдписано 27 травня 1997 року у Парижi). А 29 травня 1997 року у Ciнтpi (Португалiя) була пiдписана Хартiя про особливе партнерство мiж Органiзацiєю Пiвнiчноатлантичного договору та Україною.

Цi документи заклали пiдвалини стабiльного i тривалого партнерства мiж НАТО й Росiєю i НАТО з Україною у галузi безпеки. Для змiцнення спiвпрацi НАТО з Україною i НАТО з Росiєю cтвopeнi спецiальнi коміciї для визначення можливостей до спiльних дiй. Серед напрямкiв спiвпрацi НАТО - Росiя i НАТО – Україна є такі:

1. обмiн iнформацiєю про полiтику в галузi безпеки i оборони;

2. переведення оборонної промисловостi на цивiльнi рейки (конверсiя);

3. пiдготовка вiйськових кадрiв, обмiн досвiдом i вiйськовим навчанням;

4. питання науки i технологiй, проблеми екологiчної, зокрема i ядерної безпеки;

5. готовність до дії у надзвичайних ситуацiях у цивiльнiй сферi;

6. миротворчi операцiї та НДР у космiчнiй галузi.

Найбiльш очевидними перевагами членства в Альянсi (НАТО) є посиленi безпека i стабiльнiсть:

1. Членство надає гарантї, що країни - члени прийдуть один одному на допомогу i поодинцi i гуртом у разi збройного нападу на будь-кого з них;

2. НАТО нiчого не робить за країни щодо власної її оборони. Кожна країна продовжує нести вiдповiдальнiсть за власну оборону. Альянс дозволяє країнам-членам спiльно вирiшувати життєво важливi завдання у сферi нацiональної безпеки.

4. Загрози нацiональним інтересам і нацiональнiй безпецi украiни

Закон України "Про основи нацiональної безпеки України" № 964 - V від 19 червня 2003 р. у вiдповiднiсть до статтi 93 Конституцiї України визначає основні засади державної полiтики, спрямованої на захист нацiональних iнтересів i гарантування в Україні безпеки особи, суспiльства i держави вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх загроз у вcix сферах життєдiяльностi.

Нацiональна безпека - це захищенiсть життєво важливих інтepeciв людини i громадян суспiльства i держави, за якої забезпечуєrься сталий розвиток суспiльства, своєчасне виявлення i нейтралiзацiя реальних та потенцiйних загроз нацiональним інтepecaм.

Правову основу в сферi нацiональної безпеки України становлять Конституцiя та iншi закони України, мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також iншi нормативнi правовi акти.

Об'єктами нацiональноi безпеки є: людина (її конституцiйнi права i свободи); суспiльство (його духовнi, морально-етичнi, культурнi, iсторичнi, iнтелектуальнi та матерiальнi цiнностi, iнформацiйне i навколишнє середовище та природнi ресурси); держава (її конституцiйний лад, cуверенітет, територiальна цiлiснiсть i недоторканiсть).

Суб'єктами забезпечення нацiональноi безпеки є: Президент України, Верховна Рада України, Кабiнет міністрів України, Рада Нацiональної Безпеки i оборони України, міністерства, Нацбанк України, суди, прокуратура, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи місцевого самоврядування.

Нацiональна безпека України досягається шляхом прийняття певних доктрин, концепцiй, стратегiй i програм у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, воєннiй, екологiчнiй, науково-технiчнiй, iнформацiйнiй та iнших сферах.

На сучасному етапi основними реальними та потенцiйними загрозами нацiональнiй безпецi України, стабiльностi в суспiльствi є:

1) у зовнiшньополiтичнiй сферi спроби втручання у внутрiшнi справи України з боку iнших держав; посягання на державний суверенітет України та її територiальну цiлiснiсть з боку iнших держав; конфлiкти у рiзних peгioнax cвiту, насамперед поблизу кордонiв України;

2) у внутрiшньополiтичнiй сферi загроза проявiв сепаратизму в окремих peгioнax України; порушення з боку opгaнів державної влади та opгaнів мiсцевого самоврядування Конституцiї та Законiв України, прав i свобод людини i громадян; наявнiсть конфлiктiв у сферi мiжетнiчних i мiжконфесiйних вiдносин, прояви екстремiзму в дiяльностi деяких об'єднань нацiональних меншин та релiгiйних громад; структурна та функцiональна незбалансованiсть полiтичної системи суспiльства i, як наслiдок, нездатнiсть окремих її ланок до оперативного реагування на загрози нацiональнiй безпеці;

3) у сферi державної безпеки поширення корупцiї, хабарництва в органах державної влади, зрощення бiзнесу i полiтики, органiзованої злочинної дiяльностi; розвiдувально-пiдривна дiяльнiсть iноземних спецслужб; поширення мiжнародного тероризму та загроза використання з терористичною метою ядерних та iнших об'єктiв на територiї України; можливiсть незаконного ввезення в Україну зброї, боєприпасiв, вибухових речовин i засобiв масового ураження, радiоактивних та наркотичних засобiв; наявнiсть незаконних збройних формувань i "рейдерських" атак; прояви сепаратизму, намагання автономiзації за ознакою окремих peгioнів України;

4) у воєннiй сферi та сферi безпеки державного кордону України нелегальна мiграцiя; небезпечне зниження рiвня вiйськової та спецтехнiки i озброєння нового поколiння Збройних Сил України iнших вiйськових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатностi; накопичення великої кiлькостi застарiлої та не потрiбної для Збройних Сил України вiйськової технiки, озброєння; вибухових речовин; недостатня ефективнiсть комплексiв з утилiзацiї токсичних вибухових речовин та iнших небезпечних вiдходiв; повiльне i недостатнє фiнансування Програм реформування оборонно-промислового комплексу України та нарощування iншими державами поблизу кордонiв України угруповань вiйськ та озброєнь, які порушують спiввiдношення сил, що склалося;

5) у економiчнiй сферi "тiнiзацiя" нацiональної економiки та переважання в дiяльностi управлiнських структур особистих, корпоративних над загальнодержавними; істотне скорочення внутрiшнього валового продукту, зниження iнвестицiй в науково­технiчний та технологiчний потенцiал; критичний стан основних виробничих фондiв у повiдних галузях промисловостi, агропромисловому комплексi, системах житгєзабезпечення, загострення проблеми пiдтримання в належному технiчному стані ядерних об'єктів на територiї України; вiдсутнiсть ефективної програми запобiгання фiнансовим кризам, зростання кредитних ризикiв; критична залежнiсть нацiональної економiки вiд зовнiшнiх ринкiв; велика боргова залежнiсть держави, критичнi обсяги зовнiшнього i внутрiшнього боргу; критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

6) у екологiчнiй сферi зростання ризикiв виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; погiршення екологiчного стану водних басейнiв i, як наслiдок, зниження якостi питної води, що призвело до збiльшення захворювань населення та збiльшення населених пунктiв до 1228, де вода взагалi не придатна до вживання; негативні соцiально-екологiчнi наслiдки Чорнобильської катастрофи; нерацiональне, виснажливе використання мiнерально-сировинних природних pecypciв як не вiдновлювальних, так i вiдновлювальних; неконтрольоване ввезення в Україну екологiчно небезпечних технологiй, речовин, матерiалiв i трансгенних рослин, збудникiв хвороб, небезпечних для людей, тварин i рослин; застарiлi та недостатньо ефективнi технологiї i комплекси з утилiзацiї токсичних i екологічно небезпечних вiдходiв;

7) у соцiальнiй та гуманiтарнiй сферах неефективність державної полiтики щодо пiдвищення трудових доходів громадян, подолання бiдностi i продуктивної зайнятостi працездатного населення; криза системи охорони здоров’я i соцiального захисту населення i, як наслiдок, небезпечне погiршення стану здоров'я населення, поширення наркоманії, алкоголiзму, соцiальних хвороб; загострення демографiчної кризи, прояви моральної та духовної деградацї суспiльства; зниження можливостi здобуття якiсної освiти представникам бiдних прошаркiв суспiльства, зростання дитячої та пiдлiткової бездоглядностi, безпритульностi i бродяжництва; недосконалiсть механiзмiв захисту прав інтелектуальної власностi; зниження внутрiшнього попиту на пiдготовку науково­технiчних кадрiв для наукових, конструкторських, технологiчних установ та високотехнологiчних пiдприемств; вiдплив учених, фахiвцiв за межi України.

5. OCHOBHI НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛIТИКИ 3 ПИТАНЬ НАЦIОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Основними напрямами нацiональної безпеки України є:

1) у зовнiшньополiтичнiй сферi:

-адаптацiя законодавства України до законодавства європейського Союзу (ЄС);

-забезпечення повноправної участi України в загальноєвропейській та регiональних системах колективної безпеки, набуття членства в ЄС та органiзацiї Пiвнiчноатлантичного Договору при збереженнi добросусiдських вiдносин i стратегiчного партнерства з Росiйською Федерацiєю та iншими країнами СНД та світу;

2) у внутрiшньополiтичнiй сферi:

-забезпечення полiтичної стабiльностi, громадянського миру та взаєморозумiння в суспiльствi, запобiгання проявам екстремiзму;

-забезпечення прозоростi в дiяльностi державних opгaнів, iнформованiсть населення i, на цiй основi, довiри до влади;

-вдосконалення правових, соцiально-економiчних та культурних засад етнонацiональної стабiльностi, недопущення протистояння рiзних церков;

3) у сферi державної безпеки:

-реформування правоохоронної системи на основі оптимiзації структури, пiдвищення координацiї її дiяльностi, а також фiнансового, технiчного i кадрового забезпечення;

-зосередження ресурсів і посилення координації правоохоронних і контррозвiдувальних opгaнів України для боротьби з органiзованою злочиннiстю та наркобiзнесом;

-участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi боротьби з мiжнародною злочиннiстю, тероризмом, наркобiзнесом, нелегальною мiграцiєю;