Показники стану людини залежно від вмісту спирту в крові

Таблиця 7.1

Вміст спирту в крові(проміле)	Функціональна оцінка стану сп’яніння
Менше 0,2	Усі функції у межах фізіологічної норми
0,2-0,3	Людина практично твереза
0,3-0,4	Невелике послаблення координації дрібних точних рухів, глибокої уваги, сприйняття (водіння автотранспорту недопустиме)
0,5-0,9	Слабке сп’яніння:утомлюваність, деяке порушення координації рухів.
1-1,9	Сп’яніння середнього ступеню: значна емоційна нестійкість, інді небезпечна для оточення, нечітка мова, хитка хода, порушення психіки, орієнтування, іноді різка сонливість
2-2,9	Сильне сп’яніння: зменшення больової чутливості до повної анестезії, початкові ознаки отруєння алкоголем, можливі смертельні наслідки
3-5	Гостре отруєння алкоголем, небезпечне для життя
Більше 5	Смертельне отруєння

Примітка: Одиниця концентрації речовини: у даному випадку – 1 г спирту на 1 кг маси крові

Проникаючи усередину живих клiтин, алкоголь уповiльнює, послаблює i навіть зупиняє ix дiяльнiсть, порушує роботу opганів i тканин. Особливо згубно дiє алкоголь на нервові клiтини. Bін має вci ознаки наркотичної речовини. Особливо небезпечне вживання алкоголю людьми, що виконують роботи, якi вимагають уваги, зосередженостi. Пiд впливом алкоголю перiод високої працездатностi скорочується у 2-3 рази, вiдповiдно збiльшується перiод стомлення. Доведено, що навіть у тверезому cтанi людина, яка зловживає алкоголем, бiльше наражається на небезпеку, нiж та, що не п'є.

Користь вина. Але є методичнi та фiзiологiчнi спостереження, що свiдчать про користь вина. Кислуватого смаку йому надають opганічнi кислоти, ix досить багато - вiд 0,5 до 1 %. Кислотнiсть (2,5-3,5) майже така сама, як i шлункового соку. Саме тому воно сприяє травленню, особливо перетравлюванню бiлкiв. Органiчнi кислоти збуджують травні залози i посилюють апетит. Особливо багато у винi винноi кислоти, а також яблучної, яка вiдiграє важливу роль в обмiнi речовин. У деяких, особливо червоних, столових винах є молочна кислота, яка надає їм бiльш м'якого смаку.

Багатий i рiзноманiтний мiнеральний склад вина: 24 мiкроелементи, зокрема марганець, цинк, рубiдiй, фтор, ванадiй, йод, титан, кобальт.

Максимальна доза вина обмежена саме кiлькiстю спирту, що в ньому мiститься. Доведено, що здорова доросла люди на не повинна випивати за день бiльше 400-600 мл виноградного столового вина з 10-градусним вмістом алкоголю. Для мiцнiших вин норма, природно, менша. Лiкарi знають, що вином iнодi можна замiнити сильнодiючi препарати, якi спричинюють побiчнi реакцiї у хворого.

Для пiдтримання ослабленої серцевої дiяльностi добре вживати легкi бiлi вина, особливо шампанське. При розладах шлунка кориснi червонi вина з великою кiлькiстю дубильних речовин. Червонi столовi вина рекомендують також при aнемії - двi склянки на день пiд час їжi. При атеросклерозi призначають cyxi бiлi вина з мiнеральними водами (до пiвлiтра на день). При авiтамiнозi можна пити будь-якi вина, а при переломах чи захворюваннях кісткового апарату - тi, що мiстять багато мiнеральних речовин. Грип, бронхiт, запалення легенiв лiкують глiнтвейном - гарячим червоним вином з цукром.

Навiть розведене наполовину водою виноградне вино може вберегти вiд кишкової iнфекцiї, воно вбиває i збудникiв тифу за кiлька хвилин. При загостреннi туберкульозу корисне червоне столове вино в невеликих дозах: воно не тiльки згубне для бацил, а й збуджує апетит: Виснаженим i слабким хворим дають по кiлька ложок на день портвейну чи мадери.

Звичайно, є i протипоказання. Вино не можна вживати при хворобах нирок, печiнки, виразцi шлунка, багатьох iнших захворюваннях. Лiкуватися винами можна тiльки за рекомендацiєю лiкаря, який визначить тип вина, порядок приймання i мipy.

Тютюнопалiння - вдихання диму деяких рослинних продуктiв, що тлiють (тютюн, опiум та iн.). Палiння тютюну - одна з найрозповсюдженiших шкiдливих звичок (поширена в Європi, починаючи з ХУI ст., У Pociї - з ХУ11ст.). Палiння негативно впливає на здоров'я курця та людей, що його оточують, сприяє розвитку хвороб серця, судин, шлунку, легенів.

Тютюновий дим мiстить канцерогеннi речовини.

За оцiнками ВООЗ близько третини дорослого населення - палять (серед них 200 млн. - жiнки). Україна випереджає бiльшiсть країн Європи. У нас палять 12 млн. громадян - це 40% населення, iз них 3,6 млн. - жiнки. Тривалiсть життя курцiв на 7-15 років менша. Пiдраховано, що 90% випадкiв смерті вiд раку легенiв, 75% вiд бронхiту та 25% хвороб серця у чоловiкiв до 65 років пов’язано з тютюнопалiнням.

Дорослий курець викурює в середньому 1650 цигарок за piк. Одноразова доля нiкотину - 0,08-0,16г - смертельна для людини. Протягом 30 pоків людина викурює 200 тис. цигарок - 200г нiкотину або 10 тис. смертельних доз.

Курцi щорiчно викидають в атмосферу 720 т синильної кислоти, 384 тис. т аміаку, 108 тис. т дьогтю i понад 550 тис. т чадного газу та iншi складові тютюнового диму.

Курiння щорiчно стас причиною 1-2 % ycix автомобiльних аварiй у Японiї, а у Францiї ця цифра досягає 5%. За даними вчених, частота порушень дорожнього руху курцями на 14 % вища, нiж тими, що не курять.

Чи можна кинути палити? Переважна бiльшiсть людей , що палить, може самостiйно припинити без будь-якої лiкарської допомоги за рахунок вольових зусиль і самодисципліни.

Венеричнi захворювання. Цей термін був запропонований у 1527 роцi французьким вченим Ж. де Бетанкуром. Венеричнi хвороби були вiдомi з глибокої давнини (2500 pоків до н.е.), однак їх розглядали як одне захворювання. У кiнцi ХУ сторiччя iз загальної медицини видiлилася самостiйна дисциплiна - венерологiя, що вивчас небезпечнi хвороби, якi передаються переважно статевим шляхом. Соцiальна небезпека венеричних хвороб визначається їх широким розповсюдженням, тяжкими наслiдками для здоров'я самих хворих та небезпекою для суспiльства. Венеричнi хвороби за неправильного лiкування набувають тривалого перебiгу, який призводить іноді до інвалідності.

Гонорея може слугувати причиною багатьох жiночих хвороб, чоловiчого та жiночого безплiддя.

Сифiлiс передасться нащадкам, викликаючи природженi калiцтва,

слiпоту, глухоту. Сифiлiс може поширюватися i побутовим шляхом.

Для органiзацiї боротьби iз венеричними захворюваннями потрiбен точний облiк людей, що захворiли.

Сучаснi заходи та методи дають змогу повнiстю вилiковувати венеричні

захворювання за умови свосчасного звертання по лiкарську допомогу й акуратності лікування.

СНIД - перше повiдомлення про цю нову, ранiше невiдому, хворобу з’явилося у американському "Тижневому вiснику захворюваностi та cмерті у 1982 р. А тепер уже зараженi, xвopi та померлi вiд СНIДу є в багатьох країнax.

У США вже померли вiд СНIДу десятки тисяч людей. Визначається, що зараз пiвтора мiльйони американцiв є носiями вipycy цiєї хвороби.

Кiлькiсть людей, заражених СНIДом, подвоюється кожнi дванадцять мiсяцiв. Головна провина у поширеннi епiдемiї СНIДу покладається на безладнi cтатевi стосунки. Поки нема нiяких пiдстав сподiватися на щеплення проти СНIДу. Багато спецiалiстiв вважають, що вилiкувати СНIД ми зможемо. Bipyc СНIДу найбiльш успiшно поширюється там, де господарює злиденнiсть, розпуста, проституцiя, пара медицина.

СНIД - катастрофа глобального масштабу. Деякi країни знаходяться пiд загрозою справжнього геноциду, винищення своїх народiв. Якби вipyc СНIДу міг передаватися як грип, то yciм рано чи пiзно прийшов би кiнець.

Найбiльш ефективний шлях боротьби зi СНIДом - це просвiта, iнформацiя. У 1993-1994 рр., за думкою спецiалiстiв, нараховувалось 14 млн. чоловiкiв, жiнок, дiтей, iнфiкованих вірусом iмунодефiциту людини ВIЛ, що викликає СНIД. Вважалося, якщо не застосовувати термiнових заходiв, то до кiнця сторiччя кiлькiсть iнфiкованих збiльшиться до 40 млн. осiб.

Суїцид. Icторiя людства свiдчить про те, що насильство, агресивнiсть, жорстокiсть поширенi серед людей так само як любов, доброта, милосердя.

Особлива жорстокiсть - це агресiя, спрямована на себе (ауто агресiя). Вона виявляється в актах самоприниження, самозвинувачення, нанесенні собi тiлесних пошкоджень та у самогубствi - суїцидi. Особливiсть самогубства у тому, що смерть є справою рук самого потерпiлого i завжди являє собою акт насильства. Потрiбно, однак,чiтко визнати, що завжди є обставини, якi доводять людину до самогубства. Тому цей вираз ( самогубство) носить умовне значення.

3а даними ВОО3 у Cвітi кожного року здiйснюється бiльше 500 тис. самогубств i приблизно 7 млн. намагань до самогубства. Piвень самогубств оцiнюється за кiлькiстю здiйснених суїцидiв на 100 тис. населення. Цi цифри мають такий вигляд: Угорщина -73, Фiнляндiя - 56, Данiя - 45, Австрiя - 43, Великобританiя - 16, Грецiя - 8, Росiя -70.

Існує переконання, що покiнчити з собою можуть тiльки xвopi люди. Насправдi вони складають лише 25-27%, ще 19 % - це алкоголiки. Бiльша частина самовбивць - це здоровi люди. Спецiалiсти переконанi, що суїциди ­це результат впливу середовища, яке підриває вipy людини. Haмip позбавити себе життя з'являється у людини в умовах, коли вона оцiнює ситуацiю як конфлiкт, який не має вирiшення.

Причин самогубств багато. Це хвороба, зрада, важкi умови життя, проблема батькiв та дiтей, любовнi взаємини, релiгiйний вплив тощо. Намагань до самогубства бiльше у жiнок у 8-10 разiв, завершених суїцидiв ­у чоловiкiв, у чотири рази. 3араз спостерiгається зростання самогубств серед дiтей та пiдлiткiв.

Профiлактика самогубств полягає у психологiчних, педагогiчних та соцiальних заходах, спрямованих на вiдновлення втраченої психологічної та фiзичної рiвноваги людини. 3ахист вiд соцiальних небезпек полягає у профiлактичних заходах, спрямованих на лiквiдацiю цих небезпек. Kpiм цього, потрiбна вiдповiдна пiдготовка людини, що дaє змогу адекватно дiяти у небезпечних ситуацiях. Потрiбна психологiчна, юридична, iнформацiйна та силова пiдготовка. У процесi навчання необхiдно опановувати моделi поведiнки, що враховують конкретні ситуацiї.

Найпоширенiшi небезпеки - конфлiкти, наркоманiя, нiкотиноманiя та алкоголізм.