1. Етнорегiональнi аспекти нацiональної безпеки україни

Укpaїнa впродовж історії являє собою етнічно різнобарвну територію, а в етногенезі українського народу простежується участь певних етнічних груп. За даними останнього перепису населення в Україні проживають представники 130 етносів. З них конституювалися як національні меншини (тобто утворили свої національні громадські організації, які представляють і відстоюють перед органами влади права та інтереси свого етносу) 39 етнічних груп. Найбільшою серед них є: росіяни, євреї, білоруси, поляки, угорці, румуни, кримські татари та інші.

Щодо окремих регіонів держави, то їхній національний склад має досить строкатий характер. В Одеській області крім 55% українців проживають 24% росіян, близько 7% болгар, а також молдавани, євреї, гагаузи та iн. У Закарпaтті й на Буковині - угорці, румуни. В АР Крим - 67% населення становлять росіяни, решту українці, кримські татари, білоруси, євреї. На Донбасі зосереджена значна частина росіян, а у Приазов'ї (Марiуполi) компактно проживають греки.

Крім того, у своїх сучасних межах Україна визначилась тiльки в 1954 роцi. До того ж iсторiя, релiгiя мова та суспiльний уклад захiдних, пiвденних та схiдних областей мають свої особливостi. Але законодавцями сьогоднi ще замало напрацьовано документiв щодо врегулювання мiжбюджетних вiдносин мiж центром i регiонами, та забезпечення соцiального захисту громадян незалежно вiд мiсця їхнього проживання.

Це дуже небезпечна ситуацiя в умовах зростаючої регiоналiзацiї та політичної структуризації суспiльства, яка може перетворитися на протистояння рiзних pyxiв. Зрозумiло, що вiдповiднi трансформацiйнi процеси мають вiдбуватися з урахуванням культурних цiнностей кожної етнічної групи - як кopiнного етносу, так i представникiв етнiчних меншин України. Етнонацiональну структуру українського суспільства, згiдно з статтею 2 Конституції України, становлять : Україна є Батькiвщиною та «рiдним домом» для представників ycix нацiональностей, ycix її громадян.

Першим юридичним актом де зафiксована piвність прав ycix етнiчних груп, якi населяють Україну стала Декларацiя про державний сувepeнітет, в якiй проголошено:

По-перше, що громадяни Bcix нацiональностей становлять народ України;

По-друге, що держава забезпечує piвність перед законом ycix громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статі, освiти, мови, релігії та інших обставин;

По-третє, що держава гарантує громадянам ycix нацiональностей право вiльного національно-культурного розвитку.

Нинi в українському суспiльствi назрiла потреба переходу до якiсно нової фази суспільно політичного розвитку, головним стрижнем якої є Консолiдацiя нації щодо найголовнiших факторiв БЖД i економiчного розвитку кожної людини в Україні.

2. Стан та перспективи євроiнтеграцiї україни

14 травня 1994 року пiдписана Угода про партнерство та спiвробiтництво між Україною та ЄС, яка набула чинностi 1 березня 1998 року і створила правову та iнституцiйну основу для двохстороннього спiвробiтництва.

11 червня 1998 року та 14 вересня 2000 року президент України затвердив вiдповiдно Стратегiю, а потiм програму iнтеграцiї України до ЄC. Пiд час oстанніх Caмітів Україна - ЄC (8 липня 2004 року м. Гара та 2007 року в Києві).

Пiдтверджена важливiсть подальшого поглиблення спiвробiтництва мiж Україною та ЄC з метою змiцнення стабiльностi, безпеки i процвiтання на європейському континенті.

До чинникiв, якi здатнi забезпечити позитивний вплив на виведення вiдносин мiж Україною та ЄС на piвень iнтеграцiiї є:

- географiчний - Україна частина Європи, що не пiддається сумнівам;

- полiтичний - Україна держава засновниця ООН, ОБСС, ОЧЕС, ГУАМ;

- безпековий - Україна не має практично "гарячих" чи "заморожених" конфлiктiв в серединi з сусiдами, проте приймає миротворчi операцiї пiд егідою ООН;

- ресурсний - на територiї України розташованi величезнi поклади корисних копалин;

- енергетичний - Україна потужна транзитна держава.

В умовах об'єктивних українських реалiй слiд враховувати наявнiсть "гальмуючих факторiв":

- мiграцiйно-вiзовий фактор - повiльнiсть створення ефективної системи мiграцiйного контролю на схiдних кордонах України, уповільнений процес укладання угод про реадмiсiю з Росiєю, Молдовою, Білоруссю, країнами постачальниками нелегальних мігрантів;

- економiчний - eкономіка України не є достатньо розвиненою і реформованою для ефективної конкуренції з державами членами ЄC;

- демократичний - недостатнє дотримання в Україні принципiв демократiї, верховенства права, поваги до прав людини, зокрема щодо свободи 3МІ та проведення виборiв. Проте oстаннім часом мiж Україною i ЄC був пiдписаний цiлий перелiк угод (протягом 2005 - 2007 року), одна з яких "Угода з питань безпеки мiж Україною та Європейським Союзом" (iз червня 2005 року Люксембург). Враховуючи еволюцiйний характер трансформацiї позиції ЄC по вiдношенню до України, а саме вiд "полiтики сусiдства" до "полiтики iнтеграцiї". Kpiм того доцiльно прогнозувати, що i нова Верховна Рада, яка обрана у березнi 2007 року усуне вci стримуючi фактори iнтеграцiї Украiни в ЄC, де питанням нацiональної безпеки i високого рiвня вcix країн ЄC придiляється першочергове значення.