Безпека життєдіяльності

Рис. 1 Діаграма зміни чисельності населення України

Ще однією проблемою безпеки життєдіяльності людини в сучасних умовах є охорона психічного здоров'я. Небезпечні ситуації психологічно неоднозначно впливають на людину, і кожна особа має індивідуально виражену особисту реакцію. Наприклад, деяка частина людей задля самозбереження вдається до втечі, інша ж навпаки: мобілізує готовність до дій для протидії небезпеці. Погіршення екологічної ситуації внаслідок хронічної токсичної дії на організм, зокрема на людський мозок, що є найбільш чутливим і вразливим, призводить до стійких порушень психічного стану, на які страждають 55-60% громадян.

Катастрофічне поширення пияцтва та алкоголізму негативно впливає на стан здоров'я, продуктивність виробничих сил і на економіку держави. Поширюється наркоманія і токсикоманія, спостерігається ескалація терористичної діяльності екстремістськи налаштованих осіб та організацій. Поступово зростає не лише кількість нещасних випадків, а й кількість великих аварій та катастроф, що призводять до значних матеріальних витрат та людських жертв. Кожні 5 секунд на планеті виникає пожежа. В Україні щодоби реєструється 100-150 пожеж [2]. Викликає занепокоєння з приводу вичерпування ресурсів потенційно небезпечних об'єктів, підвищеного зношування основних виробничих фондів, недотримання нормативно-правових актів, регламентів і технічних умов виробниками та через моніторинг і державний нагляд за об'єктами з підвищеною небезпекою.

У світі щорічно виникає 9-10 млн. пожеж, в яких гине 75-87 тисяч людей, а 0,5-0,7 млн. осіб зазнають травм. В Україні у 2008 році зареєстровано 47 476 пожеж, економічні збитки від яких склали 1 млрд. 310млн. 963 тис. грн. В середньому це 127 пожеж і 3 млн. 582 млн. грн. збитків щоденно. Кожного дня внаслідок пожеж гинуло 11 і отримувало травми 5 осіб.

В Україні збудовано 342 тис. км газо- нафтопроводів, на яких щорічно відбувається 1200-1500 надзвичайних ситуацій, а щодоби – 3,28-4,11.

Як свідчать причино-наслідкові зв'язки подій, що виникають у світі, головною причиною 95% негараздів є сама людина та її соціально небезпечна діяльність.

2. Мета і задачі дисципліни бжд

Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності»:

• сформувати в людини свідоме і відповідальне ставлення до питань особистої безпеки і безпеки тих, хто її оточує;

• навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначити шлях надійного захисту від них;

• навчити надавати допомогу в разі потреби собі і іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності;

• знати наукові основи взаємодії людини з біосферою та техносферою і забезпечити виховання нового покоління людей з мораллю культури безпеки життєдіяльності, в якій людина є найголовнішим об'єктом захисту від небезпечних ризиків.

Завдання дисципліни БЖД полягає у тому, щоб:

а) прищепити студентам фундаментальні теоретичні знання щодо ідентифікації небезпек та інженерних способів розробки і використання засобів захисту від небезпек;

б) прищепити почуття особистої відповідальності за сучасне довкілля; знати задачі і принципи безперервного контролю і моніторингу засобів захисту, а також вимоги до навчання робітників і населення основам захисту від небезпек;

в) виробити у майбутніх фахівців державний підхід до вирішення питання безпеки життєдіяльності;

г) навчити студентів створювати і використовувати заходи та засоби захисту від впливу небезпечних ситуацій та шкідливих факторів.

Як зазначив на Міжнародній конференції БЖДЛ-2004 доктор технічних наук, професор О.І. Запорожець, життя можливо прожити тільки в безпеці, іншого способу немає, тому слід пристосовуватися до певних умов існування, поступово покращуючи їх. Якщо небезпеку не можна ліквідувати, то її слід контролювати. Проблема захисту людини від небезпек з'явилася з появою людства на Землі. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких.

Первісна людина була тісно пов'язана з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили головну загрозу.

Другою групою небезпек, які почали становити загрозу людині з часу існування її на нашій планеті, були дії інших людей: війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадання, погрози, терористичні акти та інші акти насильства супроводжували і, на жаль, продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на землі з'явилася група небезпек, що походить від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага, як не парадоксально, із пошуком більшої безпеки. Проте можна навести багато прикладів, які свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, і середня тривалість життя в розвинених країнах почала наближатися до 80 років завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часів Гіппократа.

Ще за часів Середньовіччя вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Григорій Агрікола (1494-1555 рр.) першим зробив запис про випадок виділення та вибух рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками» [2].

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764 рр.). У 1763 р. видав трактат з основ металургії та рудних справ, розглянув питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів і раціонального одягу.

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки праці займаються багато вчених. Серед них слід відзначити першого ректора КПІ В.Л. Кірпічова (1845-1913 рр.), який своїми працями пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, та академіка А.А.Скочинського (1874-1960 рр.), який зробив вагомий внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним із таких показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д. Зелінським у 1915 р., який майже без принципових змін використовується дотепер. Важливий внесок розуміння основ безпеки існування людини був зроблений першим президентом Академії наук України В.І. Вернадським (1863-1945 рр.). За визначенням В.І. Вернадського, людська діяльність стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, вона почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.