Неоднозначно вирішується питання щодо юридичної природи та юридичної сили рекомендацій міжнародних організацій, як-от: МОП, Організації економічного співробітництва та розвитку. Так, Рекомендація ЄС 1991 р. про захист гідності жінок і чоловіків на роботі, а також її додаток - Кодекс заходів проти сексуальних до­магань стали актами, яких повинні дотримуватися держави - члени ЄС. Вони зобов'язані один раз на три роки надсилати до керівних органів ЄС доповіді про виконання рекомендацій, що містяться в Кодексі. Національні суди в країнах ЄС орієнтуються на цей Ко­декс у випадках розгляду скарг щодо сексуальних домагань. Вва­жається, що норми Кодексу слід застосовувати як у державних, так і в приватних підприємствах. І все ж переважає думка, що рекомен­дації мають факультативний, необов'язковий характер, а тому не можуть бути правовими джерелами регулювання трудових відно­син з «іноземним елементом».

§ 2. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з «іноземним елементом»

У системі колізійних норм, які використовуються для регулю­вання трудових відносин з «іноземним елементом», переважними є ті, що призначені саме для цих відносин; закон держави місця робо­ти (lex loci laboris); закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis) та ін. Але оскільки трудові відносини у деяких пра­вових системах регулюють ще й норми цивільного права, то засто­совуються прив'язки, притаманні регулюванню цивільно-правових угод, зокрема закон автономної волі. Колізійні прив'язки можуть вказувати на право, яке підлягає застосуванню до певних трудових відносин; форми контракту; суб'єктів трудового правовідношення.

Як основні у правових системах переважно використовуються відсилання до закону місця укладення трудового контракту, місця виконання роботи, спільного місця знаходження сторін, спільного громадянства.

Для регулювання спеціальних трудових правовідносин, таких як виконання робіт у відрядженні чи на територіях кількох дер­жав, переведення на роботу в іншу країну тощо застосовують додаткові колізійні прив'язки. Ними є, наприклад, відсилання до закону держави, в яку направлено працівника у відрядження, на території якої востаннє виконувалася робота.

До регламентації трудових відносин на транспорті, скажімо, на морському, типовою є колізійна прив'язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільно­му - особистий закон перевізника.

Прив'язка - закон автономії волі використовується багатьма державами «сім'ї континентального права». Вона означає, що сто­рони, укладаючи трудовий контракт, можуть самостійно обрати правопорядок, якому підпорядкують свої трудові відносини. На законодавство, обране сторонами для регулювання трудових від­носин, може бути чітко вказано у контракті, або ж випливати з йо­го змісту чи проформи (зразка, типової форми), чи з вказівки, суд якої держави може розглядати спір. Це властиво правовій системі України. Більшість європейських держав (у т. ч. й Україна) не за­стерігають про обрання конкретного правопорядку для регулю­вання умов контракту. В них дозволяється обирати чи змінювати обране законодавство у будь-який час до укладення чи після укла­дення контракту та підпорядковувати різні умови контракту зако­нодавству різних правових систем.

Водночас Закон із міжнародного приватного права Польщі 1965 р. вказує, що обраний сторонами закон повинен мати зв'язок із зобов'язанням (ст. 25 (1)); за законодавством Португалії вибір права обумовлюється важливим інтересом сторін. Американський Звід законів конфліктного права передбачає, що вибраний закон повинен мати тісний зв'язок з угодою чи її сторонами. Суди Вели­кобританії схиляються до «обґрунтованого інтересу» як критерію вибору законодавства для врегулювання трудових відносин.

Широке застосування принципу автономії волі у трудових пра­вовідносинах викликало правило, яке чимраз частіше використо­вується європейськими правовими системами. Суть його полягає в тому, що свобода вибору законодавства для регулювання вказаних відносин не повинна позбавляти працівника захисту, надаваного йому імперативними нормами того закону, що був би застосова­ний за відсутності вибору (Закон із міжнародного приватного пра­ва Австрії 1978 р. та ін.).

Прив'язка — закон місця виконання роботи - є найбільш поши­реною у правових системах. Це основна прив'язка в Законах з міжнародного приватного права Албанії (ст. 20), Іспанії (ст. 10 (6)), Угорщини (ст. 51 (1)), Швейцарії, в Законі Албанії про користу­вання цивільними правами іноземцями та застосування іноземного права 1964 р. Як основна та в різних формулюваннях вона вико­

ристовується в судовій практиці деяких держав. Вказана прив'язка закріплена в Європейській конвенції 1980 р. про право, яке засто­совується до договірних зобов'язань. Вона часто включається й до міжнародних угод за участю України.

Прив'язка - закон основного місця бізнесу підприємця - засто­совується здебільшого для регулювання праці на спільних підпри­ємствах. В окремих випадках використовується відсилання до за­кону країни місцезнаходження підприємства, яке відрядило пра­цівника за кордон для виконання робіт.

Колізійні прив'язки - закон спільного громадянства, доміцилію чи місцезнаходження сторін - часто виражають більш тісний зв'я­зок із правовідношенням, ніж інші. Тому вони притаманні законо­давству та практиці багатьох правових систем як альтернативні до інших прив'язок.

Прив'язка - закон місця укладення трудового контракту - не­часто знаходить застосування, оскільки не завжди однозначно можна з'ясувати таке місце. До того ж, матеріальне трудове зако­нодавство місця укладення контракту може бути іншим, ніж місця виконання роботи.

Принцип особистого закону наймача здебільшого є додатко­вим та може застосовуватись у випадках, коли робота виконується на територіях різних держав (як це передбачено Законом Угорщи­ни з міжнародного приватного права 1979 р.).

До форми трудового контракту переважно використовують закон місця його укладення. Іноді пропонується кумулятивне за­стосування прив'язок. Так, Кодекс Бустаманте, який є чинним у кількох державах Латинської Америки, передбачає поєднання при­в'язки місця укладення угоди та місця Ті виконання. Конвенція ЄС 1980 р. про право, яке застосовується до договірних зобов'язань, передбачає поєднання прив'язок до закону, якому підпорядкову­ється контракт, та закону місця укладення контракту. Кумуля­цію колізійних прив'язок передбачає й національне законодавство держав, наприклад, Закон з міжнародного приватного права Угор­щини 1979 р.

До суб'єктів трудових відносин, зокрема для визначення діє­здатності фізичних осіб, застосовується закон громадянства, до­міцилію, а для юридичних осіб - закон місця укладення контракту чи закон інкорпорації. Вказані прив'язки охоплюють і відсилан­ня до законодавства про обмеження щодо трудової дієздатності (наприклад, укладення письмового контракту з неповнолітньою

особою; необхідність письмової чи усної згоди батьків чи осіб, що заміняють їх, на укладення неповнолітнім трудового контрак­ту тощо).

У національному законодавстві України передбачені колізійні та матеріально-правові норми стосовно трудових відносин з «іно­земним елементом». Відповідно до ст. 8 Кодексу Законів про пра­цю України від 10 грудня 1971 р. за назвою «Регулювання трудо­вих відносин громадян, які працюють за межами своїх держав» трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на під­приємствах, в установах, організаціях України, регулюються зако­нодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (найман­ня) працівника, та міжнародними договорами України. У ст. 8-1 цього ж Кодексу зазначено: якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Аналізований Кодекс не допускає передба­чення в договорах про працю умов, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю. Такі умови є недійсними (ст. 9).

У Законі «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. передбачена низка колізійних прив'язок. Так, до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робо­та, якщо інше не передбачено законом або міжнародним догово­ром України.

Трудові відносини громадян України, які працюють за кордо­ном, регулюються правом України в разі, якщо: 1) громадяни Ук­раїни працюють у закордонних дипломатичних установах Украї­ни; 2) громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконан­ня роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозді­лах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; 3) це передбачено законом або хміжна- родним договором України.

У Законі встановлено норми, які регулюють особливості регу­лювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні. Так, трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом У країн, якщо: 1) іноземці та особи без громадянства працюють