Словаччина) - питання загальної частини вказаної галузі права. Доктрину міжнародного приватного права держав колишньої СФРІО представляють Б. Айзнер, Т. Бендевський, Б. Благоєвич, Т. Вараді, Н. Катічич, М. Рочкоманович, К. Сайко, М. Єздич та деякі інші.

У Росії наприкінці XIX - на початку XX ст. великою популяр­ністю користувалися праці Д. Мейєра, Н. Іванова, К. Малишева, ф. Мартенса, А. Пиленко, П. Казанського, Б. Нольде, М. Бруна. Радянський період у розвитку доктрини міжнародного приватного права ознаменований творчим доробком С. Б. Крилова, І. С. Пере- терського, Л. А. Лунца, М. М. Богуславського.

Українську доктрину розвивали В. М. Корецький, Г. К. Мат- вєєв, ТО. Г. Матвєєв, праці яких є актуальними й нині. В останні десятиріччя XX ст. проблеми уніфікації колізійних норм правових актів нашої держави досліджував А. Г. Хачатурян. Питання коди­фікації міжнародного приватного права, шлюбно-сімейних відно­син з «іноземним елементом», комерційних з виходом за межі од­нієї держави та деякі інші є предметом дослідження В. І. Кисіля; проблеми іноземних інвестицій - В. М. Коссака; трудові правовід­носини з «іноземним елементом» - А. С. Довгсрта. Вітчизняна док­трина вказаної галузі права збагачена також працями О. А. Підо- пригори, О. О. Підопригори, М. М. Сибільова, В. Л. Мусіяки. Не­зважаючи на чималу кількість наукових досліджень, доктрина правової системи нашої держави потребує вивчення та аналізу ба­гатьох питань, актуальних для суверенної України.

§ 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав

Міжнародне приватне право є внутрішнім правом держав. Тобто кожна з них має своє міжнародне приватне право. Тому мож­на констатувати існування німецького, швейцарського, українсь­кого, російського тощо міжнародного приватного права. Єдиного для усіх держав міжнародного приватного права не існує.

У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історичним розвитком держав. Наприклад, Велика французька ре­волюція створила багатьом країнам необхідні умови для розвитку

приватної ініціативи, капіталістичних відносин. Це виразилося, зокрема, у недоторканності необмеженої приватної власності, сво­боді договору. Створювалися правові умови регламентації міжна­родних приватноправових відносин у цивільному й торговельному обігу.

Починаючи з XIX ст. у торговельному праві зарубіжних дер­жав виявилися нові тенденції, наприклад, розширення правоздат­ності торгових товариств. У XX ст. суттєво змінюється призначен­ня деяких інститутів торговельного права. Так, інститут банкрут­ства, який традиційно застосовувався для стягнення боргів, набув нових функцій, спрямованих на збереження діяльності та рента­бельності підприємств.

Вказані та інші аспекти розвитку цивільного й торговельного, а нині переважно комерційного права, викликають уніфікаційні про­цеси як у внутрідержавному законодавстві, так і в міжнародних угодах. Ці процеси відображають інтеграцію господарства зару­біжних держав (наприклад, у межах Європейського Союзу, далі - ЄС). Зазначені тенденції є загальними для іноземних правових сис­тем. Тому можна констатувати, що на початку XXI ст. характер міжнародного приватного права як юридичної дисципліни значно змінився. Сьогодні велика кількість норм міжнародного приватно­го права є уніфікованими в рамках права ЄС.

Предмет міжнародного приватного права іноземних держав, на відміну від вітчизняної концепції в цій галузі права, має особ­ливості. Так, французька доктрина (А. Батіффоль, П. Саватьє), яка вплинула й на формування деяких інших правових систем, передовсім зосереджує увагу на вченні про громадянство та пи­таннях правового статусу іноземців (у широкому розумінні сло­ва). Тобто, йдеться не тільки про питання цивільної право- суб'єктності, а й про в'їзд, виїзд, вільне пересування у межах іно­земної держави, вільний вибір професії тощо. Тільки після цього розглядаються питання колізії законів та міжнародного цивільно­го процесу.

У міжнародному приватному праві Ішачії, Іспанії та латино­американських держав крім колізій юрисдикцій і законів до пред­мета міжнародного приватного права належать питання про пра­вовий статус іноземців.

Немає однозначності у з'ясуванні змісту предмета міжнародно­го приватного права серед вчених колишньої СФРЮ. Так, одні з них вважають, що міжнародне приватне право охоплює питання

колізії законів та колізії юрисдикцій (Б. Благоєвич), інші додають ще й питання про колізію громадянств (Б. Айзнер). Деякі вчені до­статньо широко тлумачать зміст предмета міжнародного приват­ного права, вважаючи, що міжнародне приватне право складають норми, які визначають право, що підлягає застосуванню. До пред­мета, на їх думку, належать також цивільно-процесуальні відноси­ни з «іноземним елементом», права іноземців вступати у приват­ноправові відносини у державі, право якої застосовується, та права громадян держави, право якої застосовується, вступати у приват­ноправові відносини з «іноземним елементом» (Т. Вараді).

У Македонії міжнародне приватне право крім традиційних пи­тань про поняття, джерела та колізії права, охоплює також питання громадянства, надання правової допомоги, визнання й виконання іноземних судових рішень, зовнішньоторговельного арбітражу (Т. Бендевський).

Вчені Польщі (К. Пшибиловський, М. Сосняк, В. Валашек) вва­жають, що міжнародне приватне право повинно включати колізій­ні норми та норми міжнародного цивільного процесу. Цю думку поділяють і угорські вчені (Л. Рецсї, І. Сассі).

Німецька доктрина (Л. Раапс, Г. Кегель) обмежує предмет між­народного приватного права колізійним правом. Німецькі правни- ки Г.-А. Любхен та М. Пош уважають колізійне право (згідно із їхньою термінологією — «право застосування права») самостійною правовою матерією з власними загальними правовими принципа­ми та узагальнюючими визначеннями, тобто з відособленою За­гальною частиною. Деякі інші вчені (Бар, Нуссбаум) включають до міжнародного приватного права й питання міжнародного цивіль­ного процесу.

Міжнародне приватне право Данії регулює такі основні питан­ня: екстериторіальну юрисдикцію національних судових органів; колізії права, тобто вибір застосовуваного судом права; визнання й виконання рішень іноземних судів; міжнародний арбітраж.

У болгарській доктрині (В. Кутиков, І. Алтинов) вважається, Що міжнародне приватне право охоплює матеріально-правові та колізійні норми. Ці ж погляди поділяють учені Китаю.

В англо-американській доктрині (А. Дайсі, Дж. Чешир, Д. Біль, Г. Гудрич) вважають міжнародне приватне право колізійним і та­ким, що включає вирішення питань підсудності. Дж. Чешир та Р. Норт, крім вказаних питань, аналізують питання прийняття і виконання рішень іноземних та арбітражних судів.

Та частина англійського права, що називається міжнародним приватним правом, застосовується завжди, коли суд розглядає по­зов стосовно правовідносин з «іноземним елементом». Норми міжнародного приватного права застосовують тільки для: 1) ство­рення умов, на підставі яких суд є компетентним приймати рішен­ня стосовно певного позову; 2)визначення у кожній конкретній справі тієї правової системи, на підставі якої будуть з'ясовуватися права сторін; 3) вказівки на обставини, на підставі яких може бути визнане рішення іноземного суду, що регулює конкретне спірне питання, а також право кредитора, визнане на підставі рішення іноземного суду, може бути реалізоване в Англії примусово.

Цовгерт А. С. Международное частное право Украины: итоги развития за 12 лег независимости // Суспільство. Держава. Право - 2003- Вин. 3 - С. 11-21.

Кисиль В. И. Правовая реформа в СССР и некоторые аспекты междуна­родного частного права // Советское государство и право- 1990 - № 1- С. 98-104.

Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації - К.: Укра­їна, 2000,- С. 3-38.

Кисіль В. І. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнарод­ному приватному праві: Дис. ... докт. юрид. наук - К., 2001.

Фединяк Г. Деякі питання структурного та функціонального співвідно­шення міжнародного публічного, міжнародного приватного та європейсько­го права: початок XXI століття // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Вип. 9- Л.: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002.- С. 82-90.

ФединякГ. Міжнародне приватне право України: деякі актуальні теоретичні та практичні аспекти розвитку // Право України,- № 11- С. 141-143.

А також:

Ермолаев В. Г., Сиваков О. В. Международное частное право. Курс лек­ций- М.: Былина, 1999,- С. 3-18.

Лебедев С. Н. О природе международного частного права // Советский ежегодник международного права - 1979 - М., 1980,- С. 61-80.

Международное частное право. Учебник. Под ред. Г. К. Дмитриевой. (Авт. предисл. и I гл. Г. К. Дмитриева).- М.: Проспект, 2000- С. 3-67.

Маковский А. Л. Проблемы природы международного частного права в советской науке // Труды ВНИИСЗ. 29,- М, 1984,- С. 206-224.

Матвеев Г. К. Предмет, система и задачи дальнейшего развития между­народного частного права // Советский ежегодник международного права, 1978.-М., 1980,-С. 285-297.

Мюллерсои Р. А. О соотношении международного публичного, между­народного частного и национального права // Советское государство и пра­во,- 1982,-№2,-С. 80-90.

Скаридов А. С. Международное частное право. Учеб. пособие - Санкт- Петербург: Изд-во Михайлова В. А., изд-во «Полиус», 1998 - С. 13-20.