- •Автори:
- •Isbn 978-966-326-346-5 4-те переробл. І допов. Вид. Isbn 966-8074-82-3 3-тє видання
- •1 .. © Г. С. Фединяк, л. С. Фединяк, 2008
- •§ 1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватного права
- •§ 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав
- •§ 1. Види джерел (загальна характеристика)
- •§ 2. Внутрішнє законодавство
- •§ 3. Міжнародні договори
- •§ 4. Звичаї
- •§ 5. Судова та арбітражна практика
- •§ 6. Зближення національного законодавства різних держав
- •Розділ III порівняльний метоп і міжнародне приватне право
- •§ 1. Історія розвитку порівняльного методу
- •§ 2. Об'єкти порівняння у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Правові системи як об'єкти дослідження у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Мета порівняльного методу
- •§ 1. Колізійний метод регулювання
- •§ 2. Колізійні норми: загальна характеристика, структура, види
- •§ 3. Місце колізійних норм у джерелах права
- •§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Розділ V
- •Основні питання, пов'язані в тлумаченням, кваліфікацією та особливостями оії норм міжнародного приватного права
- •§ 1. Тлумачення, кваліфікація та «конфлікт кваліфікацій» у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Основні способи вирішення питання кваліфікації
- •§ 3. Застереження про публічний порядок
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •§ 5. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •Розаіл VI
- •Правовий статус фізичних осіб
- •§ 1. Правові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та обов'язків
- •§ 3. Право- та дієздатність іноземців
- •§ 4. Законодавство України про поняття «іноземець», «іноземний громадянин», «особа без громадянства» та зміна правового статусу цих осіб
- •§ 5. Правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні
- •§ 6. Основні колізійні норми національного законодавства України, які визначають правовий статус фізичних осіб
- •§ 7. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні
- •§ 8. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •§ 9. Взаємність щодо фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 10. Особливості правового статусу біпатридів
- •РозПіп VII правовий статус юридичних осіб та їх об'єднань
- •§ 1. Поняття «юридична особа»
- •§ 2. Загальні питання про особистий статут і «національність» юридичної особи1
- •§ 3. Відображення теорій визначення «національності» юридичних осіб у національних джерелах права1
- •§ 4. Уніфікація юридичних норм, що відображають теорії визначення «національності» юридичних осіб1
- •§ 5. Визнання юридичних осіб та їх перенесення1
- •§ 6. Загальна характеристика правового статусу іноземних юридичних осіб в Україні
- •§ 7. Правовий статус юридичних осіб України за кордоном
- •Розділ VIII оержава як суб'єкт міжнарОаНого приватного права1
- •§ 1. Держава у цивільних правовідносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Імунітет держави та його види (аналіз нормативно-правових актів)
- •§ 3. Реалізація державою її імунітету (аналіз практики застосування нормативно-правових актів)
- •§ 4. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права
- •§ 1. Загальні питання права власності у відносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні норми національного законодавства України, застосовувані до вирішення питань про право власності й інші речові права
- •Розділ X зовнішньоекономічні поговори (контракти)
- •§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її загальна характеристика
- •§ 2. Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України
- •§ 3. Умови зовнішньоекономічних договорів
- •§ 4. Характеристика зовнішньоекономічних контрактів з особливим суб'єктним складом1
- •§ 5. Особливості окремих умов зовнішньоекономічних контрактів за участю тнк і приймаючої держави1
- •§ 6. Товарообмінні (бартерні) операції
- •§ 7. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва
- •§ 8. Конвенція оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.)
- •§ 1. Шлюб: поняття, умови
- •§ 2. Особисті відносини між подружжям за національним правом
- •§ 3. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом
- •§ 4. Розірвання шлюбу за національним правом
- •§ 5. Колізійні питання оформлення шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання сімейних відносин
- •§ 7. Колізійні норми міжнародних договорів та законодавства України про усиновлення
- •§ 8. Матеріально-правові норми законодавства України стосовно правовідносин по усиновленню з «іноземним елементом»
- •§ 9. Норми щодо сімейних правовідносин міжнародних багатосторонніх договорів
- •Розшл XII правове регулювання спадкових правовідносин в «іноземним елементом»
- •§ 1. Загальна характеристика спадкового права держав
- •§ 2. Джерела спадкового права (національне законодавство та судові прецеденти)
- •§ 3. Спадкування за заповітом (національні матеріально-правові норми)
- •§ 4. Спадкування за законом
- •§ 5. Колізії законодавства у сфері спадкування за заповітом та за законом
- •§ 6. Колізійні норми, застосовувані у разі спадкування рухомого та нерухомого майна
- •§ 7. Інститут спадкової трансмісії та негідного спадкоємця
- •§ 8. Норми з питань спадкування, що містяться у міжнародних договорах про надання правової допомоги у цивільних справах за участю України
- •§ 9. Норми міжнародних багатосторонніх договорів у сфері спадкових відносин
- •Розшл XIII
- •§ 1. Трудові відносини з «іноземним елементом» та джерела їх правового регулювання
- •§ 2. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з «іноземним елементом»
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
- •§ 4. Праця громадян України за кордоном
- •§ 5. Праця іноземців в Україні
- •§ 6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними договорами України
- •Розділ XIV правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних перевезень та їх правового регулювання
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародно-правового регулювання перевезень
- •§ 3. Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень
- •Роваіл XV зобов'язання із заподіяння шкопп з иепоговірних правовідносин
- •§ 1. Умови настання деліктного зобов'язання в національних правових системах
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання
- •Встановлення мінімального рівня збитків, перевищення якого призводить до виникнення деліктного зобов'язання.
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у внутрішньому законодавстві України
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав, та принцип lex fori
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 4. Національні акти іноземних держав про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 5. Цивільні процесуальні норми у міжнародних договорах за участю України
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах міжнародних організацій
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах об'єднань держав
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності
- •§ 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України
- •§ 10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом» у міжнародних договорах
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на території України
- •§ 13. Взаємозв'язок та взаємодія національних і міжнародних органів правосудця, що здійснюють провадження у цивільних справах
- •§ 14. Рішення Європейського суду з прав людини та порядок їх виконання на території України
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання 370
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві 379
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України 389
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес 396
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав,
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності 450 § 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-
- •§10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом»
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню 469
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на
Національне
законодавство поділяє неповнолітніх
на різні вікові групи. З досягненням
ними певного віку обсяг їх дієздатності
збільшується. Наприклад, з 16
років
особа, як правило, може самостійно
вчиняти значну кількість угод: укладати
трудовий договір, розпоряджатися
заробітком, складати заповіт і т. ін.
Через
розбіжності в законодавстві держав
щодо регулювання віку настання
дієздатності, у т. ч. повної, виникають
колізії, які вирішуються таким чином.
У більшості держав «сім'ї континентального
права» дієздатність іноземних громадян
визначається за законом їх громадянства,
а щодо осіб без громадянства -
за
законом їх місця проживання.
Застосування закону доміцилію є
характерним для держав «сім'ї
загального права». Ці держави не
визнають принципів визначення
дієздатності за законодавством іншої
правової системи.
Застосування
особистого закону для визначення
дієздатності особи у різних варіантах
означає, що особа, яка вважається
дієздатною за особистим законом,
повинна вважатися такою і в інших
правових системах. Це положення
визнається усіма державами. Логічно
припустити, що особа, яка є недієздатною
за особистим законом, повинна визнаватися
недієздатною і в інших правових системах.
Проте це не завжди знаходить своє
підтвердження в законодавстві та
практиці держав.
Загальноприйнятим
у всіх правових системах є положення,
за яким питання визнання іноземця
недієздатним
чи
обмежено дієздатним
вирішується за законодавством тієї
держави, де ця особа має
постійне місце проживання.
Підстави визнання особи обмежено
дієздатною в законодавстві держав є
різними.
Нормативно-правовим
актом, який в
основному
визначає статус іноземних громадян і
осіб без громадянства в Україні, тобто
містить їх основні права, свободи
та обов'язки у разі перебування в
Україні, є Закон України «Про правовий
статус іноземців та осіб без громадянства»
від 4
лютого
1994
р.
Відповідно до нього іноземець -
це
особа, яка не перебуває у громадянстві
України і є громадянином (підданим)
іншої держави або держав. Особою без§ 4. Законодавство України про поняття «іноземець», «іноземний громадянин», «особа без громадянства» та зміна правового статусу цих осіб
громадянства
визнається особа, яку жодна держава не
вважає своїм громадянином. Отже, в
Україні поняття «іноземець» тотожне
поняттю «іноземний громадянин» або
«підданий». Термін «особа без громадянства»
поняттям «іноземець» не охоплюється.
Іноземці
та особи без громадянства в Україні,
як і в будь-якій іншій державі, володіють
певним правовим статусом, що зумовлюється
такими причинами, як
метою перебування, строком.
Наприклад, іноземних громадян можуть
приймати зареєстровані в установленому
порядку українські, спільні чи іноземні
підприємства, установи й організації,
а також фізичні особи, які постійно
проживають в Україні або тимчасово тут
перебувають у зв'язку з навчанням,
стажуванням тощо.
У
разі, коли іноземний громадянин прибув
на запрошення однієї організації,
інша організація за письмовим дозволом
органу внутрішніх справ або Міністерства
закордонних справ (у разі реєстрації
цим Міністерством паспортного документа
іноземця) має право приймати іноземця
в Україні.
Іноземні
громадяни та особи без громадянства
вважаються такими, що: 1) постійно
проживають; 2) тимчасово перебувають
на території України. Єдиних критеріїв,
що їх слід застосовувати до визначення
постійного чи тимчасового проживання
цих осіб в Україні, вітчизняним
законодавством не встановлено.
Конституція України вказує на
перебування на території України,
свободу пересування й вільний вибір
особою місця проживання (статті 26, 33).
У Законі України «Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства»
вказано, що іноземці та особи без
громадянства можуть в установленому
порядку іммігрувати в Україну на
постійне проживання або прибути для
працевлаштування на визначений
термін, а також тимчасово перебувати
на її території (ч. 1 ст. 3).
Встановлюючи
право тимчасового перебування іноземців
в Україні, Закон України «Про правовий
статус іноземців та осіб без громадянства»
не визначив терміну такого перебування.
Цс питання вирішується іншими
нормативно-правовими актами. Наприклад,
Порядок оформлення іноземцям та особам
без громадянства дозволу на працевлаштування
в Україні (затверджений постановою
Кабінету Міністрів України від 1
листопада 1999 р.) встановлює, що
іноземець може перебувати тимчасово
в Україні з метою працевлаштування
строком до одного року. Цей строк може
бути продовжений на невизначений
Порядком термін. Іншим норматив
но-правовим
актом - Тимчасовим положенням про
надання допомоги особам, які змушені
були залишити місця постійного
проживання в Чеченській Республіці
Російської Федерації та прибули в
Україну, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 16 лютого
1995 р.1
(втратив чинність у травні 1997 р.),- було
визначено, що особам, які внаслідок
загрози для свого життя і здоров'я
змушені залишати місця постійного
проживання у Чеченській Республіці
та прибували в Україну з метою тимчасового
перебування, видавалася тимчасова
довідка на термін до трьох місяців.
У разі потреби цей термін міг бути
продовжений. Інший Закон України, а
саме «Про міжнародний комерційний
арбітраж» тільки вказує на постійне
місце проживання сторони, яка не має
комерційного підприємства (п. З ст.
1).
Закон
України «Про міжнародне приватне право»
2005 р. використовує поняття «місце
проживання фізичної особи». Це поняття
визначається зокрема цивільним
законодавством України. Так, у ч. 1 ст.
29 Цивільного кодексу України 2003 р.
міститься загальне правило, відповідно
до якого місцем проживання фізичної
особи є житловий будинок, квартира,
інше приміщення, придатне для проживання
в ньому (гуртожиток, готель тощо) у
відповідному населеному пункті, в якому
фізична особа проживає постійно,
переважно або тимчасово. У ч. 6 цієї
ж статті зазначено, що фізична особа
може мати кілька місць проживання.
Поняття «місце проживання фізичної
особи» визначається й Законом України
«Про свободу пересування та вільний
вибір місця проживання» від 11 грудня
2003 р." Тут місцем проживання фізичної
особи вважається адміністративно-територіальна
одиниця, на території якої особа проживає
строком понад шість місяців на рік.
Якщо цей строк становить менше шести
місяців на рік, то йдеться про місце
перебування особи (ч. 1 ст. 3).
Віднесення
іноземних громадян і осіб без громадянства
за строком їх перебування в Україні до
таких, які перебувають постійно чи
тимчасово, часто зумовлює різний
правовий статус цих осіб. Так, у разі
постійного проживання в Україні вказані
особи можуть займатися трудовою
діяльністю на підставах і в порядку,
встановлених для громадян України. Ті
ж, які іммігрували в Україну для
працевлаштування на визначений термін,
можуть займатися
2 Відомості Верховної Ради України - 2004 - № і5 - С. 232.
трудовою
діяльністю відповідно до одержаного
у встановленому порядку дозволу на
працевлаштування.
Неоднаково
вирішується питання оплати навчання
іноземними громадянами залежно від
постійності чи тимчасовості їх
перебування в Україні. Умови навчання,
проживання, медичного обслуговування
іноземних громадян, які навчаються в
Україні, визначено не тільки
національним законодавством, але й
міжнародними угодами України з іншими
державами, угодами міністерств,
відомств, навчальних закладів
України, що укладені з органами управління
освітою, організаціями та фірмами інших
країн і міжнародними організаціями,
а також спеціальними положеннями і
договорами (контрактами).
Відповідно
до Закону «Про правовий статус іноземців
та осіб без громадянства» іноземці,
які постійно проживають в Україні,
користуються медичною допомогою нарівні
з її громадянами. Ті ж, які тимчасово
перебувають в Україні, можуть скористатися
медичною допомогою, яка подається
у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Право
на одержання медичної допомоги нарівні
з громадянами України мають іноземні
громадяни і особи без громадянства,
які постійно проживають в Україні, а
також особи, які подали заяву про надання
їм статусу біженця в Україні, особи,
які в установленому порядку отримали
такий статус. Всім іншим іноземцям
надається платна медична допомога,
якщо законодавством України або
міжнародним договором України не
передбачено інше. Іноземці мають
право звернутися за екстреною медичною
допомогою до будь-якого державного та
комунального закладу охорони здоров'я
України. Надання іноземцям медичної
допомоги, крім екстреної, здійснюється
шляхом укладення іноземцями договорів
страхування (полісів) з надання медичної
допомоги із страховиками України.
Визначаючи
правовий статус осіб, які змушені були
залишити місця постійного проживання
в Чеченській Республіці, Тимчасове
положення, зазначене вище, вказувало,
що такі особи повинні дотримуватися
правил пересування на території України,
встановлених для іноземних осіб та
осіб без громадянства. Вони мали право,
зокрема, на тимчасове працевлаштування,
охорону здоров'я, отримання разової
грошової допомоги.
Право
користування всіма пільгами й перевагами,
передбаченими Законом України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх
со
