ється законодавчими актами і нормативними документами тієї держави, територією якої вони здійснюються (ч. 4 ст. 4). Стосовно перевезень небезпечних і розрядних вантажів залізничним транс­портом в Угоді є відсилочна норма до діючих у галузі міждержав­них сполучень нормативних документів (ч. 2 ст. 4), а перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом здійснюється згід­но з Технічними інструкціями Міжнародного Комітету цивільної авіації щодо безпечного перевезення вантажів. Угода містить нор­ми і про військові міждержавні перевезення транзитом.

§ 3. Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень

У багатьох державах прийнято спеціальні нормативно-правові акти про міжнародні перевезення, які ґрунтуються на конвенцій­них нормах, або акти, частина норм яких регулює міжнародні пе­ревезення. В Україні матеріально-правові норми, спрямовані на організацію міжнародних перевезень, має, зокрема, Цивільний ко­декс України (гл. 64 за назвою: «Перевезення», гл. 65 «Транспортне експедирування»).

Умови перевезень регулюють спеціальні нормативно-правові акти залежно від здійснення перевезень певним видом транспорту. Наприклад, залізничні перевезення регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., морські - Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.¹, повітряні - Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.²

Відповідно до статутів (кодексів) розроблено правила переве­зень на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполучен­ні. Такими є, наприклад, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, за­тверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2008 р. №1196 (зареєстровані Міністерством юстиції України 4 квітня 2007 р. за № 310/13577).

¹ Відомості Верховної Ради України - 1995- № 47-52 - Ст. 349.

² Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 25 - Ст. 274.

Питання, пов'язані з транзитом через територію України, ре­гулюються таким чином. Сьогодні найважливішим національним актом, який визначає засади організації та здійснення транзиту ван­тажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річко­вим транспортом через територію України, є Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.¹ Цей Закон не поширю­ється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщен­ня товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередач. Норми Закону проголошують принцип свободи транзиту вантажів, стосуються питань маршрутів та способів тран­зиту вантажів. Зазначається, що транзитними вантажами є насипні, наливні, навалюючі, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Тран­зит вантажів супроводжується книжкою МДП та іншими докумен­тами.

У Законі «Про транзит вантажів» визначено основні положення стосовно тарифів і розрахунків при транзиті вантажів, вказано на можливість надання транзитних послуг (робіт), на застосування цивільно-правової відповідальності осіб, винних у порушенні за­конодавства про транзит вантажів.

Крім зазначеного Закону, питання транзиту регулюють поста­нови Кабінету Міністрів України, які визначають шляхи і напрями транзиту через територію України. Такою є, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакциз­них товарів автомобільним і залізничним транспортом через тери­торію України» від 6 травня 1996 р.² Вказаною постановою серед інших положень затверджувалися шляхи і напрями провезення товару для таких видів сполучень, як автомобільного, залізничного, морського, річкового, повітряного, поромного. Для транзитних пе­ревезень автотранспортом встановлено максимальні строки пере­везень. У разі встановлення максимальних строків транспортування

¹ Відомості Верховної Ради України.- 1999 - №51- Ст. 446.

² Митна газета - 1996 - Липень.

залізницею враховується швидкість перевезення, держава відправ­лення та інші обставини й умови.

Іноземні держави також мають спеціальні нормативно-правові акти, прийняті для регулювання міжнародних перевезень.

Література

Гринько И. С. Внешнеторговые сделки,- Сумы: Орион, 1994 - С. 61-72.

Демиденко В. В. Міжнародно-правова основа національного морського права України (теоретичні аспекти).- О.: АТ БАХВА, 1995.

Демиденко В. В. и др. Морское право Украини - О.: АО БАХВА, 1996.

Короткий Т. Р. Понятие ареста судна в международном и национальном праве II Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем: 36. наук, праць / Одеський нац. морськ. ун-т. / Гол ред. Л. В. Багрій-Шахматов- Оде­са, Лат стар, 2003.- Вип. 4.- С. 109-115.

Хачатурян А. Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве-К.: Наукова думка, 1993 -С. 14.

Зобов'язальне право (Авт. гл. Луць В. В.).- К.: Юрінком Інтер, 1998- С. 572-609.

Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право.- К.: Либідь, 1995 - С. 106-114.

А також:

Алиев Э. А. Международно-правовая регламентация автомобильных со­общений и перевозок // Международное публичное и частное право - 2005- №4.

Лебедев С. Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений (некоторые общие вопросы) // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей: Труды кафедры международного частного и гражданского права МГИМО- М., 1979 - С. 19 и далее.

Садиков О. Н. Реформы международного железнодорожного права // Проблемы международного частного права: сб. статей / Под ред. Н. И. Ма- рышевой,- М„ 2000,- С. 86-100.

Смирнов А. Е. Монреальская конвенция: консолидация документов Вар­шавской системы и некоторые вопросы ответственности авиаперевозчика в международных грузовых перевозках // Московский журнал международно­го права.- 2004,- № 2.- С. 219-232.

Чижова О. В. Международные железнодорожные перевозки // Закон- 2003.-№ 7.

Шмиттгофф К. М. Экспорт: право и практика международной торгов­ли: Пер. с англ.- М.: Юрид. лит., 1993,- С. 281-340.