стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися анало­гічному товару, який походить з території держав - членів СОТ, або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

Виключення щодо режиму найбільшого сприяння у формі пре­ференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому приведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування генераль­ної системи преференцій.

На підставі національного закону чи міжнародного договору України іноземцям для здійснення ними прав і обов'язків може надаватися спеціальний режим. Закон України «Про зовнішньо­економічну діяльність» передбачає, що спеціальний режим може застосовуватися відносно територій спеціальних економічних зон, територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встанов­лення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними до­говорами за участю України із державами, які мають з Україною спільні морські чи сухопутні кордони (статті 7, 24, 25).

§ 6. Основні колізійні норми національного законодавства України, які визначають правовий статус фізичних осіб

Основні колізійні норми, які існують в законодавстві України, у широкому значенні цього слова, зосереджені у Законі України «Про міжнародне приватне право» 2005 р. Так, вказаний норматив­но-правовий акт містить низку колізійних норм, які мають засто­совуватися для з'ясування правового статусу іноземних громадян і осіб без громадянства. Уже зазначалося, що особистим законом фізичної особи, за вказаним актом, вважається право держави, громадянином якої вона є. Стосовно фізичних осіб, які є громадя­нами двох або більше держав, то їх особистим законом вважається право тієї держави, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, держави - місця проживання або держави, у якій особа

займається основною діяльністю. Зазначалося також, що особис­тим законом особи без громадянства вважається право держави, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування.

Однією з категорій фізичних осіб, для правового статусу яких створюють колізійні норми, є біженці. У Законі України «Про бі­женців» від 21 червня 2001 р. зазначається, що біженцем може вважатися особа, яка не є громадянином України і внаслідок ціл­ком обґрунтованих побоювань може стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політич­них переконань, перебуває за межами країни свого громадянства та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає корис­туватися цим захистом унаслідок таких побоювань, або не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повер­нутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право» особистим законом бі­женця вважається право держави, в якій він має місце перебування.

При визначенні особистого закону фізичної особи, якщо вона не­дієздатна і змінила місце свого проживання без згоди свого законно­го представника, до уваги береться правило, відповідно до якого така зміна не спричиняє зміну особистого закону зазначеної особи.

Закон України «Про міжнародне приватне право» вказує, що виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом. Іноземці та особи без грома­дянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з грома­дянами України, крім випадків, передбачених законом або міжна­родними договорами України. Слід зауважити, що правоздатність фізичної особи за Цивільним кодексом України та Правил реє­страції актів цивільного стану в Україні від 18 жовтня 2000 р. ви­никає з моменту її народження.

Цивільна дієздатність фізичної особи також визначається її особистим законом. Однак цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, які виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із заподіянням шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Закон України «Про міжнародне приватне право» стосовно підстав та правових наслідків визнання фізичної особи недієздатною,

а також стосовно обмеження цивільної дієздатності фізичної особи поширює особистий закон цієї особи.

Оскільки законодавством України, зокрема, нормами Консти­туції України (ст. 42), Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. (статті 50-54), Господарського кодексу України від 16 січ­ня 2003 р. (ст. 55), Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р., Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 р., фізичній особі надано право здійснювати підприємницьку діяльність, логічно, що Закон Укра­їни «Про міжнародне приватне право» мітить відповідні колізійні норми. Так, право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, в якій фізична особа за­реєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов'язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності.

До особистого статусу фізичної особи належать визнання її безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Згідно із Зако­ном «Про міжнародне приватне право» підстави та правові наслід­ки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.

Кожній фізичній особі притаманне право на ім'я. В Україні діє правило, відповідно до якого права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.

Фізичним особам притаманні й інші немайнові права. За зако­нодавством України їх перелік невичерпний. До них належать ті, що притаманні їй від народження або за законом. До особистих немайнових прав застосовується право держави, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що реєстрація актів цивільного стану громадян України, які про­живають поза межами України, може здійснюватися в консуль­ській установі або дипломатичному представництві України. При цьому застосовується право України. До права України належить, зокрема, згадуваний Консульський статут України 1994 р., Інструк­ція про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипло­матичних представництвах та консульських установах України,