2. Робочі гіпотези

Інструментами творчої роботи як на її попередніх стадіях, так і особливо в процесі аналізу і синтезу є робочі гіпотези.

Робочою гіпотезою називають уявну модель істини. Вона є не остаточною істиною, а можливим попередником істини. Робоча гіпотеза набуває значення істини тоді, коли її підтверджують факти, експерименти та їх об'єктивний аналіз.

Важливо, коли в процесі дослідження розглядається не одна, а кілька робочих гіпотез. Адже єдина гіпотеза завжди містить в собі небезпеку втрати наукової об'єктивності, оскільки виникає спокуса бачити тільки те, що її підтверджує і закривати очі на факти, що їй суперечать. Отже, розгляд кількох гіпотез підвищує ймовірність того, що буде знайдено істину. При цьому треба визнати, що всі гіпотези мають наукову цінність, в тому числі і такі, що відкидаються. Адже негативний результат у науці – це також результат.

Зауважимо, що іноді може бути і так, що жодна з розглянутих робочих гіпотез не одержує повного підтвердження. І тоді необхідно звертатися до нових робочих гіпотез, одна з яких неодмінно повинна перетворитися на істину.

Робочі гіпотези можуть використовуватися як для пояснення суті, внутрішніх причин економічних процесів, чинників, що на них впливають, так і для прогнозування ситуацій, які можуть скластися внаслідок тих чи інших заходів.

В останніх випадках робочі гіпотези приймають форми можливих прогнозних економічних моделей.

Кожна робоча гіпотеза є об'єктом аналізу. Притаманний для них метод аналізу полягає в систематизації фактів, в групуванні їх на дві основні частини – такі, що підтверджують дану робочу гіпотезу, і такі, що їй суперечать. Отже, мета наукового аналізу робочих гіпотез полягає в тому, щоб з їх численної кількості знайти таку, яка підтверджується всіма фактами. Але в практичному плані одна з особливостей економічного аналізу робочих гіпотез полягає в тому, що визнаною істиною може бути гіпотеза, яку підтверджують не всі факти, а їх переважна більшість, що утворює типову картину процесу або явища. Факти, що суперечать гіпотезі, визнаються випадковими, тобто такими, що не змінюють загальної картини.

Велике наукове значення робочих гіпотез можна підтвердити численними прикладами як з практики дослідження макроекономічних проблем, так і проблем підприємницької діяльності.

Так, робочі гіпотези необхідно використовувати для з'ясування такої важливої економічної проблеми, як гострота і тривалість трансформаційної кризи економіки України. Можна припустити, що розгляд робочих гіпотез з цієї проблеми вимагає порівняльного аналізу кризи в Україні з аналогічним явищем в інших постсоціалістичних країнах (в першу чергу в країнах Східної Європи, які, як відомо, успішно її подолали). Таке дослідження може стати науковою основою програми стабілізації економіки України.

Розгляд робочих гіпотез може передувати таким заходам, як розроблення програм реструктуризації окремих галузей національної економіки, програм створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату, програм захисту окремих галузей національної економіки від руйнівного впливу іноземної конкуренції тощо.

Робочі гіпотези можуть бути корисними також для дослідження багатьох мікроекономічних проблем. Так, аналізуючи невдачі підприємства на конкурентному ринку, треба в якості робочих гіпотез розглядати різні варіанти причин і зупинитись на таких, які найповніше відповідають реальній ситуації. Саме такий підхід дає наукову основу для розроблення найбільш реального бізнес-плану.

Таким чином, робочі гіпотези можна визнати необхідною і до того ж універсальною стадією наукового творчого процесу.

Підбивання підсумків (питання для обговорення та висновків):

1. Чому творчість є невід'ємною складовою наукової роботи?

2. З яких послідовних стадій складається nворчий процес?

3. Яким чином відбувається формування замислу?

4. Як виношуються наукові ідеї?

5. Коли відбувається осяяння в науковій роботі?

6. Чому робочі гіпотези є інструментами творчої роботи особливо в процесі аналізу і синтезу?

7. Що таке робоча гіпотеза?

8. У яких випадках розробляються робочі гіпотези?

Домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал.