8.2. Організація роботи з текстом

Одним з найістотніших моментів роботи вад текстом є її організація в часі. Для різних вчених час найбільш продуктивної роботи неоднаковий.

За цією ознакою розрізняють "жайворонків" (тих, хто найпродуктивніше працюють зранку) і "сов" (ті, хто працюють вечорами , і навіть пізно вночі).

Кожний з способів організації роботи над текстом має свої переваги і обмеження. Найкращі для роботи все-таки ранішні часи. Це часи, коли людина відчуває себе свіжою і бадьорою, але разом з тим саме в ранішні часи є багато факторів, що відвертають увагу людини. Зокрема, специфіка студентського життя полягає в тому, що саме на такі часи припадають аудиторні заняття. Тому мимоволі студентам доводиться вдаватися до "совиного" способу роботи.

Робота у вечірні і нічні години має перевагу в тому розумінні, що в ній відсутні фактори, які здатні відвертати увагу: існує можливість чіткої сконцентрованості над працею. Але разом з тим треба враховувати, що нічна робота шкідлива для здоров'я, тому її необхідно обмежувати.

Дуже важливо призвичаїти себе працювати в одні і ті ж години. Систематична робота в постійних межах часу – ознака високої організованості вченого. На такій основі виховується навичка до систематичної роботи і, як зазначалося в попередніх темах, винагородою за таку навичку є натхнення в роботі, захопленість роботою, не кажучи вже про те, що така робота призвичаює людину до порядку взагалі.

Відзначимо, що встановлений для себе порядок систематичної роботи необхідно підтримувати, не допускаючи пропусків. Два-три пропуски – і вже важко знову включитися в установлений ритм роботи. Потрібно як би заново виробляти навичку систематичної роботи, втрачати на це час і нерви.

Слід враховувати також деякі психологічні моменти, що пов'язані з початком роботи, її оформленням у письмовому вигляді. Щоб почати роботу, треба подолати якийсь внутрішній опір у вигляді інерції, апатії. Здебільшого це невеликий період – 20-30 хвилин, але коли він стає подоланим, виникає бажання працювати, з'являється творче піднесення, яке може бути досить тривалим. Якщо ж інерцію не вдалося подолати, краще відкласти роботу, зайняти себе іншою справою, не перестаючи тримати в голові відкладену роботу. Як вже відмічалося в одній з попередніх тем, ми в такий спосіб нібито передаємо замовлення в сферу підсвідомості. Через деякий час ми повертаємося до роботи і вже не відчуваємо інерції, апатії. Всі питання для нас стають зрозумілими, і робота починає приносити задоволення.

Вчені розрізняються також манерою написання, тобто технологією роботи над текстом. Є різні варіанти манери написання.

Найчастіше зустрічається такий спосіб написання, коли текст розробля­ється послідовними етапами. Спочатку з'являються на папері основні тези без чітких формулювань, логічної послідовності. Пізніше текст поступово доопрацьовується, в нього вносяться доповнення, поправки. Але настає момент, коли робота виконується начисто, в остаточному варіанті. Зрозуміло, що при виконанні такої роботи за допомогою комп'ютера проміжки між окремими етапами зменшуються і по суті, з чорнових варіантів безпосередньо чистовий.

Але є й інший спосіб роботи. Деякі вчені конструюють текст статті, або розділу у думці, уявно, їм залишається лише записати текст в той чи інший спосіб. Іноді текст статті або розділу лише диктують друкаркам чи стенографісткам Природно, такий спосіб запису зустрічається, порівняно з попереднім, не часто.