3. Реферування друкованих творів

Поняття реферату має два значення. Рефератом вважається короткий зміст статті, книги. В такому вигляді реферати входять у видавничі плани, реферативні збірки, книжкові огляди, тобто в такі матеріали, що використовуються для первинного вибору необхідної літератури з наукової теми. Такі реферати, по суті, можуть вважатися поширеними анотаціями.

У своєму другому значенні реферат являє собою доповідь, повідомлення, яке присвячено певній проблемі, книзі чи статті. Це також форма фіксації твору, але з тією відмінністю, що такий реферат містить в собі не тільки виклад змісту роботи, або проблеми, але і коментар до них.

Суттєва особливість такого реферату (на відміну від інших форм фіксації прочитаного) полягає в тому, що він пишеться не для себе, а для виступу на науковій конференції, симпозіумі, або на семінарі в студентській академічній групі. Отже в такому рефераті треба відображати не тільки зміст роботи, яка реферується, але і ставлення до неї автора реферату. Якщо доповідь супроводжується питаннями і зауваженнями слухачів, то це приносить велику користь, сприяє усуненню неясностей в мисленні, кристалізації ідей автора реферату, більш глибокому засвоєнню суті проблеми.

Слід зауважити, що реферування джерел є звичайною практикою семінарських занять в академічних групах. Нажаль, поширеним недоліком практики є несміливе ставлення студентів до друкованого тексту, внаслідок чого реферати іноді перетворюються на елементарні перекази джерел. Безумовно, подолання такого обмеження сприятиме вихованню в собі критичного мислення, без якого наука неможлива.

Підбивання підсумків (питання для обговорення та висновків):

1. Який вплив мають повнота і якість матеріалів на результати дослідження?

2. Назвіть складові інформаційної основи?

2. Яких трьох правил слід дотримуватися для продуктивного збирання інформації?

3. Яку специфіку має збирання матеріалу для економічних досліджень?

4. Чи застосовуються соціологічні обстеження в економічних дослідженнях?

5. Що таке економічний експеримент?

6. Назвіть складові економічний експерименту

7. Якою є роль наукова літератури, зокрема: монографій, журнальних статей, збірки наукових доповідей у наукових дослідженнях?

8. Якою є логічна послідовність роботі з літератур­ними джерелами?

9. Чи є формування бібліографії одноразовим актом?

10. Яких треба дотримуватися правил при складанні списку літератури?

11. Назвіть дві концепції реферату? Їх відмінності?

Домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал.

Тема 8. Літературне оформлення наукової роботи

8.1 Загальні вимоги до роботи з текстом

Письмовий текст роботи є формою підсумку результатів творчого процесу. В тексті формулюється остаточна назва роботи і її розділів. План тексту відображує проблематику роботи (хоч проблематика може бути дещо ширшою порівняно з її планом).

Вся робота повинна виглядати як єдине ціле. Ознакою раціональної структури тексту є неподільність його частин. Якщо з тексту можна вирізати якусь його частину без шкоди для роботи в цілому, значить зміст роботи не до кінця продуманий, в тексті роботи виявилися непогодженості, які треба усунути.

Викладаючи результати роботи на папері, ми насамперед зустрічаємось з проблемою визначення її обсягу. Ніяких загальних вказівок на цей предмет немає, але для окремих видів робіт є рекомендації. Так, є приблизні нормативи для дисертацій (докторських і кандидатських), дипломних і курсових робіт. Для робіт, які готуються до друку, обсяги робіт встановлюються у договорах з видавництвом.

Не варто зловживати обсягами робіт, тобто перевищувати рекомендовані (або договірні). Таке перевищення свідчить про невміння витягти з маси мате­ріалу найістотніше, найважливіше. Особливо неприємним може бути результат такого перевищення, якщо робота готується до друку. В таких випадках редак­ція може сама скорочувати матеріал до договірного обсягу, причому з роботи можуть бути викреслені такі її частини, які автор вважає наваж­ливі­шими.

Розпочинаючи написання роботи, треба визначити не тільки її загальний обсяг, але і обсяги її окремих частин – розділів, глав, параграфів, їх обсяги визначаються на основі кількості матеріалів, що становлять їх зміст. Структура і співвідношення внутрішніх частин роботи утворює її архітектоніку.

Найзагальніша вимога до архітектоніки полягає в тому, що в роботі повинна бути центральна частина і периферія. Намічені співвідношення доцільно не порушувати, оскільки таке порушення тягне за собою перевищення загального обсягу тексту.

Спосіб нумерації внутрішніх частин тексту може бути різним: або на основі послідовності закінченої нумерації розділів і такої ж закінченої нумерації внутрішніх частин кожного розділу, або суцільної нумерації всіх частин роботи на основі шифрування, в якому перші цифри є номерами підрозділів, другі – пунктів, а якщо виникає потреба в додаткових внутрішніх розділах, – викори­стовуються і треті цифри.

Зауважимо, що при відокремленні в розділах їх внутрішніх підрозділів треба дотримуватися принципу – таких підрозділів повинно бути не менше двох (в іншому випадку потреба в підрозділах відпадає).

Текст роботи повинен бути максимально логічним. Це означає, що кожний наступний розділ повинен бути послідовним продовженням попереднього. Закінчуючи попередній розділ, треба готувати читача до наступного розділу. Порушення логіки – один з найгірших недоліків тексту. Щоб уникнути таких порушень при написанні тексту доцільно керуватися планом роботи і робочою програмою. Хоч і це не виключає необхідності в окремих випадках в інтересах логіки міняти місцями окремі частини тексту.

Передумовою логічності і послідовності тексту є відповідне групування матеріалу, що є основою роботи. Вище вже зазначалося, що матеріали збираються відповідно до структури розділів. За кожним розділом є матеріали у вигляді конспектів, карток, статистичних даних, результатів експериментів і обстежень тощо. Слід відзначити, що написання тексту необов'язково починати з перших розділів. Іноді краще текст роботи починати з центрального розділу, а потім переходити до периферійних. Зокрема, вступні частини роботи найкраще виходять, коли вже виконаний основний текст.

Особливих вимог потрібно дотримуватись при написанні текстів наукових повідомлень, доповідей, рефератів. Як правило, для них відводиться дуже обмежений час, отже текст має бути коротким, лаконічним. В ньому повинні відображатись ідеї роботи, найбільш принципові її моменти. Зауважимо, що виконання такої вимоги – досить складне завдання, яке потребує немалих зусиль від автора. З погляду техніки написання тексту слід зупинитися на перевагах, що їх дає виконання тексту друкарською машинкою, або ще краще – за допомогою комп'ютера.

Робота на клавіатурі комп'ютера (за умови, якщо дослідник нею вільно володіє) посилює можливості мислення, оскільки увага не відвертається на процес писання тексту. При роботі на клавіатурі перед очима на екрані дисплея проглядається майже вся сторінка тексту. При цьому є можливість замінити слова або речення, переставити абзаци тексту, дати в текст підзаголовок, виконати частину тексту іншим шрифтом. Після внесення всіх змін текст може бути надрукований на принтері. Звідси випливає такий висновок науковцям (в першу чергу молодим) треба оволодівати технічними засобами написання. Це одна з важливих умов підвищення продуктивності праці вченого.