2. Наукова бібліографія

Одним із джерел бази досліджень є наукова література – монографії, журнальні статті, збірки наукових доповідей тощо. В літературі узагальнюються результати попередніх досліджень даної проблеми. Література містить в собі оброблені і згруповані факти, їх трактування, теоретичні концепції. Отже, робота з літературою є невід'ємною складовою будь-якого дослідження.

Зауважимо, що для виготовлення студентських наукових робіт вивчення літератури має особливе значення. Це обумовлено не тільки суттю навчального процесу, але і тим фактом, що для студентів інші джерела матеріалу можуть виявитися недоступними, або обмежено доступними (Бібліотека ім. Вернад­сь­кого).

Слід дотримуватися певної логічної послідовності у роботі з літератур­ними джерелами.

Перший крок у цьому напрямку – це перегляд таких джерел, що дають найзагальнішу уяву про зміст проблеми. Слід звернутися до енциклопедій, довідників, тематичних словників тощо. Зауважимо, що в такій літературі є не тільки інформація про суть проблеми, але і назви робіт, з яких можна отримати більш детальні знання з даної проблеми.

Подальша робота вимагає звернення до бібліографічних матеріалів з метою складання списку літератури. Насамперед треба звернутися до бібліо­гра­фічних матеріалів, які є в бібліотеках у вигляді книжкових карток, що згруповані за тематичним і алфавітним принципами. Велику допомогу дослід­нику можуть дати реферативні журнали, тематичні випуски яких містять в собі короткі реферати робіт, що видаються в різних країнах. У великих бібліотеках є бібліографічні відділи, працівники яких складають списки літератури на замовлення читачів. Деякі монографії і підручники супроводжуються списками літератури з відповідних проблем. В останніх номерах журналів, як правило, наведені назви статей, що були опубліковані в даному журналі на протязі року.

Складаючи списки літератури, слід встановити, чи є така література в наявності. Може виникнути ситуація, коли потрібне джерело в бібліотеці від­сутнє. У таких випадках робота може бути отримана за допомогою міжбібліо­течного абонементу (МБА). Великі бібліотеки висилають книги іншим бібліо­текам на їх запитання для користування на певний термін. Зауважимо також, що великі бібліотеки мають лабораторії технічних засобів, де можна отримати ксерокопії, або фотокопії матеріалів.

Формування бібліографії з обраної теми не можна розглядати як якийсь одноразовий акт. Дослідник здійснює цю роботу на протязі всього терміну дослідження, ґрунтуючись на послідовному вивченні проблем даної теми. Не можна дати загальних рекомендацій щодо періоду, за який відбирається література. Існує проблематика, література з якої швидко застаріває. В такому разі в бібліографію доцільно включати головним чином джерела, що видавалися в останні періоди. Навпаки, історична тематика вимагає вивчення літератури за більш тривалі періоди. Іноді доводиться звертатися, навіть, до бібліографічних раритетів.

Складаючи списки літератури, треба дотримуватися певних правил. Зауважимо, що ці правила часто порушуються, особливо у студентських роботах. Між тим це дуже прості правила.

Основне правило полягає в тому, що всі реквізити роботи потрібно зано­сити в списки літератури у точній відповідності до того, як вони зазначені в роботі.

В авторських роботах спочатку ставиться прізвище автора, або авторів, далі йде назва роботи, видавництво, рік видання.

Для журнальних статей обов'­я­з­­ково визначити назву журналу, рік і номер. Якщо робота не є авторською, то в список заноситься назва роботи, прізвище редактора, видавництво і рік видання. Слід підкреслити обов'язковість визначення року видання, оскільки деякі роботи видаються неодноразово, причому в різних виданнях є розбіжності. Іноді в списках літератури доцільно вказувати також кількість сторінок у роботі.

Сумлінно складена бібліографія з теми створює одну з необхідних основ подальших досліджень наукових проблем.