Література

1. Лизанчук В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. – Львів, 2000.

2. Ложникова О. Восприятие звукового сообщения аудиторией/ http.//www.agroweb.unesco.kz.

3. Любосветов Д. Радиовещание и аудитория: некоторые особенности взаимодействия // Вести Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 1999. – №3

4. Квинси Маккой. Вещание без помех. – М., 2000.

5. Майкл Си Кейт. Радиостанция. – М., 2001.

6. Бубукин А. «Звуковая одежда» эфира// http.//www.radiostation.ru.

7. Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту. – К., 2004.

8. Задорожная К. Промоушн как элемент маркетинга американской телевизионной компании (на примере си-би-эс)// Вест. Моск. ун.-та. Серия 10. Журналистика. – 1994. – №4.

Додаток б Особливості ефірної картини регіональної радіостанції

Стаття опублікована в збірнику “Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Філологічні науки”. – Кам’янець-Подільський, 2008. – Випуск 17. – С. 25-27.

Структура сучасного радіопростору будь-якого регіону України має ряд спільних ознак. Серед них, насамперед, варто назвати комерційну й інформаційну конкуренцію місцевого мовника з ретрансльованим у регіоні програмним продуктом столичного виробника. З-поміж позитивних моментів такого «сусідства» слід відзначити необхідність удосконалення ефірної картини регіональної радіостанції, внаслідок конкурентної боротьби за аудиторію та, відповідно, рекламні інвестиції з апріорі успішним усеукраїнським мовником.

У науковій літературі з питань теорії і практики радіомовлення поняття «ефірної картини» сучасної радіостанції не має належного обґрунтування, хоча в професійному обігу журналістів-практиків воно й усталилося. Переважна більшість вітчизняних дослідників зосереджують увагу на особливостях звукового образу програмного радіопродукту в процесі інформування аудиторії в найбільш сприятливому для неї режимі, з урахуванням її бюджету часу тощо. У роботах О. Гояна [1; 2], І. Мащенка [3], В. Смирнова [4], А. Шереля [5] визначено виграшні сторони звукового образу різноманітних радіопрограм як реалізаторів чітких функцій, виразників актуальної для аудиторії тематики та проблематики задля досягнення інформаційної рентабельності. При цьому лише О. Гоян звертає увагу на важливий для сучасного радіовиробництва аспект комерційної прибутковості. Натомість дослідник О. Бубукін [6] веде мову про необхідність дослідження не власне звукового образу конкретної радіопрограми в умовах конкуренції мовників за аудиторію, а ефірної картини радіостанції в цілому. Щоправда, подане ним визначення «ефірної картини» радше мовностилістична новація, ніж науковий термін, який можна використовувати в серйозних дослідженнях із питань практики сучасного радіомовлення. Тому завдання цієї статті полягають у встановленні особливостей звукової ідентифікації місцевого мовника, визначенні типових рис ефірної картини регіонального радіо, зокрема радіостанції «Ностальжі» (м. Запоріжжя), та перевірці релевантності поняття «ефірна картина» науковому терміну.

Мета цієї статті полягає в спробі встановити складові ефірної картини сучасної радіостанції, визначити умови й обставини використання різноманітних способів і прийомів звукової ідентифікації регіонального радіомовника та сформулювати поняття «ефірна картина».

Актуальність і наукова новизна цієї розвідки зумовлені недостатньою систематизованістю даних про стан і перспективи розвитку програмного продукту регіонального радіомовлення, зокрема в умовах конкурентної боротьби за інформаційну та комерційну рентабельність місцевих медіа з ретрансльованим столичним мовником.

На думку О. Бубукіна, привабливість ефірної картини будь-якої радіостанції, насамперед музично-інформаційної, визначається «моностильністю та гармонійним сполученням різних барв з урахуванням почуття міри» [6]. Розмова про саме музично-інформаційне радіо слушна, адже на сьогодні музика з одного з основних виражальних і формотворчих засобів радіомовлення перетворилася на провідний. Цілком природно припустити, що для радіостанцій музичних форматів інформаційний продукт різноманітних типів і форм, насамперед випуски новин, не є головним критерієм якісного програмування. Музичний потік як основа програмного колеса сучасної радіостанції включає в себе інші важливі для потужного інформування елементи. Виходячи на регіональний ринок, мовник, безперечно, оцінює міру задоволення інформаційних потреб аудиторії для того, щоб зайняти свою нішу. Але найпотужнішим засобом впливу на емоційну вибірковість слухачів є саме музика – оригінальна, неповторна, така, що відповідає настрою та його природній мінливості, тобто гармоніює з психотипом потенційної аудиторії радіостанції. На думку О.Гояна, «психотип – це кількісні та якісні показники аудиторії, що своєю увагою та голосами визначає перспективи розвитку радіомовної організації» [7]. Насолоджуючись улюбленою музикою по радіо протягом тривалого часу, слухач неодмінно вважатиме цю радіостанцію своєю улюбленою. Таким чином, за умов правильного музичного програмування радіо вдасться донести слухачеві й інший продукт, безпосередньо з музикою не пов’язаний, але вкупі з нею відповідальний за гармонійність ефірної картини. Саме в межах музичного потоку радіостанції необхідно вміло ідентифікувати себе, означивши власний загальний імідж, перетворивши його на привабливий та цікавий для цільової аудиторії програмний продукт.

Історія FM-мовлення в м. Запоріжжя налічує тринадцять років. Із 1995 року в місті розпочала власне мовлення перша комерційна радіокомпанія регіону – «Ностальжі» (107,5 FM). До 1999 р. в Запоріжжі працювало десять місцевих радіостанцій, переважно приватної форми власності, поряд із ретранслянтами – «Хіт-FM» і «Русское радио». На сьогодні в мільйонному Запоріжжі працює п’ять місцевих радіостанцій і понад десяток ретранслянтів зі столиці. В умовах жорсткої конкуренції за рекламні інвестиції й аудиторію радіокомпанія «Ностальжі» нещодавно вдалася до ретрансляції власного програмного продукту в усіх районних центрах області. До цього станція реформувала власну музичну політику, запропонувавши більш широкій аудиторії новий ефірний слоґан – «Новий стиль життя». Відповідно, музичний формат «Ностальжі» змінився зі Sweet\Nostalgia [2, с.229] на більш динамічний Hot АС, що вплинуло на ефірну картину радіостанції в цілому. Так, на сьогодні в ефірі «Ностальжі» переважають лаконічні блокові програми інформаційно-розважального характеру, на відміну від об’ємних за хронометражем і неквапливих за темпоритмом авторських передач минулих років. Варто вдатися до аналізу ефірної картини оновленого «Ностальжі», результати якого допоможуть скласти уявлення про особливості звукового образу сучасного радіомовлення запорізького регіону, яке, переважно, є музично-інформаційним.

Однією з найважливіших складових ефірної картини радіо є джинґл – «спеціальний короткий сигнал, що має ідентифікувати станції в ефірі» [1, с.221]. Серед групи формальних джинґлів на «Ностальжі» особливо помітну роль у процесі позиціонування радіостанції відіграють ID- та спеціальні характерні джинґли. Вони – головні ідентифікатори ефіру радіоканалу, його стилетворчі елементи. До таких джинґлів належать часові позивні каналу, а також звукові сполуки, які відкривають/ закривають випуски новин, відмежовують рубрики, цикли програм тощо. З-поміж них варто особливу увагу звернути на ідентифікатори випусків новин, котрі не тільки підкреслюють оперативність інформаційних програм на «Ностальжі», а й у цілому відповідають загальному іміджу радіостанції, який можна схарактеризувати такими словами – «Ностальжі» було та залишається першою радіокомпанією в регіоні». Так, «шапка» анонсу випуску новин традиційно включає таку фразу: «Інформаційна служба радіо «Ностальжі» вже знає...». Після чого презентер оприлюднює заголовки найцікавіших для слухачів інформаційних повідомлень. Особлива увага новинарів цієї радіостанції до анонсів обумовлена тим, що жодне інше радіо в регіоні до такого, без сумніву, дієвого засобу загострення слухацького інтересу не вдається. Повага журанлістів та менеджменту каналу до аудиторії, до її потреб відчувається й у фразі, що звучить у коді випуску новин: «Інформаційна служба радіо «Ностальжі». Ми працюємо для того, щоб ви знали першими».

На окрему увагу заслуговує ряд «джинґлів-селебритиз» – ідентифікаторів, у яких станцію презентують відомі люди (співаки, артисти), що були в гостях у «Ностальжі». Безумовно, такий матеріал зацікавлює слухача, створює в нього стійку асоціацію – «успішні люди на успішному радіо, отже, я теж успішна людина». Концептуальність ефірної картини радіо «Ностальжі» підкреслюють також джинґли, що формують у свідомості слухача позитивний корпоративний стиль радіостанції. Такі ідентифікатори складаються з короткої саморекламної фрази («наші ді-джеї не курять», «наші ді-джеї вчилися на відмінно», «наші ді-джеї допомагають старшим» тощо) та тривають не більше 5 секунд. У наведених прикладах джинглів легко простежується бажання менеджменту та творчого колективу радіостанції власним позитивним прикладом впливати на культуру і спосіб життя найширшої в демографічному сенсі аудиторії. Наскільки дієвим для слухачів є такий засіб концептуалізації ефірної картини радіостанції, могли б засвідчити результати спеціального соціологічного дослідження. Та відзначити оригінальність цього різновиду ідентифікаторів, усе ж таки, варто.

Слід зауважити, що в робочому пакеті джинґлів радіостанції «Ностальжі», який традиційно має складатися з 45 одиниць [6], бракує ряду художніх. Їх використовують для вдалого монтажу (мікшування) пісенного матеріалу. Художні джинґли забезпечують плавний, милозвучний, приємний для слухача перехід від однієї мелодії до іншої, різних за темпом, ритмом і емоційним фоном. Напевно, незначна кількість таких джинґлів на «Ностальжі» пов’язана з тим, що ведучі радіостанції не мають обмежень у виступах як за кількістю, так і за хронометражем. Відомо, що виступ ведучого можна вважати своєрідним художнім джинґлом, необхідним монтажним елементом.

Серед блокових програм радіостанції «Ностальжі» варто назвати тривалі (5 годин) «шоу», які за своїми формально-змістовими особливостями більше нагадують програми журнального типу. Це – ранкове шоу «Прокидайтеся з першими горобцями», денна програма «Радіосієста», вечірня програма «Додому шоу», нічна програма «Рейс 22:07». Цікаво, що попри стале місце в ефірі радіостанції цих програм жодна з них не має постійного ведучого (на відміну від столичних радіокомпаній, де, зокрема, ранкові шоу є авторськими проектами), але концепція кожної з передач від цього не змінюється, що, власне, і притаманно блоковій радіопрограмі. Однак варто зауважити, що програмам у цілому бракує своєрідних, зумовлених слухацькими потребами та мотивами прослуховування радіо в певний час доби рубрик і циклів. У кожному «шоу» з’являються лаконічні «програми-репліки» – «База даних», «Без спонсора», «Принцип дії», «Запорізькі історії» тощо, в яких за хвилину подається культурологічна, просвітницька, пізнавальна та розважальна інформація. Безумовно, такий мінімальний хронометраж програми має свою плюси, зокрема оперативне сприйняття інформації слухачем, фоновий режим прослуховування радіо без відриву від основної діяльності, те, що програми не встигають «роздратувати» слухача, і той не перемикає приймач тощо. Але серед негативних сторін такого програмного продукту варто назвати низьку оновлюваність матеріалу передач попри їхню жорстку ротацію, а також те, що ці проекти виходять у запису. Варто додати, що жодна з блокових програм не має анонсу, що може також свідчити про слабку формально-змістову мінливість радіостанції, традиційність у підходах до програмування. Це можна пояснити тим, що радіокомпанія «Ностальжі» займає стабільне місце на інформаційно-рекламному ринку запорізького регіону та не дбає про розширення власної аудиторії, тобто працює для сталого кола слухачів, представників цільової аудиторії каналу.

Безумовно, особливий інтерес становить авторський продукт радіостанції «Ностальжі», який відзначається оригінальністю форми, непересічністю змісту, способом донесення інформації до слухача. Ця тема, як і порівняльно-зіставна характеристика ефірних картин регіонального музично-інформаційного радіомовлення та всеукраїнського, потребує глибших подальших досліджень. Але викладених вище спостережень над складовими звукового образу «Ностальжі» досить для того, щоб сформулювати поняття «ефірна картина».

Отже, ефірна картина – система формально-змістових особливостей мовлення конкретної радіостанції, створена на основі моностильності та концептуальності, тобто відповідності програмного продукту, формо- та стилетворчих засобів типу мовлення, музичному формату, що безпосередньо залежать від цільової аудиторії конкретного радіомовника. Саме досконала ефірна картина радіостанції дозволяє їй впливати на аудиторію цілеспрямовано й ефективно. Адже якісна ефірна картина радіо щільно пов’язана з інтересами та потребам його слухацького загалу.