3. Інтерактивність як жанротворчий чинник радіопрограми

Поряд із традиційним ототожненням інтерактивності із сукупністю соціологічних методів і прийомів вивчення/ вимірювання аудиторії радіо поступово усталюється уявлення про «зворотний зв’язок» як жанротворчий чинник ефіру, що покликав до життя самостійні, композиційно цілісні інтерактивні передачі, інтерес до яких в аудиторії надзвичайно високий. Про це, зокрема, свідчить наявність в ефірі кожної, як локальної/ регіональної, так і мережевої FM-станції блокових інтерактивних програм, котрі включені до програмного колеса не тільки в прайм- або драйв-тайм, а й у часові проміжки значно меншої слухацької активності. Такі програми мають ідентичний алгоритм проведення:

по-перше, однаковий хронометраж – 60 хвилин;

по-друге, правила передбачають замовлення слухачами улюблених пісень і переказування вітань за допомогою телефонного, пейджингового, стільникового зв’язку й Інтернету;

по-третє, зазвичай у таких передачах не розігруються призи, щоправда заохочується спонсорська підтримка. Внаслідок високої активності слухачів, загостреного сприйняття ефіру в межах інтерактивної години, інформація про спонсора має конкретного адресата, отже, відзначається більшою доступністю.

Незважаючи на традиційну стабільність у програмних колах численних радіостанцій таких програм, вони не здатні, в переважній більшості випадків, допомогти творчим колективам скласти чітке уявлення про соціально-демографічний портрет споживача, тому що найбільш активні слухачі постійно «мігрують» у межах FM-діапазону, намагаючись задовольнити свої приватні потреби – замовити пісню, переказати вітання. До того ж, програмні директори та музичні редактори радіо шукають найбільш сприятливий для виходу інтерактивної передачі час і розташовують її до або після аналогічної програми більш популярної станції, таким чином обмінюючись аудиторією й уникаючи справжньої конкуренції.

Особливий підхід до підготовки та проведення вимагають інтерактивні програми, котрі виходять в ефір уночі. Зазвичай нічні блокові музичні радіопередачі розраховані на специфічну аудиторію, представники якої мають на меті не лише замовити пісню та переказати вітання, а більш глибоко поспілкуватися з ведучим на різноманітні, актуальні, насамперед, для слухачів, теми. Якщо автор/ ведучий цієї програми добре обізнаний із потребами, запитами, смаками й інтересами власної аудиторії, то він легко може пропонувати для обговорення такі теми, що найкраще відповідатимуть слухацьким мотивам прослуховування програми.

Відомо, що активність особистості ґрунтується на мало- або незадоволених потребах, серед яких, за теорією Маслоу, провідну роль відіграють потреби в самоствердженні (самовираженні) та самоактуалізації. Отже, як зазначає В. Смирнов, «активність аудиторії, що формує її інтерес до радіопрограм, має задовольнятися саме в площині нереалізованих потреб» [12, 175]. Тому радіо, зокрема в нічних інтерактивних передачах, реалізує таку функцію, як утішання, зняття «стресу самотності», що найглибше переживається вночі. Власне музичне радіомовлення має підтримувати в слухачів належний позитивний емоціональний тонус, а за допомогою нічного інтерактиву – забезпечувати причетність кожного учасника програми до слухацького загалу, налаштованого на змістовне спілкування. Варто зауважити, що вдумливий підхід до розробки нічних інтерактивних передач може забезпечити радіостанції якісну промоцію у сфері паблік-сервісу, адже основні для обговорення вночі теми торкаються гострих соціальних, соціально-психологічних питань, пропаганди здорового способу життя, підвищення сексуальної культури, приміром завдяки інформації про профілактику ВІЛ-СНІДу тощо. На відміну від типових музичних інтерактивних програм нічний зворотний зв’язок подає журналістові чітку інформацію про соціально-демографічний портрет слухача, оскільки тематика та проблематика таких передач вимагає від автора прямої адресності звернення, а від учасників – не тільки пасивного прослуховування, співпереживання, але й відгуку, активної, обґрунтованої позиції і конструктивної критики.

Основні правила типової інтерактивної музичної програми такі:

• на початку години звучить інформація про початок передачі за замовленнями радіослухачів. Ведучий подає детальну інформацію про способи зв’язку в межах інтерактиву, активізує аудиторію нагадуванням про те, що „60 хвилин для спілкування надзвичайно мало, тому слід поквапитися взяти участь у програмі” тощо;

• виконується перше чи кілька замовлень, які надійшли на адресу Інтернет-сайту радіостанції, електронною поштою, на пейджер. Об’єднують заявки, зазвичай, на підставі замовленої пісні. Якщо такого матеріалу немає у фонотеці радіостанції, то добирається пісня подібна (за стилем, манерою виконання, тематикою) до замовленої. Вихід ведучого обов’язково завершується свіпером – джинґлом, який ідентифікує програму на замовлення, вказуючи її назву, час появи в ефірі, періодичність;

• після першої пісні ведучий виводить в ефір телефонний дзвінок. Бажано уникати тривалих розмов на теми, які безпосередньо не пов’язані з метою програми, тобто з замовленням пісні та переказуванням вітань. Темп передачі має бути високий, але щирість і доброзичливість спілкування не повинні втрачатися;

• протягом усієї години ведучий самостійно вирішує, коли виходити в ефір, залежно від кількості замовлень. Якщо їх замало, то модератор мусить заохочувати слухачів, зокрема нагадуючи їм про розмаїття способів зв’язку, котрі полегшують і покращують спілкування. Як правило, ведучий з’являється в ефірі після кожної другої пісні, а пара музичних творів обов’язково розмежовується свіпером;

• наприкінці програми ведучий нагадує про наступну її появу в ефірі, наголошує на необхідності запам’ятати способи зв’язку в межах інтерактиву, дає якнайкращі рекомендації своєму колезі, що виконуватиме замовлення радіослухачів надалі.

Варто зауважити, що електронні листи від слухачів на адресу музичної інтерактивної програми, за умов їхнього систематичного опрацювання, дозволяють скласти чітке уявлення про соціально-демографічні характеристики дописувачів, а також упливати на зміну ротації пісенного матеріалу радіостанції.

Поряд із блоковими інтерактивними програмами в ефірі FM-станцій значне місце посів авторський інтерактив. Зазвичай, це розважальні передачі, що мають форму конкурсу, вікторини, гри. Появі таких інтерактивних проектів у програмному колесі передує детальне вивчення інтересів і смаків цільової аудиторії, складання алгоритмів передач, анонсація їх виходу в ефір із метою підвищення рівня сподівання споживачів. Щоправда, розважальний інтерактив може створюватися на замовлення спонсора, зацікавленого в рекламі своїх товарів і послуг для аудиторії конкретної радіостанції. Вибір рекламодавця ґрунтується на вивченні рейтингу радіо, зокрема загального показника популярності, що являє собою загальний розмір аудиторії, яка слухала/ слухатиме певну програму FM-станції [3].

Отже, інтерактивність набула надзвичайної популярності у сучасному радіовиробництві, зокрема в комерційному радіомовленні. Інтерактив як сукупність соціологічних методів і прийомів, як жанротворчий чинник самостійної, архітектонічно цілісної програми покликаний безперервно та систематично досліджувати коливання в межах аудиторної сукупності радіостанції. Найголовніші питання, розв’язання яких бере на себе інтерактивність, це – вивчення мотивів прослуховування радіоаудиторії, її інтересів, смаків, потреб і запитів, а також – встановлення постійного та тривкого контакту зі слухацьким загалом. Перспективним у розвитку типів інтерактивності сучасного радіомовлення є не вдосконалення способів обміну аудиторіями між комерційними радіоканалами, а створення якісного й оригінального програмного продукту для прямої конкурентної боротьби за слухача.