Тема 4. Інтерактивні методи медіадосліджень

1.Пошта, телефонний, пейджинговий зв’язок і Інтернет.

2.Характеристика сучасних електронних вимірювальних технологій:

3.Інтерактивність як жанротворчий чинник радіопрограми.

Література

1. Багиров Э.Г., Ружников В.Н. Основы радиожурналистики. – М., 1984.

2. Балабанов А. Медиаисследование: немного подробнее [Электронный рессурс] / А. Балабанов. – Режим доступа: http:// www.ir-magazine.ru.

3. Бершов О. Рейтингові методики наукових досліджень у сфері радіо й телебачення США [Електронний ресурс] / О. Бершов. – Режим доступу: http:// www.journlib.univ.kiev.ua.

4. Бубукин А. Интерактивность на радио: только плюсы! [Электронный рессурс] / А. Бубукин. – Режим доступа: http:// www.radiostation.ru.

5. Ворошилов В. Журналистика и рынок: проблемы маркетинга и менеджмента СМИ. – СПб., 1997.

6. Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту. – К., 2004.

7. Іванов В. Соціологія масової комунікації [Електронний ресурс] / В. Іванов. – Режим доступу: http: //journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=book.index&book=109.

8. Мірошниченко П.В. Типологія інтерактивності на сучасному радіо // Вісник ДНУ. Серія „Літературознавство, журналістика”. Випуск 8 – Дніпропетровськ, 2006. – №1. – С. 132-136.

9. Потятинник Б. Телебачення як об’єкт критики// Телевізійна і радіожурналістика. – Львів, 2003. – Вип. 5.

10. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М., 2002.

11. Радиотелевизионная журналистика в системе профессиональных координат / Под ред. Т.В. Васильевой, В.Г. Осинского, Г.Н. Петрова. –СПб., 2002. – Ч.1.

12. Смирнов В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М., 2002.

13. http://www.4p.ru/main/theory/2412

14. http://www.radio-online.ru/page_37642.htm

15. http://www.rezultat.com/

1. Пошта, телефонний, пейджинговий зв’язок і Інтернет

У сучасному журналістикознавстві інтерактивні методи вивчення аудиторії ЗМІ ще називають «дистанційними». Так, О.Гоян зазначає, що дистанційні методи «характеризуються передусім технічними параметрами, за допомогою яких респондентів опитують заочно і на відстані» [6, 193]. Але все ж таки варто говорити саме про інтерактивні методи, які завдяки технічним засобам здатні більш точно, ніж традиційні (стаціонарні) методи налагодити дієвий зворотний зв’язок із цільовою аудиторією. Як наслідок, через надійний інтерактив ЗМІ й аудиторії ефективніше реформується ефірна діяльність будь-якого мас-медіа.

Говорячи про роль телефонного зв’язку в процесі вивчення аудиторії, О.Шерель порівнює його дієвість із традиційним для журналістики періоду до кінця 80-х рр. ХХ ст. аналізом редакційної пошти. Для того, щоб редакційна пошта була ефективним інструментом моніторингу аудиторії та, як наслідок, продуктивно впливала на програмну діяльність радіостанції, треба дотримуватися 3 (трьох) принципів:

по-перше, вивчається великий об’єм листів;

по-друге, листи досліджують безперервно протягом кількох років;

по-третє, аналіз пошти проводять за чітко розробленою програмою, коректними науковими методами.

Разом із тим аналіз редакційної пошти має низку вад. Серед них варто назвати, насамперед,

1) можливість формування неправильного уявлення про аудиторію, тому що автори листів – це мізерний відсоток аудиторії;

2) листи до редакції – явище специфічне, адже їх автори відрізняються (психологічно) від масового слухача;

3) полярність думок, які висловлюються в листах, ще один доказ відносної цінності пошти як інтерактивного методу вивчення аудиторії.

За умов класифікації листів враховуються такі параметри:

А) автор;

Б) тематика;

В) географія.

А групують, сортують листи за такими параметрами:

А) характер фактів (об’єктивний – суб’єктивний);

Б) характер мети звернення (особистий, громадський тощо);

В) характер приводу звернення (ситуативний, «на виклик» тощо);

Г) характер знаку інформації (позитивний, негативний) [10, 388-389].

Телефонні дзвінки теж спочатку фіксуються, а потім розшифровуються, відповідно до параметрів анкети. Поточні результати аналізу телефонних дзвінків спрямовуються редакторам, дослідникам для отримання остаточних результатів. Якщо аналізувати телефонні дзвінки до лінійного радіоефіру, то результати можуть бути такими ж відносними, як і метод аналізу пошти [10, 389].

О. Гоян відзначає дієвість телефонного інтерв’ю на підставі випадкової вибірки, що ґрунтується на інформації з телефонного довідника. Але розшифровані й узагальнені відповіді на питання інтерв’ю дають загальне уявлення про можливу аудиторію, а не про цільову [6, 194]. Попри це, на думку О.Гояна, телефонне інтерв’ю – найдієвіший інтерактивний метод, адже телефон використовується не тільки в опитуваннях, але й у різножанрових програмах (репортаж, синхрон, коментар, «програма на замовлення» тощо).

Журналісти-практики відзначають переваги телефонного опитування call out (комп’ютерне телефонне інтерв’ю). За допомогою цих (call out, аудиторіум-, електронний тест) інтерактивних методик можна не тільки отримати більш-менш чітке уявлення про конкретного споживача програмного продукту певної радіостанції, але й коригувати ефірну діяльність, спираючись на дані про коливання інтересів, запитів і потреб слухача. Сучасне радіомовлення апробувало ряд інтерактивних технологій у сфері тестування насамперед пісенного матеріалу, результати якого беруться до уваги при музичному програмуванні ефіру, зокрема для складання плей-листів.

Так, для проведення комп’ютерного телефонного опитування, що за аналогією до комп’ютерної системи CATI має назву call out, варто використовувати випадкову вибірку, сформовану на основі телефонного довідника. Респондент, прослухавши невеликі (7-12 секунд) фрагменти музичного твору («гачки» – від англ. hooks), мусить оцінити кожен із них за п’ятибальною шкалою. Таким чином, дослідник визначається з найбільш рейтинговою музикою, змінюючи ротацію пісенного матеріалу.

Для систематичної зміни ротації пісенного матеріалу бідь-якої радіостанції вироблено кілька спеціальних методів. Одним із найпопулярніших серед них є «аудиторіум-тест».

Аудиторіум-тест проводять із панеллю – «групою людей, відібраних для дослідження» [4], кількість яких становить від 100 до 200 осіб. Респонденти, прослухавши музичні «гачки», заповнюють відповідні графи у спеціальній анкеті. Обробивши результати цього анкетного опитування, дослідник коригує ефірну фонотеку, змінюючи ротацію пісенного матеріалу від найжорсткішої до фондової. Ефективність і дієвість цього методу пов’язана саме з панеллю, котра, на відміну від випадкової вибірки, що активно використовується інтерактивними методами, являє собою чіткий соціально-демографічний зріз цільової аудиторії радіостанції, хоча може складатись і з представників фан-клубів радіостанцій-конкурентів, які мають подібні формати мовлення. Результати панельного дослідження, зокрема аудиторіум-тесту, можна екстраполювати на потенційну аудиторію певної радіостанції, включаючи до ефіру музику та програми, на які в слухачів із такими соціально-демографічними характеристиками високий рівень сподівання.

Електронний тест допомагає слухачам виразити своє ставлення до власне музичної та програмної продукції радіостанції. Кількість респондентів, які беруть участь в електронному тесті, коливається від 100 до 200 осіб, однак вони не заповнюють анкети, а «голосують» за музичні «гачки» за допомогою спеціального приладу, що здійснює комп’ютерний контроль за спеціальною ручкою гучності, котру можна збільшувати, коли уривок подобається, і – навпаки. На думку дослідників, комп’ютер точно фіксує зменшення-збільшення уваги до програмної продукції радіо та, відповідно, можна точніше прогнозувати перспективний розвиток програмної концепції радіостанції [10, 196].

Пейджинговий зв’язок, на відміну від попередніх методів, більш однобічний, тому не надто ефективний спосіб вивчення та формування цільової аудиторії. Пейджер, безумовно, здає позиції перед стільниковим зв’язком, але приєднаний до комп’ютера, завдяки оперативності та стислості інформації прямого ефіру, залишається дієвим ЗМК, який допомагає підтримувати постійний інтерактивний зв’язок радіостанції з цільовою аудиторією [6, 194-195].

Інтернет забезпечує сервісне обслуговування аудиторії і є суттєвим інтерактивним провайдером між радіо та слухачами [10, 194]. Інтернет став невід’ємною частиною щоденної роботи радіостанції. Його матеріали відіграють значну роль у програмах різних жанрів і форм. Технологічні можливості мережі використовують продакшн-студії. Інтернет дозволяє підтримувати сталий і цілодобовий інтерактивний звязок радіостанції не тільки з цільовою аудиторією, а й з пересічними користувачами, які мають змогу отримати більше різнопланової інформації про конкретну радіостанцію (власне, більше, ніж вона сама може сказати про себе в ефірі). Це, безумовно, сприяє широкій популяризації діяльності радіостанції. Деякі радіоканали в Україні і не тільки можна слухати через Інтернет. Радіостанції створюють власні сайти, на яких відображаються їхні програмні концепції, що мають відповідати інтересам цільової аудиторії. Уявлення про них (інтереси) радіо отримує через електронну пошту, ICQ-голосування, sms-платформи, чат-конференції. На веб-сайтах часто створюються фан-клуби, представники яких оцінюють програмний продукт радіостанції.

Отже, до найпоширеніших форм контактування аудиторії з електронними ЗМІ через Інтернет належать:

1) перегляд/ прослуховування поточної інформації;

2) пошук матеріалів з архіву;

3) знайомство зі змістом спеціалізованих розділів;

4) участь в Інтернет-форумах;

5) надсилання повідомлень на електронну адресу станції чи каналу.

До речі, саме електронна пошта розширює тематичну палітру програмного продукту електронних ЗМІ. Не лише на прохання слухачів, а й за змістом їх листів створюються окремі рубрики, а надіслані ними коментарі використовуються як вставки (врізки) до аналітичних програм (практика каналу Fox News у США).

Так, Б. Потятинник вважає, що новітні електронні засоби комунікації означають, насамперед, «серйозну зміну характеру міжособистісної та масової комунікації. Через електронну пошту, веб-сторінки чи дискусійні групи індивід може виходити зі своїми міркуваннями на величезну аудиторію, оминаючи традиційного посередника (редактора газети, видавця, працівника теле- чи радіостудії). По суті йдеться про нове інтегроване інформаційне середовище, яке ввібрало в себе пошту, бібліотеку, періодичні видання, телебачення, радіо, телефон і, навіть, музей чи картинну галерею» [9].