4.3. Промо-методи

Кількість промо-методів, на думку професіоналів, обмежена лише уявою співробітників і бюджетом. Але є основні методи промоції.

По-перше, реклама. Це купівля ефірного часу в іншого радіо-, телеканалу. Як оплату канал/ станція використовує свій рекламний час, тобто відбувається своєрідний інформаційний бартер. Головні переваги реклами полягають у самостійному контролі замовника над змістом, часом і місцем появи реклами. Як носії реклами використовуються: друковані ЗМІ, зовнішня реклама, транспорт (транзитна реклама).

По-друге, пабліситі. Це метод, при якому в ефірі з’являється інформація про радіостанцію, при цьому ця інформація не сплачується замовником. Для цього радіо-, телеканал має проводити спеціальні заходи (прес-конференції, виступи зірок, попередні прослуховування/ перегляд програм для критиків тощо), на яких присутні журналісти інших ЗМІ. Головне, щоб заходи були ексклюзивними.

По-третє, PR. Це вся діяльність станції, що впливає на сприйняття (ставлення) аудиторії до неї. Одним із найдієвіших різновидів PR є паблік-сервіс (обслуговування інтересів і запитів громадськості). За умовами паблік-сервісу, радіостанція надає ефір для гострої соціальної, соціально-економічної, культурологічної, просвітницької інформації, темам охорони здоров’я, довкілля, пропаганді здорового способу життя. До паблік-сервісу також належать публічні виступи представників колективу, співорганізація концертів, медіа-партнерство тощо.

По-четверте, ефірна промоція. Власний ефір використовується для просування програмного продукту (розміщення анонсів, реклами тощо), всього, що сприяє створенню позитивного іміджу радіостанції.

По-п’яте, позаефірна промоція. Це прямий контакт із аудиторією, зокрема, завдяки поширенню призів і сувенірів із зображенням назви, девізу станції тощо.

По-шосте, крос-промоція. Це поєднання найбільш виграшних промо-методів для різних етапів діяльності станції.

Висновки

На сьогодні діяльність будь-якого телевізійного каналу чи радіостанції не можна вважати ефективною без урахування рейтингу їхньої популярності в аудиторії. Хоча поняття «рейтинг» прийшло до журналістики та медіадосліджень зі сфери маркетингових стратегій, воно відіграє важливу роль у впровадженні реформ у програмування телебачення та радіомовлення, адже рейтинг завжди спирається на смаки, потреби, інтереси й уподобання аудиторії, на активність споживання нею ефірного продукту. Інформація – це товар, який має споживчі якості, який користується попитом, тому електронні ЗМІ мають забезпечувати пропозицію. Отже, конкретний канал інформації повинен чітко знати, хто, коли та через що сприймає ту чи іншу програму, що необхідно змінити в програмному продукті для того, щоб привернути увагу інших аудиторних сукупностей тощо. Складання рейтингу як показника популярності теле- чи радіоканалу завжди й неодмінно спирається на ґрунтовне дослідження кількісно-якісного стану його аудиторії, а через її ставлення до програмної продукції вивчаються її позитивні та негативні риси, накреслюються перспективи її розвитку. Впровадження рейтингових методик в Україні відбувається повільно. Це пов’язано зі значною вартістю проведення рейтингових досліджень і недовірливим ствленням багатьох соціологів до міри об’єктивності їх результатів. Для того, щоб підвищити об’єктивність рейтингових даних, їх збирають за допомогою кількох найбільш ефективних методик – електронних технологій, щоденникових і телефонних опитувань. Підвищити власний рейтинг радіо- та телеканали можуть за допомогою вдалої промоції – ще одного дієвого засобу впливу на аудиторію зі сфери маркетингу. Успішно просувати програмний продукт теле-, радіовиробникові вдасться тільки за умов чіткого знання кількісно-якісних характеристик аудиторії.