3. Аналіз документів

Серед методів медіадосліджень під спільною назвою «аналіз документів» варто, насамперед, виділити контент-аналіз. Це змістовий аналіз редакційної пошти, текстів передач тощо. Історія становлення та розвитку цього методу збору соціологічної інформації надзвичайно цікава та, часом, парадоксальна. В цілому, контент-аналіз як метод народився внаслідок звичайнісінького експерименту. Американський соціолог Г. Лассуелл за допомогою контент-аналізу через суд домігся закриття газети, що вела профашистську пропаганду в США за часів другої світової війни. Після цього приголомшливого успіху контент-аналіз став міждисциплінарним науковим методом. Зокрема, його активно використовують і журналісти. За допомогою контент-аналітичних досліджень вивчають соціально-психологічні особливості комунікаторів, реальні соціально-психологічні явища, відображені в текстах, соціально-психологічну специфіку засобів масової комунікації, соціально-психологічні особливості реципієнтів, соціально-психологічні аспекти впливу комунікації на реципієнта тощо.

На думку В. Іванова, контент-аналіз – це якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об’єктивністю висновків і чіткістю процедури та полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтепретацією результатів [6]. Тобто, при дослідженні певного документа за допомогою контент-аналізу велике значення має не тільки частота появи тієї чи іншої категорії (слова, словосполучення, фрази тощо), а взагалі її присутність або відсутність у досліджуваному тексті. Отже, в контент-аналізі якісниий не лише момент вибору категорій і одиниць дослідження, а весь процес аналізу. Приміром, як зазначає В. Іванов, американські дослідники під час другої світової війни зробили висновок, що німецька пропаганда готує слухачів до майбутніх розчарувань за таким коментарем диктора німецького радіо про успіхи підводних човнів : «Ми не такі наївні, щоб робити висновки про майбутнє на підставі цих успіхів» [6]. Таким чином, при кількісному аналізі ця фраза не мала б жодного значення, та при якісному сама її присутність дала змогу зробити далекосяжні висновки.

Контент-аналіз передбачає дотримання дослідником суворих правил, які, насамперед, вимагають, щоб категорії та визначення дослідження були однозначними. Це необхідно для того, щоб будь-який дослідник дійшов до тих самих висновків про той самий об’єкт, як і його попередники.

В. Іванов вважає, що вивчення аудиторії в цілому неможливе без ретельного дослідження текстів, зокрема радіо- та телепрограм. Тільки вивчивши тексти і реакцію на них аудиторії, можна зрозуміти, які зміни відбуваються в ній і що треба зробити, щоб відповідним чином зреагувати на ці зміни. Для успіху дослідження аудиторії того чи іншого видання слід чітко визначити коло аудиторії, тобто не тільки наявних, але й прихованих адресатів. Крім того, потрібно усвідомити, що є завданням цього дослідження: вивчення індивідуального сприйняття інформації, групового чи всіма реципієнтами взагалі [6]. Так, дослідник може дізнатися про уподобання, зокрема політичні погляди, представників аудиторії, вивчивши напрям тих каналів інформації, яким вони віддають перевагу.

На думку О.Шереля, сутність контент-аналізу полягає «в визначенні якісних одиниць тексту та одиниць обліку, встановленні зв’язків між якісними та кількісними характеристиками» [10, 397].

Серед одиниць смислу, які використовуються при контент-аналізі, слід назвати:

1. поняття (наприклад, «права людини»), при чому дослідник має встановити, в яких ситуаціях це поняття вживається у текстах програми, з яким знаком (негативно/ позитивно) подається;

2. тема;

3. різноманітні назви та імена;

4. події та факти, відображені в тексті.

Серед одиниць обліку при контент-аналізі виділяють:

1. кількість рядків і знаків у тексті;

2. тривалість звучання повідомлення;

Таким чином, за отриманими результатами встановлюється фактичний обсяг інформації на різні теми в програмній сітці каналу та її відповідність запитам слухацької аудиторії. Та варто пам’ятати, що контент-аналіз – це не всемогутній метод, адже його висновки ґрунтуються лише на тому змісті, який заклали в текст комунікатори.