12.3. Енергетичні системи міст

Міста – основні споживачі енергії. У розрахунку на 1 га тут споживається енергії в тисячі разів більше, ніж у сільській місцевості. Місто споживає енергію в різних формах. Досить широко використовується викопне паливо – кам’яне вугілля, нафтопродукти і природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До жилих будинків і виробничих приміщень енергія потрапляє у формі електрики, газу, парового опалення. Широко застосовується гаряча вода.

Але в цілому в місті життя з погляду енергетичних витрат більш економне, ніж у селі. Квартирні комплекси багатоповерхових будинків легше обігріти і забезпечити комунікаціями порівняно з індивідуальною забудовою на селі. Але в споживанні енергії спостерігається високе марнотратство. Низьку ефективність мають теплопроводи, завдяки яким розподіляється гаряча вода і пара серед промислових та побутових споруд на території міст. •

Чимало можна зробити для економії енергії в побутовій сфері. Це розумна витрата ресурсів, які місто надає своїм жителям, -холодна та гаряча вода, електрика. Тільки дбайливе зимове утеплення побутових і промислових приміщень у масштабах міста забезпечує значні скорочення витрат енергоносіїв.

Певну роль в економії енергії має відіграти перепрофілюван-ня міського виробництва. "У наш час в Україні селу відведена роль виробника не продуктів харчування, а сировини для їх виробництва: переробні підприємства перемістилися до міст. Треба повернути селу функцію виробника продуктів харчування в повному обсязі – від вирощування врожаю й отримання тваринницької продукції до повної їх переробки та пакування.

12.4. Екологія міського транспорту

У містах зосереджено основну масу транспортних засобів. Це вантажний, приватний і громадський транспорт. В останні десятиліття не лише в розвинених країнах, але й у країнах, що розвиваються, зростає кількість приватних автомобілів.

Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу та 90% шумового забруднення. Великого транспортного навантаження зазнають міста України. В Україні зареєстровано більше 1 млн. вантажних автомобілів та 2,5 млн. легкових (за даними 1993 року). Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості складає: в Ужгороді – 91%, Ялті, Полтаві – 88%, Сімферополі – 83%, Львові – 79%, Києві – 78%, Чернівцях – 75%.

Прогресуючому забрудненню навколишнього середовища в містах сприяє велика питома вага приватних автомобілів. Наприклад, в Японії з 1950 до 1990 року їх кількість зросла в 4 рази. Для зниження екологічних збитків від автотранспорту робиться чимало. Запобігання смогу досягається зниженням шкідливих викидів у вихлопних газах автомобілів. Для цього їх забезпечують спеціальними конверторами. Японія вже перейшла до випуску легкових автомобілів, обладнаних такими конверторами. На 50% менше шкідливих викидів дають автомобілі, що працюють на природному газі. Впливає на загазованість повітря і стан доріг: чим він кращий, тим менше шкідливих викидів. Для певних груп працюючих вводяться спеціальні графіки роботи вдома, що зменшує кількість поїздок населення, ряд підприємств із цією ж метою подовжують робочі зміни та додають ще один неробочий день тижня.

Багато в чому *екологія міста пов’язана з вирішенням проблеми транспортних потоків. Тут важливе значення має розташування автомагістралей щодо жилих та виробничих районів міста, винесення найбільш інтенсивних потоків на ізольовані автотраси. Потрібні оптимальне планування автотрас, якість покриття на них та спорудження захисних зон уздовж автошляхів.

Захист побутових і службових приміщень від шуму, як правило, продуманий погано, хоча тут є прості рішення. Уздовж ав-тодоріг, які є основним джерелом шуму, споруджуються на відстані 10-20 м протишумові бар’єри. Поблизу джерел шуму на відстані не менше ЗО м від проїжджої частини доцільним є розміщення тільки малоповерхових будівель. Житлові будинки мають будуватися закритими або напівзакритими кварталами. Неповною мірою використовуються протишумові можливості зелених насаджень. Рідко застосовуються спеціальна шумопо-глинаюча цегла, подвійні рами.

Екологічною проблемою стало й придорожнє сміття – пакувальний матеріал, банки, пляшки, залишки продуктів харчування і все те, що викидається з транспортних засобів. У 1989 році група німецьких учених провела облік усього цього сміття і з’ясувала, що в містах його на кожні 500 м шляху припадає 147,7 кг, а в сільській місцевості – 124-170 кг.

Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива і створює шум, але й сприяє зростанню надходження свинцю в навколишнє середовище. У принципі сучасна промисловість може вирішити цю проблему шляхом заміни етилованого бензину на малоетилований чи зовсім неетилований. В Україні поки що використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США -0,013-0,15. Постанова Кабінету Міністрів України орієнтує на постачання неетилованого бензину, і його в 1991 році було вже поставлено 51% від загальної кількості.