6.2. Особливості популяцій рослин та тварин

Популяційна екологія рослин та тварин розвивалася практично паралельно, що в цілому сприяло прогресу в цій галузі знання, але затінило більшість важливих особливостей цих двох царств живих організмів.

Між рослинами та тваринами існує чимало глибоких відмінностей (табл. 6.1). Проявляються вони на рівні окремих особин і на популяційному рівні. Найбільш важливі в галузі екології особливості рослин, що виходять з їх нерухомого способу життя та відсутності в багатьох видів рослин чітких меж між окремими особинами. У тварин, завдяки рухомості, існує можливість вибору місця проживання та розмноження. Це може знімати стреси, викликані несприятливим впливом екологічних факторів, дефіцитом ресурсів чи локальним переселенням, шляхом міграції. Рослини таких можливостей не мають. Вони реагують на стресові фактори іншим чином – пластичністю розмірів та форм. Це забезпечує сам принцип організації їх тіла з модулів, тобто пагонів.

Для забезпечення генеративного розмноження рослин потрібні посередники, які забезпечують транспорт як гамет до місць запилення, так і насіння до місць їхнього майбутнього проростання. У тварин розмноження є процесом індивідуальним, і на цей період материнські особини, максимально ізолюються, скорочують свою екологічну нішу. Тут, особливо на найвищих ланках еволюції, діє широкий набір форм турботи про потомство.

Зовсім по-іншому складається у тварин та рослин внутрішньо-популяційна ієрархія. Асиметрія стосунків (коли дві сусідні особини впливають одна на одну по-різному), зумовлена разючою різноманітністю особин рослинного царства. Навіть саме поняття особин у рослин і тварин не збігається. Особина в царстві тварин (за винятком лише небагатьох форм, наприклад, коралів) – це завжди генет, тобто безпосередній продукт злиття гамет. У рослин це не завжди так. У тварин генет завдяки дезінтеграції та автономізації дає самостійні організми – рамети.

6.3. Екологічні ніші

Кожна популяція існує в певному місці, де поєднуються ті чи інші абіотичні та біотичні фактори. Таке місце проживання виступає як своєрідна адреса популяції. Якщо вона відома, то є ймовірність знайти в даному біотипі саме таку популяцію.

Але кожна популяція може бути охарактеризована ще й екологічною нішею. «Екологічна ніша» є функціональним поняттям. За уявленнями спеціалістів, які розробили концепцію екологічної ніші, вона є тим діапазоном умов, за яких живе та відтворює себе популяція. При цьому екологічна ніша сприймається не як обсяг фізичного простору, а як характеристика популяції стосовно всієї системи абіотичних.та біотичних факторів, за яких вона може існувати.

Щодо кожного конкретного фактору чи умов життя кожен вид має свою амплітуду, в якій він може існувати. Але оскільки факторів існування у тварин та рослин багато, то екологічну нішу можна уявити як область в багатомірному просторі факторів, у межах якої може існувати дана популяція.

Для кожної популяції характерна фундаментальна екологічна ніша, яка є комплексом екологічних факторів, необхідних для даного виду за відсутності конкурентів. Цей тип ніші відповідає потенційним можливостям виду. На відміну від цього реалізована екологічна ніша охоплює ту амплітуду умов, яка доступна виду за присутності його конкурентів. Реалізована ніша, як правило, тією чи іншою мірою менша за фундаментальну.

Співвідношення між екологічними нішами різних популяцій можуть бути дуже різноманітними – від майже повного збігу екологічних ніш до повного розмежування {рис. 6.1). У межах власної екологічної ніші кожна популяція є найбільш сильним конкурентом. Тому двом різним популяціям з однією й тією ж нішею разом уживатися важко. У біоценозах постійно відбувається процес диференціювання видів за екологічними нішами.

Диференціювання за екологічними нішами є дуже важливим механізмом утворення угруповань рослин і тварин. Воно забезпечує співіснування видів в одному і тому ж біоценозі. Видове різноманіття завжди вище тоді, коли процес диференціації ефективний, що спостерігається в мозаїчних багатих біоценозах. У тварин механізм диференціації за екологічними нішами часто буває досить сильним. Рослини, навпаки, часто мають подібні екологічні ніші, оскільки, в принципі, в них однакові

джерела живлення – сонячна радіація, вода, поживні речовини ґрунту. Але й тут завжди є диференціація: з метою пом’якшення конкурентної боротьби за обпилювачів види можуть займати різні яруси або квітнуть у різний час тощо. При конструюванні штучних біоценозів урахування процесу диференціювання за екологічними нішами забезпечує створення стійких угруповань та отримання більшої кількості біопродукції. Так, для забезпечення високих та стабільних з року в рік урожаїв зеленої маси здавна практикувалися посіви суміші трав та бобових (наприклад, конюшина та тимофіївка). У таких сумішах рослини суттєво диференційовані за різними екологічними нішами: бобові споживають в основному фосфор, злаки – азот, немає конкуренції за опилювачів.

6.4. СПІВІСНУВАННЯ ПОПУЛЯЦІЙ – НОРМА ЇХ ІСНУВАННЯ

Взаємовідносини між видами рослин і тварин складають широкий спектр взаємодій – від несприятливих до взаємодопомоги. З часів Ч. Дарвіна в співіснуванні популяцій перш за все вбачали боротьбу – конкуренцію. Дійсно, обмеженість ресурсів та високі потенціали розмноження неухильно ведуть до змагання між організмами. Біоценози практично завжди є багатовидовими біологічними системами. Тому кожна окрема популяція зазнає з боку всіх інших популяцій біоценозу сумарний конкурентний тиск. Цей ефект називають дифузною конкуренцією.

Дифузній та попарній конкуренціям надається велика роль в організації біоценозів. На формування такого погляду великий вплив мали класичні досліди Г.Ф. Ґаузе (1934). Він провів серію дослідів із двома видами інфузорій, які відрізнялися одна від одної здатністю захоплювати їжу. Виявилося, що під впливом конкуренції один вид, конкурентно слабший, повністю випадав із популяційної суміші двох видів. Важливий екологічний механізм, що діє в такому випадку, отримав назву принципу конкурентного виключення. Цей принцип діє серед популяцій різних видів тварин та рослин. Так, у прісних водоймах один вид ряски Lemna gibba витісняє інший вид ряски L.polyrrhiza. Однак численні спостереження в природі показали, що конкурентні види існують в одних і тих же угрупованнях. Очевидно, що конкуренція, хоч і пригнічує партнерів та звужує їхні реалізовані екологічні ніші, однак не веде до повного випадання їх із біоценозів. Співіснування біологічних видів рослин та тварин із досить однаковими вимогами щодо довкілля є екологічною нормою.

Існує чимало механізмів забезпечення співіснування популяцій різних видів. Види використовують різні ресурси, та якщо характер необхідних їм ресурсів однаковий, то вони використовують їх у різний час. Найбільш відомий приклад – розподіл хижих тварин на нічних та денних. Це, зокрема, такі пари зі спорідненим положенням у трофічних ланцюгах: сови – соколи, коники – цвіркуни та ін.

Оскільки найбільша потреба в ресурсах у всіх рослин припадає на період цвітіння, у популяцій різних видів рослин, що ростуть разом, саме цвітіння розмежовується в часі. Такий же механізм/робить менш гострою конкуренцію за обпилювачів. Пом’якшує конкурентні взаємовідносини територіальність у тварин та ярусність у рослин: простір поділяється так, що співіснуючі конкуренти використовують різні його ділянки.

Важливим елементом в співіснуванні популяцій є принцип послуга за винагороду. Відповідно до цього принципу між

багатьма популяціями складається екологічний баланс, вони виявляються потрібними одне одному. Загальновідомі стосунки квіткових рослин і комах-запилювачів. Запилювачі надають «послугу» квітковим рослинам, переносячи пилок з квітки на квітку, а «винагородою» для них служить нектар. Мають місце і більш складні випадки. Так, у тропічних лісах ряд видів мурах розводить на рослинах тлю, солодкі виділення якої вони вживають в їжу. Тля – фітофаг і є консументом першого порядку, завдаючи певної шкоди рослинам, зате мурахи активно знищують і проганяють з рослин, на яких вони створюють свої ясла тлі, інших фітофагів – гусінь, листогризучих молюсків тощо. Створюється ціла система послуг і винагород.