9.3.1. Забруднення атмосфери

Атмосферне забруднення спричинюють тверді частинки (попіл та пил) та різноманітні газоподібні речовини. У забруднення атмосфери найбільший внесок робить промисловість. Забруднення метаном, аміаком, пилом здійснює сільськогосподарське виробництво. Загальні обсяги промислових викидів у повітряний простір колосальні. Найбільш небезпечними забруднювачами атмосфери є кислотоутворюючі оксиди – азоту, сірки, а також вуглекислий газ, чадний газ, аміак, фтор, хлор та промисловий пил. їх надходження в повітря помітно змінило склад сучасної атмосфери порівняно з доіндустріальним періодом (табл. 9.4).

Сірчистий газ S0₂ утворюється як побічний продукт при металургійному виробництві та спалюванні кам’яного вугілля або нафти, що вміщують домішки сірки. Обсяги викидів сірчистого газу залишаються великими в промислово розвинених країнах (табл. 9.5), незважаючи на введення жорсткого державного

Таблиця 9.5. Викиди оксиду контролю та економічних са-

сірки в атмосферу в деяких нкцій на наднормативні вики-

країнах Європи у 1988 році з _ди окислів сірки. розрахунку на Ікм^ території _{у кр}^^ _{щ0 розвивають}.

Країна	Розміри викидів оксиду сірки, т/рік
Великобританія		14,8
Німеччина		10,6
Франція		3,1
Чехія, Словаччина		25,0
Австрія		1,6
Швеція		0,6

ся, промислові підприємства обладнані установками, що уловлюють такі оксиди значно меншою мірою.

В утворенні оксидів азоту велику роль відіграють теплові електростанції. На їхню долю припадає більше 50% викидів цих оксидів.

До сумарних викидів вуглекислого газу чималий внесок робить автотранспорт – 47%. Навіть така невелика країна, як Японія створює викиди вуглекислого газу завдяки автомобілям у розмірі 144 077ХІ0³ тонн/рік. На другому місці за розмірами викидів антропогенного вуглекислого газу знаходиться паливне енергоустаткування. У цілому розвинені країни дають 54% антропогенного вуглекислого газу, а країни, що розвивалися, – 46%. У сукупності антропогенні викиди вуглекислого газу привели до того, що за останні 100 років його кількість в атмосфері зросла на 20%, а за іншими оцінками – навіть на 30%. Так чи інакше, на початку XX століття вміст вуглекислого газу в атмосфері складав 0,03% за об’ємом, а зараз він становить 0,035%.

Викидається в атмосферу й метан. За даними Дж. Голдена (J. Holden, 1992), за останні 100 років його кількість в атмосфері збільшилася в 100 разів.

Почала зростати кількість у повітрі тропосферного озону (0₃). Його утворення пов’язане з роботою транспортних засобів, а також зі спалюванням нафтопродуктів та природного газу. На відміну від стратосферного озону, з якого формується озоновий екран планети, тропосферний озон відіграє негативну роль. Це сильний фотоокисдювач. Однак в Європі його концентрація в атмосфері щорічно збільшується на 1%. Максимум озону спостерігається в денні години. Уже при концентрації 360-400 мкг/м³ тропосферний озон сильно подразнює слизові оболонки, а на території ФРН в останні роки реєструвалася його концентрація до 600 та більше мкг/м³.

У цілому внаслідок промислових та сільськогосподарських викидів газовий склад атмосфери до кінця XX століття почав якісно змінюватися. У ній у все більшій кількості почали накопичуватися небажані речовини. Під загрозою опинився і кисень атмосфери – його кількість знижується. За підрахунками

B.I. Вульфсона (1969), до 2000 року тільки на спалювання палива буде витрачатися 57 млрд. тонн кисню, що складає 13% всього об’єму, що продукують зелені рослини.

Зміна хімічного складу повітря несприятливо впливає на більшість біосферних процесів. Забруднення повітря токсичними хімічними речовинами навіть при малій їхній концентрації веде до зниження неспецифічної стійкості організму та сприяє розвитку багатьох захворювань людини, несприятливо впливає на стан тварин та рослин.