9.7. Територіальні аспекти антропогенного забруднення навколишнього середовища. Стан навколишнього середовища україни

Глобальна екологічна криза кінця XX століття охопила всі континенти та акваторії. Ступінь деградованості навколишнього середовища та біомів є найбільшим у тих регіонах, де вища густота населення й досягнуто найбільшої інтенсифікації промислового та сільськогосподарського виробництва. Але так чи інакше екологічною кризою охоплені всі регіони світу, в окремих із них ситуація близька до екологічної катастрофи.

Економічно розвинені країни роблять найбільший внесок в антропогенне забруднення навколишнього середовища, але вони мають і більші можливості щодо ліквідації наслідків забруднення. Перед обличчям серйозних проблем стоять США. На території цієї країни 41% ріллі охоплено ерозією, за роки 1964-1982 на 170% зросла кількість використовуваних пестицидів. У 1985 році на полив було використано 522 тисячі літрів води, що

викликало засолення 5,6 млн. га земель. Для збереження власного природного середовища США намагаються розмістити екологічно брудні виробництва на території країн, що розвиваються. Було навіть здійснено спробу вивозити сміття для спалювання в Антарктиду, та Фондом захисту навколишнього середовища з цього приводу була порушена судова справа проти Національного наукового фонду США.

На європейському континенті за рік утворюється 2 млрд. тонн відходів. Більшість із них скидаються до річок. Зараз тільки 4% річок залишаються чистими, тоді як 15 років тому таких було 20%. За прогнозами, до кінця XX століття стоки таких річок, як Дунай, Дністер та Дніпро, зменшаться ще на 40-70%, а скиди стічних вод до них зростуть у 1,5-5 разів. Усе більше погіршується стан донних відкладень: у них концентруються важкі метали та токсичні речовини. Серед країн Європи однією з найбільш екологічно неблагополучних є Угорщина. За даними М. Баркаса (1991), її територія сильно забруднена побутовими та промисловими відходами, використовується бензин із високим вмістом свинцю. Складна екологічна ситуація склалася в Чехії. Ґрунт на 60% сільськогосподарських угідь змінений під впливом кислотних дощів, процесом висихання охоплено 70,5% лісів. У результаті тривалість життя людей тут на 7 років менша, ніж у середньому в країнах Європейського Союзу. Під загрозою зникнення знаходиться 65% видів флори та 62% ссавців. По суті, Чехія та Словаччина – район екологічного лиха.

Завдяки переважно сільськогосподарській орієнтації виробництва країн, що розвиваються, там довго зберігали екологічну чистоту навколишнього середовища, але в другій половині XX століття демографічний вибух та індустріалізація привели до швидкої деградації природного середовища і в цих державах. Помітно зростає забруднення на території Китаю. Одного лише промислового пилу тут утворюється 13,9 млн. тонн на рік, стічних вод – більше 25,2 млрд. тонн.

Екологічна криза в Африці пов’язана з європейською колонізацією, коли надзвичайно швидкими темпами почали руйнуватися традиційний побут та способи господарювання місцевого населення. Ускладнює ситуацію те, що африканський континент має один із найвищих показників приросту чисельності населення.

, Деградація природного середовища на величезній території колишнього СРСР була викликана реалізацією концепції, в якій головним пріоритетом була оголошена максимізація обсягів виробництва за будь-яку ціну. Радянське суспільство було суспільством марнотратних споживачів. Соціалізм, як і інші суспільні формації, виявився безпорадним перед руйнуванням природного середовища. Централізована економіка не сприйняла

екологічного імперативу. Після розпаду СРСР усі країни Варшавського блоку опинилися, за висловом Ч. Варило (1991), в «екологічній пастці» – екологічне середовище в дуже поганому стані, а його поліпшення в умовах ринкової економіки вимагає великих коштів, яких ці країни не мають.

Не уникла впливу глобальної екологічної кризи і територія України. Знаходячись у східній частині Європи, вона займає територію 60 355 тис. га. За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу. Але структурна деформація економіки з орієнтацією на продаж сировини та ресурсоємні виробництва в поєднанні з екстенсивним розвитком сільського господарства за низької екологічної культури виробництва призвели до того, що на кінець XX століття в природному середовищі України також почалися деградаційні процеси. Найбільш забрудненими районами Європи є Донбас та Придніпров’я. Це природно, оскільки в цьому регіоні, яке складає 18% усієї території, проживає 28% населення та виробляється 40% усієї продукції. Виробнича сфера України щорічно залучає до використання більш ніж 1,5 млрд. тонн природних речовин, з яких більше 1 млрд. тонн йде у відходи. Ряд промислових підприємств України недостатньо очищують відходи від токсичних речовин. Це веде до того, що в навколишнє середовище викидається неприпустимо велика кількість забруднюючих і навіть отруйних речовин.

У 1991 році в повітряний простір України надійшло з різних джерел 14,3 млн. тонн забруднюючих речовин. Основні викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна (10%) та хімічна промисловість (7%). Це спричинює до сильну загазованість міст, особливо великих промислових центрів України. У м. Горлівка викидається ртуті до 0,015 кг/людину, у м. Костянтинівна – кадмію до 0,01 кг/людину, у м. Комунарсь-ку – промислового пилу до 1,9 т/людину, у м. Рубіжному – сірчаної кислоти до 2,9 кг/людину, у м. Красноперекопську – азотної кислоти до 381,5 кг/людину. До того ж мали місце випадки завезення на територію Україну шкідливих відходів виробництв із Німеччини та інших країн Західної Європи.

Запаси прісної води в Україні характеризуються такими показниками: загальний стік складає 52,4 км³, об’єм прісної води в 1 087 водосховищах дорівнює 55,1 км³. Але використовується та зберігається вода погано. Велика кількість підприємств споживає води у 2-3 рази, а деякі – у 10-13 разів більше, ніж це передбачено технологією. Основний споживач води в Україні – сільське господарство, яке використовує на зрошення 7,8 млрд. м³.

В Україні відбувається процес швидкої втрати якості поверхневих та підземних вод, що пов’язано зі скиданням сильно забруднених стічних вод. Основний стік (до 48%) неочищеної води

дає комунальне господарство України. Це зумовлено недосконалістю очисних споруд. Забруднення ряду рік України перевищує ГДК у кілька разів. Вода в р. Дністер сильно забруднена аміаком та органічними речовинами. Забрудненість рік басейну Дніпра в ряді випадків перевищує 14 норм ГДК нітратів, 11 ГДК нафтопродуктів, 10 ГДК фенолу. Майже всі підземні води, вміщують залишкову кількість пестицидів, у тому числі ДДТ, мінеральних добрив та інших речовин. У промисловому м. Донецьк р. Кальміус та Нижньо-Кальміуське водосховище містять сульфатів у 2 рази, нафтопродуктів – у 3-4,5 разів та фенолів – у 2-10 разів більше від санітарних норм.

У неблагополучному стані знаходиться весь Азово-Чорномор-ський басейн, що на півдні України. До нього надходить велика кількість побутових та промислових стічних вод, нафтопродуктів та залишкової кількості добрив та пестицидів. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м³ води знаходиться на першому місці у світі. За даними В.Н. Білоконя та Е.П. Нахши-ної (1993), у ряді водосховищ Дніпра донні відклади вміщують значну кількість важких металів. Ріка Дніпро та її притоки протікають в районах інтенсивного сільськогосподарського використання. До них надходить така значна кількість залишкових добрив та пестицидів, що самоочищення сильно порушилося, а природні трофічні ланцюги розбалансувалися. Дністер виявився найбільш забрудненою рікою України. Тільки з 1991-1992 років, коли була вдосконалена система пропуску води в системі Дністровського водосховища, стан цієї ріки став покращуватися.

Забруднення рік та підземних вод призводить до різкого забруднення Азовського та Чорного морів. Щорічно в Азовське море скидається 1,1 млрд. м³ неочищених стоків, у Чорне море – 2 млрд. м³. Із цим стоком тільки в Чорне море в 1990 році було скинуто 5,1 млрд. тонн різного роду забруднюючих та токсичних речовин.

Матеріали обстеження ґрунтів України показують, що їх забруднення небезпечно зростає. Так, В.В. Гріневич та ін. (1989) при вивченні стану ґрунтів Київської області виявили, що 43% проб мали вміст азоту, який перевищував ГДК. Концентрація нітратів у ряді колодязів досягала 265-273 мл/л при нормі не більше 50. Має місце техногенне забруднення сільськогосподарських ґрунтів викидами промислових підприємств. Воно особливо велике в Донецькій, Луганській та Харківській областях. У цілому в Україні триває процес безперервного погіршення якості ґрунтів та зниження їхньої родючості.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть, якими речовинами забруднюються атмосфера, гідросфера та ґрунти.

2. Назвіть категорії антропогенних забруднювачів та основні види забруднення природного середовища.

3. Перерахуйте райони та випадки екологічного лиха, вкажіть на їхні причини та наслідки.

4. Дайте визначення поняттям «екологічна катастрофа» та «екологічна небезпека» відповідно до законодавства України.

5. Назвіть основні механізми деградації біомів і вимирання окремих організмів.

6. Який вплив на клімат планети здійснює порушення біогеохімічного циклу вуглецю?

7. Чому антропогенне надходження біогенних елементів до природного середовища порушує екологічну рівновагу?

8. Дайте опис механізму й причин евтрофікації водойм.

9. Поясніть різницю між точковими та неточковими джерелами забруднення.