5.11. Принципи екологічного районування

Усі природні екосистеми так чи інакше використовуються людиною. Раціональність використання залежить від правильного визначення типів екосистем та зв’язаних з ними регіональних виробничих об’єктів.

Поділ земної поверхні на неповторні за комплексом екосистем території називають районуванням. Існує ряд типів районування, що відрізняються принципами, покладеними в основу оцінок подібності та відмінності екосистем. Найпопулярніші такі типи районування:

а) галузеве, що ведеться за переважним видом використання екосистем;

б) комплексне, що враховує природні особливості та вид господарського використання;

в) екологічне, що базується на фундаментальних особливостях екосистем.

При використанні природних багатств екосистем нерідко здійснюють ресурсне районування, яке виділяє ті чи інші просторові одиниці, що мають подібні види ресурсів та приблизно однакову їх кількість. Так, наприклад, при заготівлі лікарських рослин використовують ресурсне районування, яке відображає запаси конвалії, валеріани та інших видів лікарських рослин.

Результати районування представляють у вигляді карт або схем. В останні роки з метою об’єктивізації районування використовують математичні моделі та комп’ютерну техніку. Правильно зроблене екологічне районування та подальше розумне використання природних ресурсів забезпечує тривале і стійке збереження природних екосистем.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення, що таке біом.

2. Назвіть основні біоми та екосистеми Землі.

3. Які основні фактори обмежують розмір біопродуктивності тундрових екосистем?

4. Назвіть основні лісові райони України та опишіть їхні особливості.

5. Поясніть причини високої видової різноманітності екосистем тропічних дощових лісів.

6. Які основні фактори лімітують розміри біопродуктивності пустель?

7. Покажіть, у чому проявляється азональність лугових екосистем.

8. Назвіть, чим корисні болота для людини.

9. Назвіть відмінності між низинними та верховими болотами.

Питання для обговорення

1. Чи однакова біопродукція різних екосистем, в чому причини відмінності в рівні біопродукції?

2. Зважте значення видової різноманітності щодо функціонування екосистем з погляду трофічних ланцюгів.

3. Проаналізуйте трофічний ланцюг мішаного та листяного лісу. Спробуйте його доповнити.

4. Проаналізуйте трофічний ланцюг степової екосистеми. Спробуйте його доповнити.

5. Розгляньте позитивні та негативні сторони осушення боліт.

Популяції

6.1. Поняття популяції

У загальних рисах під популяцією розуміють реально існую- • чу в природі групу організмів одного біологічного виду, яка займає певну територію та відрізняється наявністю серед цих організмів функціональних зв’язків та спільності структур. Як і більшість понять екології, термін «популяція» неоднозначний. Спеціалісти різного профілю, виділяючи популяції в природі, користуються різними критеріями.

У генетиці популяції розглядають як структурні одиниці, що утворюють таксономічний вид. Обов’язковою умовою виділення окремої популяції в цьому випадку є наявність вільного обміну генами між усіма особинами даної популяції, що забезпечує спільність генофонду. Такі популяції називають менделівськими. Вони невеликі за розмірами. Річ у тому, що в рослин при вітрозапиленні та при запиленні комахами пилок розноситься, як правило, на невеликі відстані. У вітрозапильних чагарників та дерев вона не перевищує 100-150 м. Пилок ентомофільних рослин комахи можуть розносити на відстань не більшу за 1-3 км, але звичайно взяток береться в радіусі всього кількох сотень метрів. Невеликими є й шлюбні території тварин.

У менделівських популяціях особини теоретично мають бути повністю ідентичними. Але звичайно цього не відбувається. Така ідентичність має місце лише тоді, коли живі організми розмножуються нестатевим шляхом або автогамно. Так формуються популяції кореневищної рослини пирію, гермафродитних тварин типу паразитичного ціп’яка або партеногенетичних скельних ящірок.

У ботаніці критерієм виділення популяції служить її розміщення в межах певного біоценозу. Такі популяції називають ценотичними. Розміри ценопопуляцій можуть бути різними. У невеликих ценозах вони незначні, а в монотонно-однорідних типу

тайгового лісу можуть охоплювати території в сотні та тисячі гектарів і складатися з багатьох мільйонів особин.

В екології та зоології популяції частіше виділяють за ознаками їх розподілу на певній території та достатній відмежованості від популяцій того ж виду. У цьому разі популяцію називають локальною.

Механізми ізоляції окремих популяцій бувають двох типів: а) територіальні та б) репродуктивні. У першому випадку межами між популяціями виступають певні географічні бар’єри: гірський хребет, річка і т.ін. У другому випадку ізоляція відбувається внаслідок неможливості схрещування між особинами різних популяцій. Наприклад, особини конюшини гірської на південному та на північному схилах одного й того ж пагорба можуть належати до різних популяцій, оскільки на північному схилі цвітіння починається тоді, коли воно на південному схилі вже закінчилося.

Популяція – це реальна біологічна одиниця, у цій формі існують види рослин, мікроорганізмів та тварин. Кожна популяція може бути охарактеризована певними ознаками – популяційними параметрами. Основні з них: а) чисельність – загальна кількість особин, що входять до складу даної популяції, б) густота – кількість особин, що припадає на одиницю території або одиницю об’єму простору, який займає популяція, в) запас біомаси популяції в цілому та в розрахунку на одиницю площі чи об’єму, г) народжуваність – кількість нових особин, що з’являються в популяції при народженні, д) смертність – кількість особин, що відмирають у певний проміжок часу, є) ріст популяції -співвідношення народжуваності та смертності, що призводить до збільшення або зменшення чисельності особин у популяції. Важливим атрибутом будь-якої популяції є також її просторова структура, яка проявляється в особливостях розміщення особин на площі популяційного поля.

Розуміння законів життя популяцій досить важливе для екології. Популяції – це саморегульовані біосистеми з певними межами саморегуляції та стійкості. Усі живі організми в природі існують лише у формі популяцій. Популяційна екологія має широке прикладне значення.