1. Поняття конфлікт. Джерела виникнення конфліктів.

Конфлікт – це загострення суперечностей, що призводить до ускладнення або гострої боротьби.

Слово конфлікт латинського походження . У перекладі з латинської мови воно означає зіткнення протилежних інтересів, цілей, потреб, думок, позицій.

Конфлікт виникає тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси, потреби і цілі не можуть бути задоволеними у разі збереження існуючої системи соціальних відносин і починають діяти так, щоб змінити ситуацію.

Сьогодні ми живемо у світі, в якому безконфліктне життя неможливе. Раніше людина жила в мирі і злагоді з іншими членами свого суспільства , з природою і, перш за все , сама з собою, адже усі жили за єдиними правилами й законами, керувалися прийнятними для всіх нормами та цінностями. Тому й конфлікти у такому суспільстві виникали лише тоді , коли інтереси і цілі одних людей були протилежні інтересам інших. Але у наш час конфлікти стали звичним явищем. Часто ми стаємо суб’єктами цих конфліктів, навіть не розуміючи, у чому полягає їх суть, причини, і чи не принесуть користь вони суспільству. Крім цього , у більшості випадків розв’язання таких конфліктів уже неможливе без насильства. Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі беруть у них участь.

Чому виникають конфлікти? Хто їх породжує?

Вчені здавна здавна стверджують, що причиною всіх конфліктів є сама людина, її боротьба за владу та матеріальні ресурси.

Основні причини виникнення конфліктів:

• відмінність інтересів;

• відмінність цінностей;

• відмінності у сприйнятті чого-небудь або кого-небудь;

• суперечність потреб;

• нестача ресурсів;

• дискримінація.

• суб’єктивні, зумовлені конкретною поведінкою індивіда психологічною структурою особистості.

2. Типи конфліктів.

Існує декілька принципів, за якими конфлікти розподіляють на окремі типи:

1) За суспільними сферами:

• економічні;

• трудові;

• політичні;

• міжетнічні;

• міжкультурні;

• релігійні.

2) За характером:

• вигадані;

• випадкові;

• закономірні;

• антагоністичні;

• неантагоністичні.

3) За суб’єктом і зонами розбіжності:

• особистісні;

• міжособистісні;

• між особистістю і соціальною групою;

• міжгрупові;

• із зовнішніми середовищем.

4) За масштабами:

• глобальні;

• регіональні;

• локальні.

5) За об’єктом:

• з приводу інтересів людини;

• матеріальних ресурсів;

• інтелектуальної власності;

• престижу і влади;

• віри;

• справедливості.

6) За наслідками:

• позитивні(конструктивні) – передбачають подолання проблеми, подальше спілкування, співробітництво;

• негативні ( деструктивні) – подолання проблеми через порушення прав людини та дискримінацію, що призводить до припинення спілкування.

3. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання.

Конфлікти, особливо негативні, часто призводять до конфронтації

Конфліктний процес, що виник, важко зупинити. Це пояснюється тим, що конфлікт має акумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приводить до дії у відповідь або відплати , причому більш сильної, ніж первинна.

Конфлікт загострюється й охоплює все більше людей. Проста образа може привести до вияву жорстокості щодо своїх противників. Жорстокість у соціальному конфлікті іноді помилково приписується садизму та природним нахилам людей, однак , найчастіше її здійснюють звичайні люди, що потрапили в екстраординарні ситуації. Конфліктні процеси можуть примусити людей грати ролі, у яких вони повинні бути жорстокими. Так, солдати на території противника не щадять мирне населення , або в ході міжнаціональної ворожнечі звичайні мирні жителі можуть здійснювати надто жорстокі вчинки.

Труднощі, що виникають під час гасіння й локалізації конфліктів, вимагають ретельного аналізу всього конфлікту , установлення його можливих причин і наслідків.

Чи завжди конфліктна ситуація породжує конфлікт?

Треба починати з елементарного, найпростішого рівня – із джерел виникнення конфліктної ситуації. Традиційно він починається зі структури потреб, набір яких є специфічним для кожної особистості й соціальної групи. Усі ці потреби можна поділити на п’ять основних типів:

• фізичні потреби ( їжа, матеріальний добробут)4

• потреби в безпеці;

• соціальні потреби ( спілкування, контакти, взаємодія);

• потреби в досягненні престижу, знань, поваги, певного рівня компетенції;

• вищі потреби в самовираженні, самоствердженні.

Стадії соціального конфлікту:

1. Передконфліктна ситуація.

2. Інцидент.

3. Ескалація.

4. Кульмінація.

5. Вирішення конфлікту.

6. Післяконфліктна ситуація.

Зовнішньою ознакою розв’язання конфлікту може виступати завершення інциденту. Саме завершення , а не тимчасове припинення. Усунення , припинення інциденту - необхідна, але недостатня умова ліквідації конфлікту. Часто , припинивши активну конфліктну взаємодію, люди продовжують шукати його причину. І тоді загаслий конфлікт може спалахнути знову.

Розв’язання соціального конфлікту можливе лише при зміні конфліктної ситуації. Ця зміна може набувати різних форм. Але найбільш ефективною зміною конфліктної ситуації , що дозволяє загасити конфлікт, вважається усунення причин конфлікту. Розв’язання – це заключна стадія розвитку конфлікту. Вона можлива завдяки перетворенню самої об’єктивної ситуації, а також унаслідок зміни образів ситуації, що виникли в учасників конфлікту. Крім того, в обох цих випадках можливе подвійне розв’язання конфлікту: часткове, коли тільки долається поведінка, але залишається внутрішнє прагнення до конфлікту, воно лише стримується; і повне, коли конфлікт ліквідується як на рівні фактичної поведінки, так і на внутрішньому рівні.

Існує кілька способів подолання конфліктів ( стратегій виходу з конфліктної ситуації):

1) Співробітництво ( сторони однаково зацікавлені в розв’язанні проблеми, здатні зробити це спільно);

2) Конкуренція ( одна сторона швидко й чітко розв’язує проблему, як правило , на свою користь);

3) Компроміс (сторони, що мають однакову владу, йдуть на взаємні поступки);

4) Пристосування ( одна сторона віддає пріоритет іншій у розв’язуванні проблеми, у всьому з нею погоджується);

5) Ухилення ( одна зі сторін відступає, уважаючи себе тільки слабким учасником конфлікту).

Повна ліквідація конфлікту шляхом зміни об’єктивної ситуації можлива за умови, коли учасники конфлікту розведені в різні структурні підрозділи організації чи задоволені їхні особисті потреби. Часткове розв’язання конфлікту на об’єктивному рівні здійснюється , якщо внаслідок відповідної зміни реальних умов конфліктна ситуація пере структурується в такий спосіб, що учасники більше н До цього типу належать суто адміністративні розв’язання конфлікту, що спираються на заборони, санкції в разі їх порушення . Значної психологічної компетенції вимагають випадки, коли конфлікт розв’язується шляхом зміни образів, що мають учасники конфлікту. Таке розв’язання конфлікту ( повне або часткове - спирається передусім на переструктурування або формування нових цінностей, мотивів установок.

Тільки співробітництво та компроміс призводять до позитивних наслідків. В усіх інших випадках все одно зберігається елемент негативу.

Якість розв’язання конфлікту , а також його наслідки залежать від обставин, що сприяють усуненню конфлікту:

• Визнання за кожною зі сторін конфлікту права на існування;

• Рівень організації сторін, який передбачає проходження певних етапів у процесі розв’язання конфлікту ( осмислення суті конфлікту, аналіз почуттів та емоцій, пошук точок дотику, вибір варіанта розв’язання);

• Наявність правил, що забезпечують рівні можливості сторін;

• Урахування інтересів протилежної сторони;

Крім того, якість розв’язання конфлікту залежить від того, яким чином застосовується той чи інший спосіб, тобто метод розв’язання конфлікту.

Методи розв’язання конфлікту:

1) Безпосереднє спілкування учасників конфлікту;

2) Спілкування учасників конфлікту через посередників ( за участю посередників) – медіація.