2. Студентське самоврядування.

Для того , щоб суспільство могло контролювати діяльність держави , громадяни повинні мати навички демократичного життя. Такі навички можуть дати навчальні заклади . Прообразом місцевого самоврядування є студентське самоврядування.

Студентське самоврядування – це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління.

Головна мета діяльності органів студентського самоврядування полягає передусім у створенні умов самореалізації молодих людей в інтересах особистості, суспільства і держави, у захисті прав студентів. Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

Отже, студентське самоврядування є засобом реалізації студентською громадою своїх прав, обов’язків та ініціатив через прийняття рішень і їх впровадження за допомогою власних ресурсів у сфері, що визнається адміністрацією, та у співпраці з нею, а також гарантії брати участь через своїх представників у вирішенні питань, які стосуються студентства.

Студентське самоврядування потрібно студентству, тому що це – практична школа для тих, хто бажає спробувати себе у ролі керівника, адміністратора, лідера. ОСС – це можливість реалізовувати суспільно значущі проекти, що підуть на користь усій студентській громаді. Студентське самоврядування можна сміливо назвати однією з перших сходинок до громадянського суспільства, коли громада висуває своїх лідерів та вчиться контролювати їхні дії.

Ефективне студентське самоврядування сприяє гармонійному розвитку навчального закладу. Завдяки студентським ініціативам можна визначати нові напрями розвитку поза навчальною діяльністю, вдосконалювати навчальний процес тощо. Розвинуте студентське самоврядування може стати тим додатковим фактором, що впливає на вибір абітурієнтом навчального закладу. Також важливим фактором є те, що випускники вузів з розвинутим студентським самоврядуванням необхідні роботодавцям, бо ОСС допомагають студентам виробити необхідні в роботі навички організації праці, самодисципліни, формування почуття відповідальності тощо.

Необхідна також наявність інформованості студентів стосовно діяльності ОСС. На це варто спрямувати великі зусилля.

Потрібно підтримувати прагнення студентів до соціальної активності, до вирішення важливих питань, адже органи студентського самоврядування необхідні для розвитку демократичного громадянського суспільства.

3.Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Абсентеїзм.

Ступінь політичної та суспільної активності окремих особистостей, їхній вплив та форми участі в політичній діяльності суттєво відрізняються.

Типологія особистостей залежно від соціальних ролей, які вони виконують у політиці:

1) пересічний громадянин, який не виявляє активності, не цікавиться політикою та суспільним життям та не впливає на нього;

2) громадянин, який є членом громадсько-політичної організації, руху та опосередковано залучений до сфери політичної практики та суспільної діяльності саме завдяки членству у даних організаціях;

3) громадянин – член політичної партії, який бере в ній безпосередню участь . Ступінь його участі залежить від його прагнень, інтересів і можливостей, зумовлених суспільною вагою цієї організації та соціальною роллю в ній громадянина;

4) громадський, політичний діяч;

5) професійний політик;

6) професійний політик-лідер.

Чинники, від яких залежить ступінь участі особистості в політичному та суспільному житті:

1) належність до певного соціального стану, суспільного статусу, його місця в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання;

2) місце особистості в управлінні виробництвом, розподілом, обміном, споживанням, духовними життям суспільства;

3) соціальний статус суспільної групи, до якої належить особистість, і співвідношення політичних сил у суспільстві , домінуючі форми організації групових суб’єктів, їх програми, соціальна база, сфера й стиль діяльності.

4) соціально- політична ситуація на певних етапах розвитку суспільства, суспільної групи, індивіда;

5) вплив держави на особистість ( через установлення конституційно-правової регламентації становища й діяльності громадянина, соціалізації особистості через участь у функціонуванні суспільно-політичних інститутів держави).

Останнім часом все більшого поширення набуває абсентеїзм, тобто неявка виборців на виборчі дільниці для голосування, а отже , їх відмова від реалізації свого активного виборчого права. Це явище можна кваліфікувати як одну із форм свідомого бойкотування виборцями виборів, пасивний протест проти існуючої форми правління, політичного режиму, прояв байдужості до виконання людиною своїх прав та обов’язків.

Українське законодавство виходить з того , що участь громадян у виборах є добровільною, тобто особистою справою кожною, тому ніяких санкцій за неучасть у виборах не передбачає.

У деяких державах участь громадян у виборах розглядається не як їхнє право, а їхній обов’язок. Тому держава має право вимагати від громадян здійснення цієї громадської функції під загрозою застосування певних санкцій, що має діставати юридичний вияв в обов’язку ( а не у праві) громадян брати участь у виборах.

Законодавством низки держав передбачені санкції за неучасть у виборах:

• В Австрії – адміністративний штраф 1000 шилінгів або ув’язнення на строк чотири тижні;

• В Аргентині особа, яка не брала участі у виборах , утрачає право перебувати на державній службі протягом трьох років;

• У Греції та Туреччині таку особу засуджують до позбавлення волі;

• У Бельгії залежно від кількості проігнорованих виборів, передбачені різні за розмірами штрафи;

• В Італії участь громадян у виборах визнається їх обов’язком, за невиконання якого протягом п’яти років прізвища порушників вносяться до спеціальних списків , які виставляються на загальний огляд.

В багатьох державах, в тому числі і в Україні, вибори визнаються такими, що відбулися, навіть якщо в них взяло участь менше половини зареєстрований виборців.

Висновок

Місцеве самоврядування є складовою частиною організації управління суспільством. Витоки основ організації самоврядування – у процесах, пов’язаних зі становленням громадянського суспільства, здійсненням режиму парламентаризму, захистом прав і свобод людини і громадянина.

Завдання для осмислення матеріалу і самостійної перевірки знань:

I. Дайте відповідь на питання:

1. Хто , згідно з Конституцією є носієм і основним джерелом влади в Україні?

2. Яким чином народ здійснює свою владу?

3. Що таке територіальна громада? Чи можна жителів м. Дніпропетровська назвати територіальною громадою?

4. Що включає в себе структура місцевого самоврядування?

5. Що таке громадське самоврядування?

6. Які навички демократичного суспільства може дати громадянам школа, коледж, інші навчальні заклади?

7. Чи потрібне в коледжі , де існує студентське самоврядування, адміністрація?

8. Якою, на вашу думку, повинна бути роль куратора в студентському самоврядуванні?

9. Наскільки ефективним є студентське самоврядування в вашій групі?

10. Чи однаковий рівень участі громадян в політичному житті? Від чого він залежить?

11. Чи потрібні в українському законодавстві санкції за неучасть у виборах? Свою думку аргументуйте.

12. Які питання ви б поставили представникам місцевого самоврядування?

II. Доберіть матеріали ЗМІ, що стосуються діяльності органів місцевого самоврядування.

III. Індивідуальне завдання на випередження: Виконайте творчу дослідну роботу на тему: « Чи існує свобода слова в Україні?».

ТЕМА: « Засоби масової інформації»

Мета: сформувати знання про ЗМІ , їх види, функції та роль в демократичному суспільстві; закріпити вміння та формувати навички визначати ЗМІ як джерела поширення інформації в суспільстві, розрізняти види та функції ЗМІ; аналізувати роль ЗМІ як засобу формування громадської думки; характеризувати моделі взаємин ЗМІ та держави; оцінювати значення ЗМІ для формування громадянського суспільства; розуміти поняття «свобода слова» та пояснювати значення цензури; критично аналізувати інформаційний простір в Україні; реалізовувати право на свободу слова у власному житті, місцевих та шкільних ЗМІ; сформувати осмислений погляд на ЗМІ як засіб формування громадської думки.

Основні поняття:

- засоби масової інформації - це інститути та форми публічного і відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів; розгалужена система установ , що займаються збором, обробкою та поширенням інформації;

- свобода слова – передбачає висловлення незалежних поглядів і переконань як в усній, так і в письмовій формі.

План вивчення нового матеріалу:

1.Види та функції засобів масової інформації.

2. Участь ЗМІ У формуванні, громадської, суспільної думки та громадянського суспільства.

3. Свобода слова та цензура.