1. Поняття політкультурності.

Культура – (від лат. cultura – обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також створених ними матеріальних і духовних цінностях. Сьогодні під культурою розуміють те, що створене людиною над власне природою як в матеріальному, так і в духовному плані. Усі соціологічні школи і напрямки визнають особливе ключове значення культури у розвитку суспільства.

Однією з тенденцій нинішнього розвитку суспільства є його глобалізація, яка охоплює всі сфери нашого життя, у тому числі й національне та культурне. У цих сферах спостерігається процес зближення націй та їхніх культур і формування на цій основі такого явища як політкультурність.

Політкультурність – це такий принцип функціонування та співіснування в певному соціумі різноманітних етнокультурних спільнот з притаманним їм усвідомленням власної ідентичності, що забезпечує їм рівноправність, толерантність та органічність зв’язку з широкою кроскультурною спільнотою, взаємозбагачення культур а також наявність загальнодержавної системи норм та цінностей, які становлять основу громадянської свідомості кожного члена соціуму.

Однією з визначальних рис світового культурного розвитку протягом останніх років XX ст. стало утвердження поняття мультикультуралізму. Мультикультуралізм – політика, спрямована на розвиток і збереження в окремо взятій країні та у світі в цілому культурних відмінностей; протиставлення концепції «плавильного котла». «Плавильний котел» (melting pot) – концепція, згідно з якою США представляють собою своєрідний «плавильний котел», що перетворює представників різних етнічних груп на американців.

Політкультурність людини формується на основі картини світу, у яку покладене шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, розуміння культурних відмінностей між людьми.

Таке співіснування можливе:

• за наявності сталого економічного розвитку та задоволення всії потреб населення;

• за наявності демократичної правової держави;

• у разі сформованості розуміння рівноправності всіх людей ;

• у разі справедливого , доброзичливого ставлення не тільки до своєї культури, але й до інших культур.

2. Самобутність та рівноцінність різних культур.

Форми культури відрізняються у різних суспільствах, але вони також є різними і в межах одного суспільства. Різниця у матеріальній культурі очевидна і впадає в око: архітектура, одяг, прикраси, транспорт тощо – у кожному суспільстві різні. Вони відрізняються також своїми цінностями, звичаями, моральними нормами і законами, мовою.

У національній культурі національні особливості виявляються:

• у побуті – форми розселення, особливості помешкань, досвід народних майстрів, переважаючі будівельні матеріали;

• у національній самобутності життєвого матеріалу, який відображається у творах духовної культури – історичні та природні умови; особливості розвитку нації; її побутові традиції та звичаї; особливості психології; засоби вираження, характерні від нації;

• у фольклорі з його самобутністю ( у тому числі наявні в анекдотах, зокрема про свій чи чужий національний характер, психологію, традиції та звичаї тощо); у формах культури: в українців – думи, у росіян – билини та частівки, у таджиків – рубаї;

• у хореографії – порівняйте український гопак, білоруську лявоніку, російські танці, дагестанську лезгинку;

• один і той самий жанр літератури, наприклад роман в Україні, інший, ніж у Франції чи Англії; образи віршів М.Лермонтова, Пушкіна не схожі з образами Т.Шевченка, Л.Українки;

• істотно відрізняється український, англійський чи французький гумор;

• у народних піснях;

• у ставленні до смерті. Наприклад, для китайської культури характерний оптимістичний світогляд, спокійне ставлення до життя і смерті. Це єдиний світ , де небуття і буття взаємно переходять і взаємно обумовлюють одне одного. На рівні повсякденної свідомості ця мудрість виражається у формах різного роду обрядів, культу предків, віри існування померлих серед живих. Звідси і дивні з точки зору європейця звичаї, наприклад, дарування труни небезпечно хворій людині, що роблять на знак уваги і доброго ставлення. Смерть слід сприймати без образ. Людина, на порозі смерті уподібнюється подорожньому, що вирушає в далеку путь. Звідси і характерне для китайської культури уявлення про споконвічну єдність світу;

• в архітектурі та її сучасних проблемах – масове індустріальне будівництво, сучасний «модерн».

До відмінностей культур можна віднести:

• належність до різних етносів – етнічні культури;

• різна система цінностей;

• різна релігійна основа;

• різні регіональні культури;

• культури різних часів.

Незважаючи на велику різномастість культур, соціологи, антропологи, психологи виявили певні елементи, обов’язково присутні у кожній соціальній культури – культурні універсалії. Джоррдж Мердок , зокрема, виділив приблизно 80 універсальних компонентів культури: мова, одяг, релігія, спорт, танці, звичай прикрашати тіло, освіта, ритуали похорон та весіль, звичай дарувати подарунки, соціальне розшарування. Для різних культур властиві різні види спорту чи способи прикрашати тіло, але ці елементи є у всіх культурах. Чи, наприклад, у всіх культурах знаходимо сімейні форми життя, але деякі суспільства практикують моногамію, інші – полігамію ( поліандрія, полігінія).

Вважають, що культурні універсалії сформувалися на базі біологічних факторів, таких як наявність двох статей, безпомічність немовлят, фізіологічні потреби. Тобто, культура – це сукупність шляхів до розв’язання проблем, зумовлених біологією людини і загальними закономірностями її існування. І хоча різні суспільства знаходять різні способи вирішення цих проблем, та обставина, що всі вони стикаються з тими самими проблемами – забезпечують собі засоби існування, виховують дітей, борються з особами, чия поведінка відхиляється від норми тощо – забезпечує існування своєрідного «спільного знаменника» для усіх культур – культурних універсалій.

Таким чином , схожість культур полягає в тому, що:

• усі культури розв’язують одне завдання та виконують одну функцію;

• основою кожної культури є мова;

• культура складається з цінностей, до яких входить мінімум загальнолюдських цінностей;

Культурні досягнення народів не суперечать одне одному, а навпаки – поповнюють скарбницю загальнолюдської культури все новими й новими надбаннями. Взаємообмін культурними досягненнями народів світу є могутнім джерелом їхнього розвитку, інтеграції світової цілісності.