Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»

О.Г.Слива

ЛЮДИНА І СВІТ

ПОСІБНИК

Курс лекцій, методичні вказівки та матеріали для самостійного опрацювання тем , методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять, питання до заліку.

Дніпропетровськ,2011

Розроблено викладачем-методистом

Сливою О.Г.

Розглянуто і затверджено на засіданні

ПК «Історії та суспільних дисциплін»

Протокол № від 2011 р.

Рецензент: викладач-методист ДТрЕК Воробйова Л.М.

О.Г.Слива. Людина і світ. Посібник. – Дніпропетровськ, 2011.

Запропоновані методичні матеріали викладача методиста Сливи О.Г. – приклад переходу до нових, інтерактивних методів викладання та діалогової форми навчання. Посібник містить курс лекцій із завданнями для осмислення матеріалу та самостійної перевірки знань, методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять, методичні вказівки та завдання до опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами, питання до заліку. Лекції та семінари розроблені із застосуванням сучасних інноваційних технологій новітніх форм і методів роботи.

-

П Е Р Е Д М О В А

За своїм статусом вищі навчальні заклади зобов’язані не тільки здійснювати професійну підготовку дипломованих спеціалістів, а і виховувати всебічно розвинених громадян. Адже саме на студентські роки випадає найголовніший етап соціалізації людини, остаточне становлення її як особистості.

Людина прагне правильно зорієнтуватися, збагнути сенс свого існування, увійти до загальнокультурного світового простору, сформувати глибоку світоглядну культуру, самовизначитися для досягнення найповнішої самореалізації в навколишньому світі.

Курс «Людина і світ» має сприяти формуванню в сучасної молодої людини гуманістичної світоглядної культури на основі пріоритету загальнолюдських цінностей.

Головна мета курсу

• пізнавальний аспект: дати студентам уявлення про людину і світ як специфічну цілісність на високому науковому рівні – інтегрувати, систематизувати та поглибити знання учнів із природознавчої, людинознавчої та суспільствознавчої складової наукових знань; розширити знання понятійного матеріалу;

• виховний аспект: формування в молодих громадян України поваги до прав людини, здатності реалізовувати свої права й свободи, поважаючи при цьому права й свободи інших громадян, а також діяти відповідно до власних переконань і цінностей на принципах плюралізму та демократії.

Методи вивчення курсу

• поєднання лекційних і пояснювально-ілюстративних форм викладу матеріалу; викладу матеріалу викладачем з активною самостійною роботою студентів;

• розвиток уміння критично ставитися до фактів реальної дійсності та усвідомлювати власний життєвий досвід на основі висновків природничих наук, міфології, релігії, філософії;

• поєднання роботи з підручником, лекціями та опрацювання додаткової літератури, довідкових джерел;

• формування самостійності мислення.

Запропоновані методичні матеріали – приклад переходу до нових, інтерактивних методів викладання та діалогової форми навчання.

КУРС ЛЕКЦІЙ ТА ЗАВДАННЯ НА ОСМИСЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

Тема: «Вступ. Людина. Особистість. Громадянин».

Мета: дати загальну характеристику курсу, визначити його мету, завдання та структуру; розширити набуті раніше знання про поняття «людина», «особа», «особистість», «персона», «громадянин»; формувати вміння працювати з поняттями, осмислене ставлення до курсу «людина і світ».

Основні поняття:

- людина – - родове поняття, яке вказує на приналежність до певного біологічного виду; біосоціальна істота, яка органічно поєднує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний способи існування та спроможна цілеспрямовано вдосконалювати світ і саму себе.

- індивід - це окрема людина, одиничний представник людського роду;

- індивідуальність - це успадковані й набуті, особливі й специфічні якості (природні, фізіологічні, психологічні, соціальні і т.д.), які відрізняють одну людину від інших;

- особа – це успадковані й набуті, особливі й специфічні якості (природні, фізіологічні, психологічні, соціальні і т.д.), які відрізняють одну людину від інших;

-особистість – стійкий комплекс якостей, властивостей, набутих під впливом відповідної культури суспільства та конкретних соціальних груп, до яких людина належить;

- персона – людина, яка має певний суспільний стан;

-громадянин – особа , що має стійкі, юридично визначені зв’язки з конкретною державою, що відображене в наявності відповідного громадянства.

План вивчення нового матеріалу

1. Поняття людини як біосоціальної людини.

2. Індивідуальність як феномен людини.

3. Особа. Особистість. Персона. Громадянин.

1. Поняття людини як біосоціальної істоти.

Поняття «люди» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови визначається як «суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці».

Людина як біологічний вид існує понад 3 млн. років. Увесь цей час триває її біологічна еволюція. Сучасна людина (homo sapiens) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тис. років тому: саме тоді оформилися ті фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин: прямоходіння, великий об’єм мозку, мислення, мова, оволодіння знаряддями праці і вогнем, триваліший період дитинства тощо. Наприклад, мозковий відділ черепа людини значно випереджає лицьовий. Людина має дуже складно влаштований головний мозок об’ємом близько 1300-1300 куб.см. ( у людиноподібних мавп – 400-500 куб.см.). У мозку людини дуже розвинені лобні , вискові й тім’яні частини, де розташовані найважливіші центри, що відповідають за психіку та мовлення.

Фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин послужили підставою переходу від біологічної до культурної еволюції. Все, що створено homo sapiens , пов’язане не з біологією, а з культурою і суспільством. Можна сказати, що починаючи з цього часу у людини як біологічної істоти, формується її індивідуальність, яка пізніше переростає в особистість.

«Людина» - родове поняття, яке вказує на приналежність до певного біологічного виду.

«Індивід» - це окрема людина, одиничний представник людського роду.

У чому полягає сутність людини?

Дуже поширеною є точка зору , яка називається натуралістичною. Згідно з нею людина нічим особливим не відрізняється від тварин, оскільки вона теж є природною істотою. Сутність же людини визначається якимись незмінними біологічними або психологічними властивостями.

Представники натуралістичної точки зору виходять із того, що людина за своєю природою завжди була і буде злою, агресивною, жадібною або ж, навпаки, доброю, миролюбною, щедрою істотою. А суспільство тільки допомагає чи заважає виявові цих незмінних властивостей.

Дійсно, кожна людина певною мірою є природною істотою і зберігає в собі ці властивості від своїх предків. Але чи правильно було б ці властивості абсолютизувати? Мабуть, ні.

Протилежну точку зору на природу людини можна назвати соціологічною .Її представники розглядають людину лише як суспільну або соціальну істоту, водночас не враховуючи або недооцінюючи її природних , біологічних властивостей. Такий підхід ставить людину в повну залежність від суспільства , в якому вона живе. Внаслідок цього не враховуються біологічні потреби і біологічні (вікові, статеві та інші) особливості людини, її природні задатки і здібності, фізичний розвиток, стан здоров’я , спадковість тощо. Водночас перебільшуються або й абсолютизуються ті людські властивості, що визначаються соціальним походженням людини, її належністю до якоїсь групи, партії або класу, її професією, віруванням, освітою.

Обидві наведені точки зору є однобокими , вони не враховують складності людини і, зокрема, того, що природні й соціальні властивості та характеристики людини – не тільки певною мірою протилежні, а й взаємодоповняльні.

У момент народження дитина ще не є особистістю, вона є всього лиш індивідом. Щоб стати особистістю людина має пройти певний шлях розвитку. Необхідною умовою цього розвитку є наявність соціального середовища, світу культури із яким дитина взаємодіє. Дитина, яка виховується у людському суспільстві, включена в соціальні зв’язки і взаємини, які з часом розширюються й поглиблюються.

Отже, тільки життя у суспільстві дає людям можливість творити і пізнавати культуру. Однак було б помилкою повністю ігнорувати роль біологічного фактора у розвитку особистості.

При вивченні людської особистості доцільно враховувати такі рівні її прояву:

- біологічний – те, що розвивається в людині незалежно від впливу на неї інших людей , те, що притаманне людині, як представникові певного біологічного виду;

- спадковий – те, що розвивається на базі генного фонду її батьків;

- соціальний – набуте людиною у процесі соціалізації , спілкування і взаємодії з іншими людьми.

Однією з провідних на сьогодні є точка зору, що найголовніша ознака людини, яка відрізняє її від інших живих істот, це те, що вона - істота суспільна. Належність до суспільства, причетність до його життя, по-перше, визначають у людині її соціальні якості, чим і відрізняються від тварин, а по-друге, впливають на її природні властивості, змінюючи їх.

Отже, незважаючи на те, що людина водночас і природна, і соціальна істота, головним і визначальним для неї є все-таки ї належність до суспільства, її соціальність.

Людина – це біосоціальна істота, яка органічно поєднує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний способи існування та спроможна цілеспрямовано вдосконалювати світ і саму себе.