Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Людина і світ. Посібник. Слива.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
08.11.2019
Размер:
354.64 Кб
Скачать

3. Політичні партії.

Політична партія ( від лат. – частина, група) – це ідеологічна організація, яка об’єднує найактивнішу і найбільш організовану частину соціальної спільноти, виражає і захищає інтереси цієї спільноти і здійснює практичну роботу для її задоволення.

Функції політичних партій:

1. Визначення цілі. Розробляючи ідеологію та програми , партії намагаються виявити найбільш перспективні стратегії розвитку суспільства і переконати громадян у можливості їх реалізації.

2. Висловлювання і об’єднання суспільних інтересів. Висловлювати інтереси можуть і групи, однак лише партії зводять їх воєдино в такій формі, яка виявляє безпосередній вплив на рішення центральних державних органів .

3. Мобілізація і соціалізація громадян. Партії намагаються посилити політичну активність громадян і створити основу довготермінової політичної діяльності.

4. Формування правлячої еліти і складу уряду. Ця функція має сьогодні центральне значення.

Типологія політичних партій

1. За ознакою соціального носія інтересів , які висловлює партія:

- «класові» політичні партії ( робітничі, селянські, буржуазні);

- «міжкласові» (робітничо-селянські, буржуазно-поміщицькі).

2. За політичною основою партій, їх ставленням до політичного й економічного устрою , форми правління, форми політичної діяльності :

- прогресивні;

- демократичні;

- революційні;

- ліберальні;

- радикальні;

- республіканські;

- монархістські.

3. За ідеологічним спрямуванням:

- комуністичні;

- соціалістичні;

- націонал-демократичні;

- консервативні.

4. За умовою набуття партійного членства:

- кадрові;

- масові.

Партійна система – політична структура, що складається із сукупності політичних партій різного типу з їх стійкими взаєминами між собою , з державою та іншими інститутами влади , характером та умовами діяльності.

Типи партійних ( політичних) систем:

- однопартійна система ( СРСР, Китай, Куба) – в країні існує тільки одна партія, всі інші – заборонені;

- гегемоністська система ( країни колишнього соцтабору) – в країні існує декілька партій, але одна є панівною і її керівна і спрямовуюча роль закріплена законодавчо;

- система домінування однієї партії ( Японія, Індія, Швеція в певні періоди їхньої історії) – в країні існує декілька партій, одна з яких протягом тривалого періоду постійно перемагає на виборах і одноосібно формує уряд;

- двопартійна система ( США, Канада, Великобританія) – відзначається домінуванням двох впливових партій, одна з яких перебуває при владі, а інша - в опозиції;

- система обмеженого плюралізму (Німеччина, Бельгія, Франція) – в країні існує багато партій, але в парламенті та уряді представлені лише деякі з них, а позасистемна опозиція відсутня;

- система поляризованого плюралізму – передбачає наявність політичного центру, який формує уряд і двосторонньої деструктивної опозиції. Така система існувала у різні часи у Франції, де роль партійного центру виконували Французька соціалістична партія і Об’єднання на підтримку республіки, лівої опозиції – комуністи, а правої – неофашисти; а також в Італії;

- атомізована система (властива для багатьох посттоталітарних держав) характеризується наявністю багатьох маловпливових малочисельних партій.