
- •1. Поняття людини як біосоціальної істоти.
- •2. Індивідуальність як феномен людини.
- •3. Особа. Особистість. Персона. Громадянин.
- •1. Поняття «соціалізація».
- •2. Родинна соціалізація. Сім’я.
- •3. Гендерна соціалізація особистості.
- •1. Поняття конфлікт. Джерела виникнення конфліктів.
- •2. Типи конфліктів.
- •3. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання.
- •4. Місце конфліктів у людському спілкуванні.
- •5. Міжнародні конфлікти. Поняття солідарності та конкурентності як необхідних умов соціального прогресу.
- •1. Поняття соціуму. Суспільні відносини.
- •2. Соціальна структура населення. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства.
- •3. Суспільна стабільність та безпека, їх соціальна цінність. Соціальні загрози суспільній безпеці.
- •1. Поняття соціальної мобільності.
- •2. Спілкування і співпраця як перспектива розвитку суспільства.
- •3. Поняття комунікації та комунікативності.
- •1. Політика як суспільне явище.
- •2. Політична система: сутність, структура, функції.
- •3. Політичні партії.
- •4. Опозиція. Лобізм.
- •5. Політична культура. Політична соціалізація.
- •6. Політична еліта і політичне лідерство.
- •1. Поняття та історичні типи демократії.
- •2. Ознаки й особливості функціонування демократичного суспільства.
- •3. Пряма та представницька демократія.
- •1. Поняття громади. Територіальне громадське та місцеве самоврядування.
- •2. Студентське самоврядування.
- •3.Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Абсентеїзм.
- •1. Види та функції засобів масової інформації.
- •2. Участь змі у формуванні, громадської, суспільної думки та громадянського суспільства.
- •3. Свобода слова та цензура.
- •1. Поняття нації. Нація як соціальний інститут.
- •2. Нація етнічна і нація політична.
- •3. Нація та націоналізм.
- •1. Поняття політкультурності.
- •2. Самобутність та рівноцінність різних культур.
- •3. Міжнаціональні відносини та причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв’язання.
- •4. Міжконфесійні стосунки та їх вплив на життя в політкультурному суспільстві.
- •1. Школа. Вищі учбові заклади.
- •2. Однолітки. Дитячі та молодіжні організації в Україні.
- •3. Молодіжна субкультура.
- •1. Права людини в історії людства.
- •2.Поняття прав і свобод людини. Покоління прав людини.
- •3. Сутність відносин між людиною та державою.
- •4. Дотримання прав і відповідальність.
- •II. Курс лекцій та завдання для осмислення матеріалу та самостійної перевірки знань.
4. Опозиція. Лобізм.
Опозиція – протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, партія, або група, що виступає врозріз із думкою більшості або із панівною думкою та висуває альтернативну політику, інший спосіб розв’язання проблем.
Методи діяльності опозиції:
політичні методи: критика уряду в органах влади та ЗМІ, виборчі компанії, спроби зміщення уряду шляхом парламентських комбінацій і винесення вотуму недовіри ( у державах із парламентським правлінням), за наявності приводу – організація імпічменту президента;
ненасильницький протест: організація мітингів, ходів і пікетувань, страйків, акцій громадянської непокори: блокування транспортних комунікацій та офіційних установ, різні символічні акції;
Насильницькі методи боротьби: озброєні повстання, партизанська війна, терористичні акти, військові перевороти.
Лобізм – скоординована практика відстоювання інтересів або чинники тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того чи іншого рішення .
5. Політична культура. Політична соціалізація.
Політична культура – сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою; система знань уявлень , цінностей і відносин, що функціонують у суспільстві та відтворюються в процесі зміни поколінь.
Елементи політичної культури:
Політична свідомість;
Політична діяльність;
Політична поведінка
Політична соціалізація – засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її в політичну систему, в управління політичними процесами.
Для успішної політичної діяльності політичних партій і всієї політичної системи в цілому необхідна наявність політичної еліти.
6. Політична еліта і політичне лідерство.
Політична еліта - внутрішньо єдина соціальна сукупність осіб, яка становить меншість , але виступає суб’єктом підготовки і прийняття важливих стратегічних рішень у сфері політики.
Політична еліта складається з правлячої еліти і контр еліти.
Як правило , у середовищі політичної еліти виокремлюється кілька політичних лідерів.
Політичне лідерство –це суспільно-політичний інститут (процес), за якого одна, а іноді й кілька осіб беруть на себе роль голови, керівника, провідника певної соціальної групи, політичної партії, громадсько-політичної організації чи руху, держави або суспільства в цілому.
Характери політичного лідерства:
Реальний лідер і менеджер, який не має яскраво вираженого впливу на перебіг подій у суспільстві;
Лідер-ідеолог ;
Лідер прагматик;
Лідер-харизматик ( формує волю виборців);
Лідер представник (виражає волю тих, хто його висунув);
Лідер-урядовець (залагоджує конфлікти, обминає гострі кути);
Лідер-фанатик (бажає загострити конфлікт або знищити супротивника);
Відкритий лідер;
Лідер-догматик ;
Лідер-диктатор ( прагне досягти власної мети , спираючись на страх покарання;
Лідер-демократ (оперує не лише власними якостями та авторитетом, а й підтримує дух співробітництва);
Лідер-популіст (спирається на популярні сьогоденні бажання , проблеми, пропонує прості й найбільш загальноприйняті способи виходу зі складних ситуацій);
Лідер-професіонал (лідер постіндустріального суспільства), повага й довіра до якого базуються на його компетентності, особистій поведінці, ставленні виборців до нього.
Висновок
Політика – не тільки сфера вияву інтересів соціальних груп, їх зіткнення і протиборства , а й спосіб певної субординації інтересів, підпорядкування їх началу, яке є більш значущим, а отже, і обов’язковим для всього загалу. Йдеться про політичну владу. Боротьба за завоювання і здійснення влади – це основний зміст політики.
Завдання для осмислення матеріалу і самостійної перевірки знать
I. Дайте відповідь на питання:
1. Що таке політика?
2. Що таке влада? Для чого потрібна влада?
3. Які функції виконує в житті суспільства політика?
4. Дайте визначення поняття «політичний режим». За якого політичного режиму діяльність політичної системи є повнішою?
5. Охарактеризуйте політичну систему України.
6. Чому саме політичним партіям надається велика роль у діяльності політичної системи?
7. Чи завжди інтереси партії повністю збігаються з інтересами тих, кого вона представляє?
8. Чи завжди розроблена партією політика цілком збігається з інтересами суспільства?
9. Що таке політична культура і політична соціалізація?
10. Що таке політичне лідерство і політична еліта? Охарактеризуйте одного з політичних лідерів України.
II. Напишіть творчу дослідну роботу на одну із запропонованих тем:
Політичні партії України у виборчому процесі.
Мої прогнози про результати наступних парламентських виборів (виборів Президента)
Тема: «Демократія».
Мета: розширити знання про поняття «демократія» та її види, форми та принципи , закріпити вміння тлумачити поняття «демократія» в науковому та філософському значенні; зіставляти сутність понять політичної, конституційної та соціальної демократії; характеризувати принципи демократії;
Аналізувати ідеали та цінності демократії; розуміти понять «представницька демократія» та «пряма демократія»; визначати переваги та недоліки демократичного устрою; тлумачити вибори як один з інструментів демократії; порівнювати виборчі системи; характеризувати типи виборів, виборчу систему України та етапи її становлення ; дати можливість осмислено оцінити значення виборчого процесу в демократичній державі.
Основні поняття:
- демократія – це такий тип держави, влада у якій перебуває у руках усіх громадян, які наділені правом участі у політичному житті, а також правом вибору і відкликання своїх керівників.
- політична демократія – передбачає лише формальну рівність прав і свобод;
- соціальна демократія – ґрунтується на рівності фактичних можливостей участі громадян в управлінні державою;
- конституційна демократія – ставить владу більшості у визначені межі, звужує її повноваження і функції за допомогою конституції та розподілу влади й забезпечує тим самим автономію та свободу меншості й окремих осіб;
- представницька демократія – більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не усіма громадянами держави, а лише певними групами їх
( органами державної влади та місцевого самоврядування);
- пряма демократія – безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень;
- вибори – спосіб формування представницьких органів і обрання їх посадових осіб.
- виборча система – це спосіб, у якій розподіляються депутатські мандати між кандидатами на ці посади залежно від результатів голосування.
План вивчення нового матеріалу
1. Поняття та історичні форми демократії.
2. Ознаки й особливості функціонування демократичного суспільства.
3. Пряма та представницька демократія.