- •1. Предмет Філософії. Його історичний розвиток.
- •2. Функції філософії.
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4. Світогляд і його структура.
- •5. Мілетська школа
- •6. Діалектика Геракліта.
- •7. Атомізм Демокріта
- •8. Вчення про буття елеатів.
- •9. Вчення Сократа про людину.
- •10 Філософське вчення Платона.
- •11. Вчення Платона про ідеальну державу
- •12. Філософія Арістотеля.
- •13. Філософія неоплатоніків
- •14. Філософія стоїків
- •15. Епікур і епікурейство
- •17. Філософія Середньовіччя.
- •18.Філософія Аврелія Августина.
- •19. Філософське вчення ф.Аквінського.
- •20. Гуманізм і реформація епохи Відродження.
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •23. Емпіризм ф. Бекона
- •24. Раціоналізм Рене Декарта
- •25. Філософське вчення б.Спінози.
- •26.Сенсуалізм Дж.Локка
- •27.Філософія епохи Просвітництва.
- •28. (71) Філософія (Етика) і. Канта
- •29. Філософське вчення Гегеля
- •30. Філософське вчення л.Фейєрбаха.
- •31.Специфіка сучасної філософії.
- •32.«Філософія життя» як напрям сучасної філософії.
- •33. Психоаналітична філософія
- •34. Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії.
- •35. Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку.
- •36. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •37. Розвиток філософської думки доби вітчизняного Ренесансу.
- •38. Філософія Києво-Могилянської академії
- •39. Філософська система г.С.Сковороди.
- •40. Українська філософія хіх-хх століття.
- •41.Соціально-політичні погляди т.Шевченка.
- •42. Філософія і наука.
- •43. Проблема буття.
- •44. Структура буття
- •45. Вчення про матерію.
- •46. Рух, як атрибут матерії.
- •47. Простір і час як атрибути матерії
- •48. Рух і розвиток як атрибути всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку.
- •49. Передумови виникнення свідомості.
- •50. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме.
- •51. Філософське розуміння сутності, структури та функцій.
- •52. Основні закони діалектики
- •53. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
- •54.Принцип розвитку і всезагального взаємозв’язку.
- •55. Сутність і структура процесу пізнання.
- •56. Проблема істини в теорії пізнання.
- •57 Діалектика абсолютної та відносної істини.
- •58. Конкретність істини та її критерії.
- •59. Основні форми і методи наукового пізнання.
- •60.Поняття суспільства.Структура суспільства.
- •61. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •62.Рушійні сили та суб’єкти історичного розвитку.
- •63.Особистість і суспільство.
- •64.Цивілізаційний та формаційний підхід.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •66.Науково-технічна революція та її соціальні наслідки.
- •67. Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Єдність матеріальної і духовної культури суспільства.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їх філософське осмислення.
- •70. Людина, як предмет філософії. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •72. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
62.Рушійні сили та суб’єкти історичного розвитку.
Важливим для соціальної філософії є визначення рушійних сил та суб'єктів історичного процесу. 1) Основними рушійними силами соціального розвитку слід вважати потреби, інтереси, цінності. Вони можуть бути індивідуальними і суспільними, матеріальними і духовними. 2) Суб'єктами творення і розвитку суспільства виступають також маси і особи. Дійсним творцем історії є народ, народні маси. Вони породжують сторичних осіб, які мають вирішальний вплив /як позитивний, так і негативний/ на хід історії. Існує два хибні підходи до природи історичного процесу - фаталізм та волюнтаризм. Фаталізм - це філософські погляди, які стверджують, що історичний процес є фатальним, необхідним, а народні маси та історичні особи не мають впливу на його розвиток. Волюнтаризм - це філософське вчення, яке заперечує або ігнорує об'єктивні закони розвитку і вважає, що управління суспільним процесом можна досягти силою за допомогою дії історичних осіб. Така філософія веде до тоталітаризму, фашизму та культу особи. 3) Рушійною силою суспільства є соціальна революція. Її роль полягає в докорінній зміні усталених суспільних відносин і створенні нової суспільно-економічної формації шляхом класової боротьби. Існують такі типи революцій: буржуазна та соціалістична, які розрізняються за своїм характером і рушійними силами. Рушійними силами революції, як правило, є народні маси, прогресивні класи та виразники їхніх інтересів - партії.4) Важливим і постійним джерелом та рушійною силою суспільного розвитку, економічною основою кожної соціальної революції є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами. Це протиріччя спонукає суспільство до дотримання загальною соціального закону - закону відповідності виробничих відносин характеру і рівневі розвитку продуктивних сил, тобто до рівноваги між ними. 5) Рушійною силою розвитку суспільства є також політична система, найбільш яскраво виражена у формі держави. Політична система - це система політичних партій, організацій, інститутів, рухів та відносин між ними.
63.Особистість і суспільство.
Один з корінних питань XX і початку XXI ст. - Це питання про сенс людського існування, про цінність кожного людського життя. Поглиблення протистояння між особистістю та суспільством - одна з корінних причин розбалансованості соціального простору, що таїть в собі ще більші можливості наростання соціальних вибухів і катастроф. Пошук шляхів захисту життєвих сил людини, її честі та гідності - одна з кардинальних проблем, яка стоїть сьогодні перед людством. Від її рішення багато в чому залежать темпи соціального прогресу, цінності та духовні принципи майбутнього. Є багато способів захищати особистість у сучасному світі, підняти її людську гідність. Але ще більше існує можливість принизити, розтоптати її права, позбавити сенсу існування, а іноді й самого головного - права на життя. Поняття «особистості» відображає цілісність людини в єдності його індивідуальних здібностей і соціальних функцій, які він виконує. Особистість характеризується різноманіттям функцій і ролей, цілісність яких багато в чому визначає структуру особистості. У суспільстві особистість залежить від інших індивідів, від соціального простору, зокрема від типу держави, яке сьогодні є головним регулятором у відносинах між особистістю та суспільством. Однак дуже важливо підкреслити, що особистість - не тільки продукт суспільних відносин, вона не тільки вбирає в себе норми та цінності соціального оточення в процесі соціалізації, але, по-перше, робить це кожен раз в специфічною формою залежно від наявного творчого потенціалу, під -друге, вбираючи соціальний вплив і розкриваючи свої життєві сили, формуючи волю, переконання, свій внутрішній світ в установках, поведінці, робить зворотний вплив на соціальний простір, перетворюючи його відповідно до виробленими цінностями. Світ крихкий для всіх особистостей, але найбільш незахищеними в ньому є більшою мірою обдаровані, талановиті, схильні до більшої самовіддачі. Дослідження свідчать, що вище творчий потенціал особистості і менше ступінь його реалізації, тим більше страждання людини. На початку XXI ст. дуже важливо, нарешті, визнати просту істину: люди приходять у світ з різними потенціалами, творчими можливостями, обдарованістю, талантом. Ідея ця йде від Аристотеля, Хоми Аквінського, але, кому б вона не належала, вона незаперечна. І сьогодні проблема у тому, щоб навчитися вимірювати різницю цих творчих потенціалів, своєчасно виявляти різноспрямованість творчої обдарованості з дитинства та створювати умови (соціальні та особистісні) для найбільш, повної їх реалізації на благо суспільства Сьогодні піраміда соціального устрою перевернута. Нерідко, образно кажучи, суспільством керують люди, які мали б керувати автобусом, а ті, які могли б керувати громадськими справами, творити науку, мистецтво, музику, часто виявляються не при справах.