- •1. Предмет Філософії. Його історичний розвиток.
- •2. Функції філософії.
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4. Світогляд і його структура.
- •5. Мілетська школа
- •6. Діалектика Геракліта.
- •7. Атомізм Демокріта
- •8. Вчення про буття елеатів.
- •9. Вчення Сократа про людину.
- •10 Філософське вчення Платона.
- •11. Вчення Платона про ідеальну державу
- •12. Філософія Арістотеля.
- •13. Філософія неоплатоніків
- •14. Філософія стоїків
- •15. Епікур і епікурейство
- •17. Філософія Середньовіччя.
- •18.Філософія Аврелія Августина.
- •19. Філософське вчення ф.Аквінського.
- •20. Гуманізм і реформація епохи Відродження.
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •23. Емпіризм ф. Бекона
- •24. Раціоналізм Рене Декарта
- •25. Філософське вчення б.Спінози.
- •26.Сенсуалізм Дж.Локка
- •27.Філософія епохи Просвітництва.
- •28. (71) Філософія (Етика) і. Канта
- •29. Філософське вчення Гегеля
- •30. Філософське вчення л.Фейєрбаха.
- •31.Специфіка сучасної філософії.
- •32.«Філософія життя» як напрям сучасної філософії.
- •33. Психоаналітична філософія
- •34. Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії.
- •35. Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку.
- •36. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •37. Розвиток філософської думки доби вітчизняного Ренесансу.
- •38. Філософія Києво-Могилянської академії
- •39. Філософська система г.С.Сковороди.
- •40. Українська філософія хіх-хх століття.
- •41.Соціально-політичні погляди т.Шевченка.
- •42. Філософія і наука.
- •43. Проблема буття.
- •44. Структура буття
- •45. Вчення про матерію.
- •46. Рух, як атрибут матерії.
- •47. Простір і час як атрибути матерії
- •48. Рух і розвиток як атрибути всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку.
- •49. Передумови виникнення свідомості.
- •50. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме.
- •51. Філософське розуміння сутності, структури та функцій.
- •52. Основні закони діалектики
- •53. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
- •54.Принцип розвитку і всезагального взаємозв’язку.
- •55. Сутність і структура процесу пізнання.
- •56. Проблема істини в теорії пізнання.
- •57 Діалектика абсолютної та відносної істини.
- •58. Конкретність істини та її критерії.
- •59. Основні форми і методи наукового пізнання.
- •60.Поняття суспільства.Структура суспільства.
- •61. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •62.Рушійні сили та суб’єкти історичного розвитку.
- •63.Особистість і суспільство.
- •64.Цивілізаційний та формаційний підхід.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •66.Науково-технічна революція та її соціальні наслідки.
- •67. Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Єдність матеріальної і духовної культури суспільства.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їх філософське осмислення.
- •70. Людина, як предмет філософії. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •72. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
49. Передумови виникнення свідомості.
У з'ясуванні природи свідомості склалися різні підходи. Ідеалісти, активним началом матерії вважали свідомість, наділяючи її надприродними, надматеріальними рисами. В результаті свідомість наділялася якістю самостійного, незалежного субстанціонального існування. Позитивним моментом такого підходу є те, що людська свідомість зводиться до чогось абсолютного, вищого, не обмежується аспектами існування людини, специфікою її виживання.
Представники матеріалістичних концепцій зосереджують свою увагу на виявленні зв'язку свідомості з матеріально-речовим субстратом і зводять свідомість до тих же речових змін , тільки іншого роду.
Важливим джерелом свідомості є соціокультурне середовище, загальні поняття, етичні настанови, правові норми, нагромаджені суспільством знання тощо. До наступного джерела свідомості належить увесь духовний світ індивіда, його власний досвід життя і переживань.
Особливу увагу слід звернути на наступне джерело свідомості - мозок, який постає мікроструктурною природною системою, що складається з безлічі нейронів і здійснення загальних функцій свідомості. Суттєвим чинником виникнення свідомості можна вважати і космічне інформаційно-змістове поле, однією з ланок якого є свідомість індивіда. Принципова спорідненість процесів свідомості з усім багатством космічних явищ та процесів проявляється, зокрема, у здатності нашої свідомості прийняти у свій зміст та «розуміти те, що відбувається у космосі, яким би віддаленим воно не було від реальних потреб людини».
Марксистська концепція походження свідомості пов'язує питання про її сутність та генезис з розглядом матерії, здатної до саморуху і саморозвитку. Такий підхід зумовив можливість пояснити природу свідомості як властивість високоорганізованої матерії, як вищу форму її атрибутивної властивості - відображення.
Акцентується увага на значенні інформації. Використання інформації про цей світ, як засобу регуляції і управління власною поведінкою, що забезпечує адекватні взаємостосунки з дійсністю. Мтакого специфічного явища, як інформація, повинна мати свої підстави в певних властивостях матеріальних реалій, що забезпечують втілення інформації в їх речовинному або енергетичному субстраті. Впроцесах взаємодії матеріальні об'єкти, явища, процеси фіксують в своїх змінах певні властивості об'єктів, явищ, процесів, які на них впливають.
Ця здатність одних матеріальних систем відображати, фіксувати властивості інших матеріальних систем, які на них впливають, і складає можливість, потенційну підставу набувати інформацію про ці системи.
Отже, найважливішим кроком в еволюції матерії від тієї, що не відчуває до тієї, що відчуває і далі до матерії, яка володіє психікою і свідомістю, є виникнення інформаційної взаємодії, заснованої на використовуванні слідів, відбитків дії одних матеріальних систем на інші для активної орієнтації. Отже, свідомість – це осмислене відображення дійсності, яке забезпечує собою особливий людський спосіб адаптації до середовища шляхом змін не внутрішньої будови людини, а оточуючого середовища.