- •1. Предмет Філософії. Його історичний розвиток.
- •2. Функції філософії.
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4. Світогляд і його структура.
- •5. Мілетська школа
- •6. Діалектика Геракліта.
- •7. Атомізм Демокріта
- •8. Вчення про буття елеатів.
- •9. Вчення Сократа про людину.
- •10 Філософське вчення Платона.
- •11. Вчення Платона про ідеальну державу
- •12. Філософія Арістотеля.
- •13. Філософія неоплатоніків
- •14. Філософія стоїків
- •15. Епікур і епікурейство
- •17. Філософія Середньовіччя.
- •18.Філософія Аврелія Августина.
- •19. Філософське вчення ф.Аквінського.
- •20. Гуманізм і реформація епохи Відродження.
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •23. Емпіризм ф. Бекона
- •24. Раціоналізм Рене Декарта
- •25. Філософське вчення б.Спінози.
- •26.Сенсуалізм Дж.Локка
- •27.Філософія епохи Просвітництва.
- •28. (71) Філософія (Етика) і. Канта
- •29. Філософське вчення Гегеля
- •30. Філософське вчення л.Фейєрбаха.
- •31.Специфіка сучасної філософії.
- •32.«Філософія життя» як напрям сучасної філософії.
- •33. Психоаналітична філософія
- •34. Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії.
- •35. Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку.
- •36. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •37. Розвиток філософської думки доби вітчизняного Ренесансу.
- •38. Філософія Києво-Могилянської академії
- •39. Філософська система г.С.Сковороди.
- •40. Українська філософія хіх-хх століття.
- •41.Соціально-політичні погляди т.Шевченка.
- •42. Філософія і наука.
- •43. Проблема буття.
- •44. Структура буття
- •45. Вчення про матерію.
- •46. Рух, як атрибут матерії.
- •47. Простір і час як атрибути матерії
- •48. Рух і розвиток як атрибути всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку.
- •49. Передумови виникнення свідомості.
- •50. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме.
- •51. Філософське розуміння сутності, структури та функцій.
- •52. Основні закони діалектики
- •53. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
- •54.Принцип розвитку і всезагального взаємозв’язку.
- •55. Сутність і структура процесу пізнання.
- •56. Проблема істини в теорії пізнання.
- •57 Діалектика абсолютної та відносної істини.
- •58. Конкретність істини та її критерії.
- •59. Основні форми і методи наукового пізнання.
- •60.Поняття суспільства.Структура суспільства.
- •61. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •62.Рушійні сили та суб’єкти історичного розвитку.
- •63.Особистість і суспільство.
- •64.Цивілізаційний та формаційний підхід.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •66.Науково-технічна революція та її соціальні наслідки.
- •67. Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Єдність матеріальної і духовної культури суспільства.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їх філософське осмислення.
- •70. Людина, як предмет філософії. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •72. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
60.Поняття суспільства.Структура суспільства.
Суспільство - це продукт цілеспрямованої і розумно організованої спільної діяльності великих груп людей, об'єднаних на основі спільних інтересів. Товариство вибудувано на конвенції, договорі, однаковій спрямованості інтересів. Індивідуальність людини набагато менше змінюється під впливом його включеності в суспільство, ніж в залежності від включеності в спільність.
Суспільство - це насамперед спільне життя багатьох людей, що активно взаємодіють між собою з приводу задоволення своїх життєво необхідних потреб. В результаті між ними складаються певні відносини, що стосуються засобів і способів задоволення їх потреб, виходячи з існуючих умов життя. З часом ці відносини набувають сталого характеру, і саме суспільство постає як сукупність суспільних відносин. Ці відносини носять багато в чому об'єктивний характер, оскільки виникають на основі об'єктивних потреб людей і об'єктивних умов їх існування. Вони розвиваються разом з розвитком умов їхнього життя і діяльності. Зрозуміло, система суспільних відносин не обов'язково жорстко і однозначно визначає кожен крок поведінки людини. Однак у кінцевому рахунку вона прямо або побічно обумовлює основний зміст і спрямованість його діяльності та поведінки. Навіть сама видатна, творчо активна особистість діє під впливом сформованих суспільних відносин, у тому числі соціально-класових, національних, сімейно-побутових та інших. Таким чином, в якості системоутворюючих факторів існування та розвитку суспільства виступають діяльність людей (соціальних груп і окремих осіб) та їх суспільні відносини. Все, що існує в суспільстві (виробництво матеріальних і духовних цінностей, їх споживання, творення необхідних умов життя людей, так само як і їх руйнування), відбувається в процесі відповідної діяльності - творчої або ж руйнівною. У цьому сенсі діяльність постає як основа всього соціального і специфічний спосіб його існування. При цьому будь-яка діяльність опосередковується тими чи іншими суспільними відносинами.
61. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
Філософська антропологія – вчення про людину, яке включає в себе проблеми розкриття змісту людського існування, етичні, соціальні проблеми, колективізм, індивідуалізм, моральність, аморальність. Сформувалося в XIX ст., хоча перші спроби вирішити проблеми людини за допомогою філософії були зроблені ще в античності.
Людина як предмет філософії на протязі всіх етапів становлення філософії було одним із найактуальніших питань філософії: Древньосхідний варіант: людина – частина природи, греко-римські традиції: людина – цар природи, античність: людина мисляча (політична) тварина, середньовіччя: людина – частина Бога (грішне єство людини, тіло – джерело зла, субстанція, яка штовхає до поганих вчинків, душа – чиста, але під тиском тіла), відродження: антропоцентризм, гуманізм, людину потрібно звільнити від деяких моральних заборон (Піко дела Мірандола), Новий час (Рене Декарт, Френсіс Бекон): розробка вчення про людину (психологія, педагогіка, навчання), проблеми без свідомого (темперамент, інтелект, біологічні особливості). «Людина» - унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. «Біологічний індивід» - окремо взятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні і соціальні якості. «Особистість» - суспільний індивід, якому притаманні соціально значущі риси, що утворюють стійку систему. «Індивідуальність» - людина як неповторність творіння природи. «Суб’єкт» - людина як носій внутрішнього світу.