60.Поняття суспільства.Структура суспільства.

Суспільство - це продукт цілеспрямованої і розумно організованої спільної діяльності великих груп людей, об'єднаних на основі спільних інтересів. Товариство вибудувано на конвенції, договорі, однаковій спрямованості інтересів. Індивідуальність людини набагато менше змінюється під впливом його включеності в суспільство, ніж в залежності від включеності в спільність.

Суспільство - це насамперед спільне життя багатьох людей, що активно взаємодіють між собою з приводу задоволення своїх життєво необхідних потреб. В результаті між ними складаються певні відносини, що стосуються засобів і способів задоволення їх потреб, виходячи з існуючих умов життя. З часом ці відносини набувають сталого характеру, і саме суспільство постає як сукупність суспільних відносин. Ці відносини носять багато в чому об'єктивний характер, оскільки виникають на основі об'єктивних потреб людей і об'єктивних умов їх існування. Вони розвиваються разом з розвитком умов їхнього життя і діяльності. Зрозуміло, система суспільних відносин не обов'язково жорстко і однозначно визначає кожен крок поведінки людини. Однак у кінцевому рахунку вона прямо або побічно обумовлює основний зміст і спрямованість його діяльності та поведінки. Навіть сама видатна, творчо активна особистість діє під впливом сформованих суспільних відносин, у тому числі соціально-класових, національних, сімейно-побутових та інших. Таким чином, в якості системоутворюючих факторів існування та розвитку суспільства виступають діяльність людей (соціальних груп і окремих осіб) та їх суспільні відносини. Все, що існує в суспільстві (виробництво матеріальних і духовних цінностей, їх споживання, творення необхідних умов життя людей, так само як і їх руйнування), відбувається в процесі відповідної діяльності - творчої або ж руйнівною. У цьому сенсі діяльність постає як основа всього соціального і специфічний спосіб його існування. При цьому будь-яка діяльність опосередковується тими чи іншими суспільними відносинами.

61. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.

Філософська антропологія – вчення про людину, яке включає в себе проблеми розкриття змісту людського існування, етичні, соціальні проблеми, колективізм, індивідуалізм, моральність, аморальність. Сформувалося в XIX ст., хоча перші спроби вирішити проблеми людини за допомогою філософії були зроблені ще в античності.

Людина як предмет філософії на протязі всіх етапів становлення філософії було одним із найактуальніших питань філософії: Древньосхідний варіант: людина – частина природи, греко-римські традиції: людина – цар природи, античність: людина мисляча (політична) тварина, середньовіччя: людина – частина Бога (грішне єство людини, тіло – джерело зла, субстанція, яка штовхає до поганих вчинків, душа – чиста, але під тиском тіла), відродження: антропоцентризм, гуманізм, людину потрібно звільнити від деяких моральних заборон (Піко дела Мірандола), Новий час (Рене Декарт, Френсіс Бекон): розробка вчення про людину (психологія, педагогіка, навчання), проблеми без свідомого (темперамент, інтелект, біологічні особливості). «Людина» - унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. «Біологічний індивід» - окремо взятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні і соціальні якості. «Особистість» - суспільний індивід, якому притаманні соціально значущі риси, що утворюють стійку систему. «Індивідуальність» - людина як неповторність творіння природи. «Суб’єкт» - людина як носій внутрішнього світу.