1.Філософія як форма духовної культури та основа людського світорозуміння

Філософія є особливою духовною формою, відмінною від науки. Її функціональною особливістю є задоволення світоглядних запитів людини. Останні не можуть бути уніфіковані і запропоновані у формалізованому вигляді (подібно до наукових вимірів дійсності) кожному як готовий продукт духовного пошуку. Цей пошук не знає зупину і завершення, він здійснюється повсякчас і кожним зокрема. У перекладі з давньогрецької слово «філософія» означає «любов до мудрості». Епітет «мудрий» вживається тоді, коли треба охарактеризувати ставлення людин¬и до життя взагалі. Це ставлення виявляється у вчинках, а обґрунтовується загальним поглядом на місце людини у світі, її світовідношенням. Філософію пов'язують саме із світовідношенням, часто називають його основою. Світовідношення – основний концепт філософської гуманістики, зміст якого характурузує розмаїття їх об’єктивних зв’язків, особливості людського способу буття. Світовідношення включає в себе світогляд і діяльність. Світогляд - це не просто знання про навколишній світ або про людину в ньому, це певна система поглядів на міс¬це і роль людини у світі. . Діяльність –це форма активності, що характеризує здатність людини ч пов’язаних з нею систем бути причиною змін у бутті.

У світогляді віддзеркалюється суттєве (те, що є у взаєминах людини і світу) з точки зору того, що стверджують певні ідеа¬ли необхідного (того, що має бути відповідним до життєвої пози¬ції носія світогляду). Світогляд у будь-якій своїй формі (стихійній, більш чи менш усвідомленій, науково обґрунтованій, релігійній тощо) існує в будь-якому суспільстві і в будь-якої людини. Однак найчастіше ми користуємося визнаними світоглядними настановами, ледве усвідомлюючи це, так само як ми не думаємо про роботу серця, доки воно не захворіє.

Коли стикаються різні світогляди або відбувається зміна світогляду, виникає потреба осмисли¬ти ситуацію, звернутися до рефлексії, зробити порівняльний аналіз різноманітних світоглядів і здійснити вірний вибір.

Саме за таких ситуацій і виникає потреба у філософії як форми духовної культури . Ставлення людини до світу — це безпосередній предмет філософських роздумів.

2. Єдність філософії та інших форм духовної культури людства

Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискурсивному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності. Предмет філософії постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. Окрім цього,лише філософії властиве гранично широке узагальнення, науки ж, постаючи обмеженими своїми предметами, узагальнюють лише в їх межах.

Хоча науки й прагнуть наблизити людину до істини, надати їй надійні знання, вони не досліджують того, що саме є істиною та знанням, так само як не досліджують вони й питання про становище людини в світі та можливості її самовизначення.

Філософія та мистецтво схожі між собою у тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено. Для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги.

Важливо й те, що філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції. Розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ.

Філософію та релігію споріднює те, то вони постають різновидами світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також претендують на роль життєвого наставництва. Проте релігія базується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень (догм) у якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння.

До того ж релігія - це не лише ідеї та погляди, а й соціальний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя. Філософія ж була та залишається інте¬лектуальною формою світоосмислення. Філософія залишає на вирішення самої людини питання про те, з чим вона погодиться, із чим не погодиться та, врешті, як саме буде потім вирішувати свої життєві питання.

Отже, філософія постає безумовно своєрідною, особливою формою людсь¬кого світоосмислення,формою, яка не дублює інші напрями та форми інтелектуальної діяльності. Вона сприяє людському розумовому розвитку та життєвлаштуванню, постаючи та лишаючись при цьому суто людською справою і до певної міри показчиком того, чого саме досягпа людина на певний момент свого історичного самоздійснення.