67.Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.

Духовне життя суспільства – це досить широке поняття, яке включає в себе багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життєдіяльності людей. Це сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини.

Слід відмітити, що соціальними суб’єктами духовного життя суспільства, носіями ідеального світу – є окремі індивіди, народи, етноси. Основою духовного життя є духовний світ людини – її світоглядні орієнтації і духовні цінності. Але духовний світ окремої людини формується в суспільстві, тому духовне життя є діалектичною єдністю індивідуального і суспільного. Тобто духовне життя завжди функціонує як індивідуально-суспільне.

Духовне життя суспільства порівняно з індивідуальним світом людини більш повніше, багатогранніше, воно включає в себе найбільш значиме, суттєвіше, цінніше. Але разом з тим духовний світ особистості є надзвичайно важливою умовою формування та розвитку цінностей духовної культури всього суспільства. Потрібно зазначити, що багатогранність духовного життя суспільства включає в себе такі складові:

1. духовне  виробництво; 2.  суспільну   свідомість; 3.  духовну  культуру.

Духовне виробництво тісно взаємопов’язане з іншими видами суспільного виробництва. Як надзвичайно важлива складова суспільного виробництва духовне виробництво – це формування духовних потреб і цінностей людей, а в першу чергу суспільної свідомості.

Духовна культура – є надзвичайно важливим елементом духовного життя суспільства. Це сукупність форм суспільної свідомості, способів створення і використання духовних цінностей, форм комунікації людей. Духовна культура включає в себе певну систему цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, норм, традицій в органічній єдності з соціальною гуманістично-значимою діяльністю людей.

Духовна культура – це такий спосіб свідомої організації людиною своєї індивідуальної життєдіяльності яки забезпечує їй самореалізацію і само здійснення її сутнісних сил. Міра ж розвитку духовної культури визначається мірою розвитку сутнісних цінностей людини, багатогранністю форм самореалізації її духовного потенціалу, індивідуального самоутвердження.

Слід звернути увагу, що основою індивідуального стилю духовної самореалізації є виявлення і реалізація творчого потенціалу самобутності особистості, її національно-особливих рис, смисложиттєвих моментів її с об’єктивно-особистісного світогляду і світосприйняття.

68.Поняття суспільної свідомісті: рівні та форми.

Суспільна свідомість - сукупність поглядів, уявлень, ідей та теорій, що відображають суспільне буття. Виділяють буден­ну і теоретичну свідомості. В основу цього членування покла­дені відношення свідомості до практики, ступінь її узагальнен­ня, глибина зв'язку з практичними основами життя.

Буденна свідомість вплетена в практику, породжується саме в ній практичним досвідом і є засобом його забезпечення. Вона узагальнює емпірично дане, і в цьому її обмеженість Буденна свідомість має і свої перевага порівняно з теорією, бо відбиває світ у його безпосередній даності, індивідуальному сприйнятті; відоб­ражає суспільно-історичну практику з боку особливостей її конк­ретного переломлення в долі кожного індивіда. Буденна свідомість не збігається з індивідуальною, її призначенням є обслуговування постійних життєвих потреб, життєвих ситуацій, вироблення прак­тичних рецептів для здійснення у конкретних умовах.

Теоретичний рівень суспільної свідомості є найбільш висо­ким рівнем узагальнення дійсності й найрозвинутішою формою організації знання. До теоретичного рівня свідомості належить особлива форма наукового знання - теорія. Теоретична сусп­ільна свідомість узагальнює практику в широких історичних масштабах, виступає ідеальною програмою її розвитку, вона пов'язана з існуванням категорій.

У суспільній свідомості виділяють два рівні - ідеологію і суспільну пси­хологію. Матеріальні економічні відносини, соціальні умови існу­вання людей, їх повсякденна діяльність і нагромаджуваний досвід відображаються в людській психіці у вигляді почуттів, настроїв, думок, спонукань, звичок, їх називають суспільною психологією.

Суспільна психологія виникає безпосередньо під впливом певних умов соціального буття людей, їх діяльності. Вона не виступає у вигляді узагальненої системи поглядів, а виявляється в емоціях, почуттях, настроях. Ідеї й погляди людей на рівні суспільної психології не мають теоретичного виявлення, вони носять емпіричний характер, інтелектуальні моменти перепліта­ються з емоційними. Суспільна психологія є частиною буден­ної свідомості. На формування суспільної свідомості мають вплив психічні риси нації, своєрідність побуту і звичаї їх окре­мих персти.

Якщо суспільна психологія створюється безпосередньо в промесі повсякденної життєдіяльності людей, їхнього взаємно­го спілкування, то ідеологія виступає як більш або менш струнка система поглядів, положень, ідей (політичних, філо­софських, моральних, естетичних, релігійних). Вона ґрунтується на широкому (узагальненому) соціальному досвіді - істо­ричному і сучасному.

Загальні умови соціального середовища, в якому живуть ті чи інші люди, визначають єдність їхніх поглядів, прагнень, що ґрунтується на єдності їхніх інтересів. Проте навіть за спільності поглядів, світоглядів, думок це загальне виступає в окремих осіб в індивідуальній своєрідності.

Індивідуальна свідомість народжується і вмирає разом з на­родженням І смертю людини. Вона відбиває неповторні риси її життєвого шляху, виховання. Для індивідуальної свідомості об'єктивне середовище, під впливом якого вона формується, виступає як результат взаємодії макросередовища - суспільно­го буття, мікросередовнща (умов життя соціальної групи), умов особистого життя. Індивідуальна свідомість перебуває під впли­вом і таких факторів, як рівень розвитку даного індивіда, особистий характер.

У соціальній філософії розрізняють форми суспільної свідо­мості - типи відображення суспільного буття в людській свідо­мості. Залежно від сфер суспільного життя розрі2耀яють політи­ку, мораль, право, мистецтво, релігію, філософію.

Всі форми суспільної свідомості, а також різні галузі природознавства беруть участь у формуванні світог­ляду людей. Суспільна й індивідуальна свідомості постійно взає­модіють між собою, взаємно збагачують одна одну. Кожний індивід протягом свого життя через відносини з іншими людь­ми, шляхом навчання, виховання відчуває вплив суспільної свідомості.