28.Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку

Криза філософії середини XIX. Французький й англійський позитивізм.

У другій половині XIX ст позитивізм стає найбільш впливовим рухом західної філософії. Позитивізм оголосив єдиним джерелом знання конкретні, частки науки і виступив проти філософії як метафізики, але за філософію як особливу науку. Під метафілософією вони розуміли умоглядну філософія буття (онтологію, гносеологію).

ПОЗИТИВІЗМ - філософія позитивного знання, що відкидає теоретичні спекуляції й умогляди, як засоби одержання знання.

Вони говорили, що тільки сукупність наук надає право говорити про світ у цілому. Тобто якщо філософія наукова те вона повинна розпрощатись зі спробою судити про світ у цілому. Це реакція на нездатність старої філософії вирішити проблеми, зв'язані з розвитком науки. Поняття колишньої філософії (про буття, сутність, причини), що у силу їхньої високої абстрактності не можуть бути перевірені чи дозволені за допомогою досвіду, позитивізм оголосив помилковими і позбавленими змісту. ПОЗИТИВІЗМ почав спробу осмислення істини на основі точного експериментального знання. Ідея знати - щоб передбачити, передбачати - щоб мати силу. Фактично виявилося, що позитивісти заперечували сутнісне пізнання світу, тому що орієнтувалися тільки на почуттєве пізнання. Причому самі категорії позитивізм заперечення умогляду, феноменалізм - виявилися занадто сміховинними, метафізичними.

З етапи в еволюції позитивіїму:

1. Власне позитивізм (30-ті рр. XIX) - Огюст Конт, Дж. Ст. Міль, Спенсер

2. Емпіріокритицизм (кінець XIX) -Мах, Авенариус.

3. Неопозитивізм (із середини 20-тихрр. XX) Шлік, Нейроз, Витгенштейн. Б.Рассел.

29. Фрейдизм та психоаналіз

Засновником психоаналітичної традиції яка вплинула не тільки на філософську думку XX століття, але й на медицину і психологію, соціоло¬гію і педагогіку, антропологію й етнографію, на сучасне мистецтво і літе¬ратуру, став австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фрейд . Його основним внеском в науку і філософію стало дослідження ролі підсвідомого у людській психіці, впливу підсвідомого на життя і поведінку людини на історію та культуру людства. Найбільш відомими його творами стали «Я і Воно», «Тлумачення сновидінь», «Майбутнє однієї ілюзії».

Своє вчення 3. Фрейд розцінив як третій в історії думки людства від¬чутний удар по наївному людському самолюбству. Фрейд, як і Ніцше до нього, здійснив своєрідну критику і викривання ілюзій класичної культури через аналіз людської псиихіки. Фрейд зосереджує увагу на аморальності, асоціальної агресивності людсь¬кої природи. Фрейду вдалося зробити підсвідоме об'єктом дослідження з принципово нових по¬зицій. Він відводить підсвідомому провідне місце в процесі становлення та існування людини. Переважна частина пси¬хічного життя знаходиться поза контролем розуму.

Підсвідоме трактується Фреидом як сукупність первісних інстин¬ктів, темних, ірраціональних, аморальних потягів і бажань. В основі всіх людських пристрастей і вад - марнолюбства, владолюбства, заздрості,жадібності та інших - лежать два основних, базових інстинкти. Перший інстинкт - сексуальний (потяг до життя), який ще позначається Фрейдом терміном «лібідо». Другий інстинкт - агресивний, («потяг до сме¬рті»). Ці два інстинкти, Ерос і Танатос (названі так за іменами давньогре¬цьких богів кохання і смерті), є тими силами, що керують здебільшого людським життям. Вони виявляються сильнішими за розумні мотиви, по¬треби та інтереси людини.

Роль підсвідомих імпульсів виявляється досить неоднозначною. З одного боку, вони лежать в основі різноманітних неврозів, душевних конфліктів, проявів зла, агресії, насильства. З другого боку, саме підсві¬домі потяги є тими імпульсами психічної енергії, які живлять творчу ак¬тивність людини у мистецтві, у науковому пізнанні, у всіх Формах люд¬ської діяльності.

Пригнічені і нереалізовані інстинкти стають джерелом негативної енергії, призводять до неврозів, до деструкції, руйнування людської психі¬ки.

Отже, справжнє: керівництво людським здійснювалося сферою підсвідомого.

Неофрейдизм і успадковує, і разом з тим суттєво переглядає ідеї Фрейда.

Карл Юнг - був першим учнем і першим критиком вчення Фрейда. Юнг піддав критиці перебільшення ролі сексуального по¬чатку в людській психіці. Основним досягненням творчості Юнга стало відкриття явища «колективного підсвідомого».

Досліджуючи людські сновидіння, міфи, релігійні уявлення, витвори мистецтва, фольклор, Юнг помітив такі підсвідомі духовні явища, які не могли бути зв'язані з індивідуальним життєвим досвідом. Виявилося, що певні образи і символи були успадковані нами і збереглися у вигляді архетипів. Архетипи, є підсвідомими образами-символами, які передаються у спадок й оформлюють наше мислення і нашу поведінку. Досвід усіх минулих поколінь фіксується у глибинних структурах людсь¬кого мозку і зберігається в універсальних, єдиних для всіх людей, всіх на¬родів, всіх часів архетипах. Архетипи є підґрунтям існування людського роду, його духовною спадщиною, яка оживає через глибинні механізми пам'яті кожного окремого індивіда. Саме колективне підсвідоме, яке скла¬дається з архетипів, є справжнім фундаментом духовного життя індивідів. Дослідження людського досвіду наблизили Юнга до визнання релігійного світу. Саме в людській душі Юнг знайшов ту сферу, в якій наука і релігія не спростовують одне одного.

Е. Фромм продовжив і розвинув фрейдистські ідеї в соціологічних та культурологічних дослідженнях. Він прагнув пояснити і вирішити соціальні проблеми методами і настановами психоаналізу. Він зосередив свою увагу на понятті соціального несвідо¬мого, на психологічних аспектах соціального відчуження і самовідчуженні людини, на процесах міжособистісних зв'язків, на ірраціональних і патоло¬гічних проявах суспільного життя. Фромм зробив спробу поєднати в своєму «гуманіс¬тичному психоаналізі» ідеї марксизму, фрейдизму і екзистенціалізму. У своїх відомих творах «Мати або бути?», «Втеча від свободи» Фромм відні¬має проблеми особистості в сучасному світі.