41. Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як становлення людини сучасного типу

Чому людина стала людиною? Чому наш ближній родич — шимпанзе, здібний навчатися мові глухонімих і елементарним трудовим діям, на людину не перетворюється?

Перехід від біологічного до нового, соціального, способу взаємодії з навколишнім середовищем був умовою виживання наших предків, основою для вирішення суперечностей між змі¬неними умовами середовища і недостатньою пристосованістю їх до цього середовища. Щодо характеру проблемної ситуації, яка привела до створення нового біологічного виду Ното sаріеns (людина розумна), існує багато різних гіпотез. За¬гальна суть їх полягає в тому, що предки людини, виявилися непристосованими до різкої зміни умов проживання. У процесі зви¬чайної біологічної еволюції така ситуація могла мати лише дна виходи: або загибель непристосованого виду, або сприятлива мутація його (наприклад, різке збільшення маси тіла, фізичної сили), що приводить до утворення нового виду. Однак поява людини виявилася чимось третім, що дістало назву антропосоціогенезу: виник не просто новий вид (людина — антропос), а принципово новий (соціальний, суспільний) спосіб існування. Антропосоціогенез- процес розвитку людини, як соціальної і антропологічної істоти; біосоціального ровитку людини – носія культури, цивілізованості.

Спільна праця, що заснована на застосуванні необхідних знань і штучно створених знарядь, розподіл продукту цієї пра¬ці — все це змінює і характер людського спілкування. Стадні тварини, включені у природу, пристосовуються до неї один по¬ряд з одним; інформація, якою вони обмінюються стандартна і мінімальна. Люди ж потребують досить складних засобів упо¬рядкування їхнього спільного життя, яке постійно розвивається.

Вважається, що 5млн. років тому існували перші людиноподібні істоти, які отримали назву пітекантропи. Від 1,5 до 1 млн. років тому- існували такі види як хомо фабер (вміла людина), хомо еректус (могли ходити на 2 ногах в горизонтальному положенні), сенантроп. 700-800 тис. років тому- неордентальці; 40тис. років тому- кроманйонська людина .

З кінця 13 ст. представники школи англійської класичної політичної економії Сміт і Рекордон починають розглядати людину, як носія трудової, господарсько- економічної діяльності.

Так з’явилася людина – істота, здатна до праці, соціально-детермінованого життя і спілкування на основі праці та мислення.

42. Передумови виникнення свідомості

Свідомість - діяльне відображення навколишнього світу. А відображення є процесом і результатом встановлення відповідності щодо структур будь-яких систем, які взаємодіють і впливають на їхнє подальше існування.

Є різні рівні відображення: перший з них - це відображення у неорганічній природі (результат механічних, фізичних, хімічних процесів і взаємодій); другий - відображення в органічній природі (подразливість, чутливість, психіка); третій - діяльне відображення навколишнього світу суб’єктами, що мають свідомість (соціальне відображення).

Свідомість має подвійну природу. З одного боку, вона є результатом розвитку матерії від неструктурованих до структурованих, від елементарних до складних, від неорганічних до органічних, від неживих до живих форм. З другого боку, свідомість є результатом історичного процесу становлення й розвитку людини та суспільства, вона є діяльним, активним відображенням дійс¬ності, суб’єктивним образом об’єктивного світу.

Існує декілька концепцій свідомості:

1.ідеалістична (свідомість відривається від природи й людини, їй приписується незалежне від матеріального носія субстанціональне існування, вона обожнюється, може бути виведена із самої себе);

2.матеріалістична (свідомість є властивістю високоорганізованої матерії, її активною формою відображення дійсності);

3.дуалістична (свідомість так само первісна, як і матерія, є вічною або створеною разом з матерією);

4.вульгарно-матеріалістична (свідомість матеріальна, тобто має не тільки матеріальне походження, а й матеріальну сутність і структуру);

5.феноменологічна (чиста свідомість, що звільнена від людських установок; світ є її корелятом, результатом конструювання і пізнається в процесі споглядання);

6.суб’єктивістська (свідомість є чистою суб’єктивністю, іманентністю, вона абсолютна);

7.структуралістська (свідомість є результатом взаємодії трьох «об’єктивностей»: структури, несвідомого і мови);

8.біхевіористська (свідомість — це різноманітні психічні стани, що неодмінно виявляються через рухові реакції);

9.діалектико-матеріалістична (ідеальне є результатом відображення матеріального і детермінується суспільно-історичними процесами).

Основні характеристики свідомості: універсальність, об’єк¬тивність, цілеспрямованість, творчість, опосередкованість мовою, соціалізованість, поліструктурність.

Існує дві концепції щодо розгляду проблем свідомості. Перша з них прагне з’ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга – констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з’ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція – матеріалістична. Друга – феноменологічна, ідеалістична.

Під свідомістю феноменологія розуміє “чисту” свідомість, абстрактну, відірвану від людини, незалежну від неї. Нібито є свідомість сама по собі і є людина, яка цієї свідомості не має.

Є ще, власне, релігійна точка зору на проблему свідомості, в основі якої лежить уявлення про божественне походження останньої: “свідомість дав людині Бог”.

Таким чином, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біологічні та соціальні передумови. До перших слід віднести виникнення життя на Землі, становлення і розвиток людини як виду. До других, в широкому розумінні цього слова, – соціалізацію людини, бо сутність її визначається не лише тим, що вона біологічна істота, – вищий ступінь у розвитку живих організмів, але й тим, що вона істота – суспільна, – продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури.

Проблеми cвідомості не мають однозначного вирішення та трактування. Вони складні, багатогранні, важкодоступні для наукового з’ясування. Як у філософії, так і в науці, вони розглядаються в основному на рівні припущень, наукових гіпотез та релігійних концепцій.