35.Українська філософія 19-20 ст.

На початку 19 ст. укр. громадськість починає знайомитися із ідеями та концепціями німецькоі класичної філософії. У 1803 р. в м.Миколаєві виходить перший переклад праці І.Канта «Пролегомени до всякої майбутньої філософії» (рос. мовою), у 1833 р. в м.Одесі видається переклад твору Ф.Шеллінга «Вступ до умоглядної фізики».

Звичайно, за умов відсутності автономного культурного розвитку, укр. філософська думка не могла розвиватись та поширюватись вільно і самовладно, тому значною мірою саме через це філософська думка в Украіні 19 ст. виражала себе не лише в прямій формі, а й через літературу, громадсько-політичні погляди та у програмах різних соц.-політичних рухів.

Філософські погляди:

1. Завдання філософії – пізнання дійсності на рівні свідомості у формі ідей; 2. У філософії людська свідомість вперше звертається до себе самої, а звідси випливає неможливістьрозглядати філософське знання в контексті практичної корисності; 3. Кожне філософське вчееня виправдовє себе як органічна частина цілісного процесу; 4. Філ. думка розвивається від заглиблень у природу – через власне самоусвідомлення – до винайдення абсолютів (Бога), відкриття істини у сфері самоусвідомленої думки та втілення її у практику; 5. Нац. філософія повинна взяти все цінне із різних історичних філософій, але усталити все це на власних засадах – на засадах синтезу ідеального і реального, ідей та життя.

Серед представників університетської філософії 19 ст. варто назвати Й.Михневича, М.Максимовича, О.Новицького, С.Гогоцького, П.Юркевича, В.Карпова.

У 19 ст. на хвилі підвищення інтересу до власної історії культури, етнічної самоідентифікації філософсько-світоглядні ідеї знаходили вираз та виявлення саме в літературі, бо вона несла думку, живе слово у людську масу, постаючи, своєю чергою, відповіддю на запитання останньої. Відомо, що в Україні саме література відіграла роль активізації нац. свідомості, поширення гуманістичної думки.

Коли йдеться про укр. літературу, першим постає перед нами імя М.В.Гоголя. інша велична постать, що відчутно вплинула на культуру та світогляд, - Т.Г.Шевченко. не можна не згадати про суспільно-політичні погляди і позиції І.Франка, світоглядні позиції Л.Українки.

Своєрідні світоглядні ідеї у 19 ст. сформульовані в програмних творах представників громадсько-політичного руху, де на першому плані перебуває діяльність Кирило-Мифодієвського товариства (1846-47). Вперше зроблено спробу окреслити нац. укр. характер, ретроспективно оглянути історичний шлях укр. народу, визначити його місце в колі інших народів, дати нарис такого суспільного устрою, який відповідав би нац. прагненням українців.бажаний суспільний лад уявлявся у виді правової, демократичної, парламентарної федерації словянських народів, у якій би реільно гарантувались як права окремих осіб, так і права націй.

На поч. 20 ст. укр. культура перебувала у стані бурхливого розвитку та оновлення. В Україні поширювались ідеї найновітніших західних філософських концйепцій (неокантіанства, феноменології), виникали нові напрями розвитку гуманітарної думки.

Серед мислителів, ідеї яких істотно вплинули на стан філос. думки в Україні, перш за все слід назвати В.Зеньковського,який зробив суттєвий внесок у розуміння співвідношення філософії та релігії, Г.Флоровського, Л.Шестова (творець власної релігійної версії філософії екзистенціалізму), О.Гілярова (вважав дух виявленням внутр. Можливостей та потенцій природного універсуму, тому саме через осмислення суті духовного ми можемо наблизитись до розуміння дійсності). Всесвітнього значення набули ідеї В.Вернадського – створив принципово нове вчення про біосферу, яку він визначив як організовану оболонку земної кори, нерозривно повязану із життям.

У радянській Україні філософія перебувала під особливим контролем партійних органів і була перетворена ними у засіб обгрунтування комуністичних догм. Опрацювання класичної філософської проблематики стало неможливим. Філософію оголосили «класовою наукою», теоретичною і методологічною основою марксизму.