50. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме.

Фрейд заявляє, що психіка людини складається з трьох пластів:

Суспільна свідомість (НАД я) – норми, правила, традиції, звичаї, тобто, все, що регулює поведінку людини в суспільстві.

«Я» (особиста свідомість) – усвідомлення себе, своїх вчинків, їх оцінка.

«Воно» (ПІДсвідоме) – не усвідомлюється.В ньому знаходиться, досвід, біологічні імпульси, різні неусвідомлені емоції, пристрасті, інстинкти; такими прикладами є: самозбереження, канібалізм, садистський інстинкт. Визначальними є лібідо і танатос.

Крім того, в людини є подавлені інстинкти, які вона задовольняє за допомогою сублімації.

Людина антисоціальна. Проявляється у боротьбі між свідомим і над свідомим.

51. Філософське розуміння сутності, структури та функцій.

Часто свідомість ототожню­ють із безпосереднім духовним життям, стверджуючи, що будь-які духовні явища є явищем свідомості.

Свідомість неможливо побачити, виміряти, зафіксувати у вигляді об'єктивних даних

Для філософського аналізу свідомості плідною є точка зору сучасної антропосоціогенетики. Згідно з нею проблему природи свідомості слід розглядати в єдності з проблемою виникнення людини і суспільства. З позиції антропогенезу логічним є висновок, що свідомість постала з формуванням людини.

Розум - це лише певний тип мислення, мислення - один із видів актів свідомості, свідомість - певний рівень розвитку психіки.

Свідомість людини - нова якість психічної діяльності, за якої дійсність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприродних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку.

Свідомість людини прийнято розглядати як певний процес, потік переживань, що складається з окремих актів - сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання та ін. Розрізняють три види актів свідомості - мислення, воління та емоційні переживання.

Свідомість є складним системним утворенням, а тому існують різні підходи щодо вияву її структури. Найбільш оптимальна позиція В. Г. Нестеренка. У нього структура свідомості має два вияви: компонентний (змістовий) і рівневий.

Компонентний. Охоплює складові, необхідні для діяльності людини: а) знання або когнітивну сферу свідомості (відчуття, сприймання, уявлення, поняття, судження тощо); б) цінності, потреби, інтереси, емоційні стани,що обґрунтовують і стимулюють активність, або мотиваційна сфера свідомості; в) програми (проекти, плани, цілі,) або нормативно-проективна сфера свідомості. Ця конструкція не є лише умоглядною, а постає як закономірний характер організації свідомості.

Рівнева структура свідомості. Охоплює складові, які засвідчують, що не все, що є змістом свідомості,реально усвідомлюється. Людина, за 3. Фрейдом, не є господарем сама собі, її інтелект безсилий перед людськими пристрас­тями. У рівневій структурі він відокремлює такі елемен­ти: а) несвідоме або «Воно» - інстинкти, домінуючу роль серед яких відіграє лібідо (пристрасті, бажання, енергія сексу); б) свідоме або «Я» — своєрідний посередник між «Воно» і зовнішнім світом; в) несвідоме або «Над-Я» — сфера соціальних фільтрів, крізь які «Воно» має діяти на «Я» (своєрідні автоматизми — догми, традиції, ідеали, со­вість та інші цінності й заборони морального, соціокультурного, сімейно-історичного походження, що домінують у культурі).

Самосвідомість виконує такі функції:

- самопізнання — охоплює самовідчуття

- самоспостереження і самоаналіз

- самооцінки — включає самопочуття, оцінку себе відповід­но до певних життєвих еталонів,

- саморегуляції — передбачає таку послідовність ви­явів самосвідомості як самоконтроль.

Зрозуміти повною мірою свідомість у всьому багатстві її функцій, у розмаїтті її виявів можна лише в контексті всієї культури людства, всієї його історії.