15.2. 15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права

15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право - галузь міжнародного права, принципи і норми якої з метою обмеження лиха війни визначають неприпустимі методи і засоби ведення військових дій і захищають жертв війни.

Нагадаємо, що міжнародне право виникло значною мірою як право війни. Книга Г. Гроція, що вийшла в 1625 р., називалася "Про право війни і миру" ("De jure belli ас pacis"). Головна увага приділялася визначенню правових підстав для початку війни, тобто праву на війну (jus ad bellum). Друга частина - право війни (jus in bellum), що встановлює правила ведення військових дій, розвивалася повільніше. А ось захист жертв війни, поранених, полонених, мирного населення привернула увагу міжнародного права лише в другій половині XIX ст. Ефективність права війни ніколи не була високою. Пригадаємо широко поширене думку: "На війні, як і в любові, немає законів". Карл фон Клаузевіц писав, що жорстокість є засобом ведення війни. Проте поступово гуманітарні норми проникали в свідомість і практику держав.

Свого часу І. Кант писав: стан миру повинен бути встановлений". Це було зроблено в загальному масштабі Статутом ООН, який поставив війну поза законом, обмежив правомірне застосування збройних сил необхідністю самооборони. В результаті було покладено початок новому етапу в розвитку законів і звичаїв війни. Правда, деякі юристи почали стверджувати, що оскільки війна поставлена поза законом, то не можна говорити про права її учасників. Але велика частина вчених прийшла до висновку, що право тих, що воюють і нейтралітет продовжують існувати, хоча і з певними змінами.

У доповіді Генерального секретаря ООН К. Аннана "Порядок денний для світу" йдеться: "Сьогодні, як і впродовж всієї історії, збройні конфлікти продовжують вселяти страх і жах людству, вимагаючи від нас вжиття невідкладних заходів, щоб запобігти, стримати і загасити їх". Цим цілям і слугує міжнародне гуманітарне право. Декларація Генеральної Асамблеї у зв'язку з 50-річчям ООН 1995 р. як одне з основних завдань указує на "необхідність сприяти повазі і імплементації міжнародного гуманітарного права".

Доводиться констатувати, що, не дивлячись на просування людства по шляху цивілізації, збройні конфлікти відрізняються все більшою жорстокістю. Відносно міждержавних конфліктів це пояснюється використанням досягнень науки і техніки. Що ж до конфліктів неміжнародних, то особлива їх запеклість зазвичай пов'язана із застосуванням варварських способів ведення військових дій, ігноруванням елементарних правил захисту жертв війни. Все це надає особливого значення гуманітарному праву.

З ухваленням Статуту ООН в праві війни відбулися принципові зміни. Покінчено з його головною у минулому частиною - з правом на війну.

Проте реалії сучасного міжнародного життя такі, що постійно то в одному регіоні, то у іншому, а то і в декількох одночасно відбуваються збройні конфлікти. Тому міжнародне право містить комплекс принципів і норм, які направлені на регулювання поведінки держав і інших суб'єктів міжнародного права в період збройних конфліктів з метою гуманізації даних правил і швидкого припинення конфлікту. Цей комплекс принципів і норм міжнародного права складає його окрему галузь — міжнародне гуманітарне право.

Міжнародне гуманітарне право — галузь міжнародного права, що є сукупністю принципів і норм, що регулюють відносини держав в період збройних конфліктів.

В Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі про правомірність погрози або застосування ядерної зброї 1996р. йдеться, що комплекс "норм, який спочатку називався "Закони і звичаї війни"... надалі почав іменуватися "міжнародне гуманітарне право".

Справа, зрозуміло, не в зміні назви. Перебудовується система цього права під кутом зору захисту жертв війни, обмеження її лиха. Показово, що навіть засоби правомірної дії на правопорушника, тобто контрзаходи, обмежуються гуманітарними нормами. В першу чергу була накладена заборона на репресалії відносно жертв війни. Нині практика держав свідчить, що при застосуванні контрзаходів і в мирний час гуманні міркування беруться до уваги.

Після масових вбивств в Центрально-африканській Республіці в 1979 р. Франція припинила дію угоди про фінансову співпрацю, зробивши виключення для фінансової допомоги в галузі освіти, продовольства, медикаментів. При оголошенні Сполученими Штатами торгової блокади Лівії в 1986 р. було зроблено виключення для пожертвувань, "покликаних полегшити людські страждання, таких як продовольство, одяг, медикаменти".

Утвердження в міжнародному праві галузі "міжнародне право прав людини" привело до подальшого обмеження контрзаходів. Контрзаходи не можуть полягати в утиску основних прав людини навіть в надзвичайних умовах, наприклад не можна відповідати на вбивство своїх громадян стратою громадян відповідної держави і тому подібне. Як відомо, Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. не допускає припинення або призупинення дії договірних положень, що стосуються захисту особи і містяться в договорах гуманітарного характеру (п. 5 ст. 60).

Міжнародне гуманітарне право має істотні особливості як у формуванні, так і в реалізації норм.

Основним принципом міжнародного гуманітарного права є принцип гуманності, людяності.

Він знайшов віддзеркалення вже в Гаазьких конвенціях 1907 р., які надали йому самостійного юридичного значення. Мається на увазі відоме "застереження Мартенса", названа на ім'я її автора, професора Петербурзького університету Ф.Ф. Мартенса. Вона включена в шосту Гаагську конвенцію. Відповідне положення цієї Конвенції встановило, що у випадках, не передбачених конвенційєю, населення і ті, що воюють залишаються під захистом і дією засад міжнародного права, які засновані на " сталих між цивілізованими народами звичаях, законах людяності і вимогах суспільної свідомості".

У згаданому Консультативному висновку Міжнародний суд вказав два основні принципи міжнародного гуманітарного права:

а) захист мирного населення і цивільних об'єктів, відмінність між комбатантами і некомбатантами; мирне населення не повинно бути об'єктом нападу, і відповідно неприпустимо застосування зброї, яка своєю дією охоплює не тільки військові, але і мирні об'єкти;

б) заборона спричинення зайвих страждань комбатантам; відповідно заборонено застосування зброї, що заподіює їм такі страждання або страждання, що безглуздо підсилює їх.

Характерна риса міжнародного гуманітарного права - захист прав і інтересів людини в екстремальних умовах збройного конфлікту.

Основним принципом даної галузі є принцип гуманізації збройних конфліктів, тобто під час збройних конфліктів воюючі в обов'язковому порядку мають дотримуватись законів і звичаїв війни.

Іншими принципами міжнародного гуманітарного права, можна вважати наступні:

• в період збройних конфліктів головною турботою тих, що воюють залишається захист жертв війни;

• воюючі обмежуються у виборі методів і засобів ведення військових дій;

• цивільні об'єкти і культурні цінності мають охоронятися і захищатися;

• воюючим належить захищати інтереси нейтральних держав.

• Названі принципи витікають із змісту міжнародно-правових актів, що регулюють ведення збройних конфліктів. Їх повинні дотримувати держави, міжнародні організації, і всі хто воюють.