
- •1.2. 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права
- •1.3. 1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.4. 1.3.Система і структура міжнародного права
- •1.3. Система і структура міжнародного права
- •1.5. 1.4.Функцій міжнародного права
- •1.4.Функцій міжнародного права
- •1.6. 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.7. 1.6. Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •1.6.Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •2.2. 2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.3. 2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.4. 2.3. Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.3.Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.5. 2.4. Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •2.4.Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •3.2. 3.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •1.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •3.3. 3.2. Договірна норма. Міжнародно-правовий звичай
- •3.4. 3.3.Імперативні норми
- •3.3.Імперативні норми
- •3.5. 3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.6. 3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.7. 1.6.Джерела міжнародного права
- •1.6.Джерела міжнародного права
- •4.2. 4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •5.2. 5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.3. 5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.4. 5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.5. 5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.6. 5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.7. 5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.8. 5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •6.2. 6.1. Поняття та види визнання
- •6.1. Поняття та види визнання
- •6.3. 6.2. Визнання держав
- •6.2. Визнання держав
- •6.4. 6.3. Визнання урядів
- •6.3. Визнання урядів
- •6.5. 6.4.Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.4. Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.6. 6.5.Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •6.5. Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •7.2. 7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.3. 7.2. Поняття громадянства
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.4. 7.3. Безгромадянство
- •7.3. Безгромадянство
- •7.5. 7.4. Біпатризм
- •7.4. Біпатризм
- •7.6. 7.5. Іноземці
- •7.5. Іноземці
- •7.7. 7.6. Біженці
- •7.6. Біженці
- •7.8. 7.7. Право притулку
- •7.7. Право притулку
- •8.2. 8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.3. 8.2. Державна територія
- •8.2. Державна територія
- •8.4. 8.3. Державні кордони
- •8.3. Державні кордони
- •8.5. 8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.6. 8.5. Міжнародні річки
- •8.5. Міжнародні річки
- •8.7. 8.6. Території із змішаним режимом
- •8.6. Території із змішаним режимом
- •8.8. 8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.9. 8.8. Арктика
- •8.8. Арктика
- •8.10. 8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •9.2. 9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.3. 9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.4. 9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.5. 9.4. Міжнародні злочини
- •9.4. Міжнародні злочини
- •9.6. 9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.7. 9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.8. 9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.9. 9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •10.2. 10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.3. 10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.3. Поняття міжнародного спору
- •10.5. 10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.6. 10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •11.2. 11.1. Поняття джерела права міжнародних договорів
- •11.1. Поняття джерела права міжнародних договорівМіжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •11.3. 11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.4. 11.3. Сторони договору
- •11.3. Сторони договору
- •11.5. 11.4. Укладення договорів
- •11.4. Укладення договорів
- •11.6. 11.5. Форма договорів
- •11.5. Форма договорів
- •11.7. 11.6. Дія договорів
- •11.6. Дія договорів
- •11.8. 11.7. Дія договорів
- •11.7. Дія договорів
- •11.9. 11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •12.2. 12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.3. 12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.4. 12.3. Міжнародні конференції
- •12.3. Міжнародні конференції
- •12.5. 12.4. Міжнародні організації
- •12.4. Міжнародні організації
- •12.6. 12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •13.2. 13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.3. 13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.4. 13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.5. 13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.6. 13.5. Консульське право
- •13.5. Консульське право
- •13.7. 13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •14.2. 14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.3. 14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.4. 14.3. Загальна безпека
- •14.3. Загальна безпека
- •14.5. 14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.6. 14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.7. 14.6. Операції з підтримання миру
- •14.6. Операції з підтримання миру
- •15.2. 15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.3. 15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.4. 15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.5. 15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.6. 15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.7. 15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.8. 15.7. Захист жертв війни
- •15.7. Захист жертв війни
- •15.9. 15.8. Режим військової окупації
- •15.8. Режим військової окупації
- •15.10. 15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.11. 15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •16.2. 16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.3. 16.2. Внутрішні морські води
- •16.2. Внутрішні морські води
- •16.4. 16.3. Територіальне море
- •16.3. Територіальне море
- •16.5. 16.4. Прилегла зона
- •16.4. Прилегла зона
- •16.6. 16.5. Виключна економічна зона
- •16.5. Виключна економічна зона
- •16.7. 16.6. Континентальний шельф
- •16.6. Континентальний шельф
- •16.8. 16.7. Відкрите море
- •16.7. Відкрите море
- •16.9. 16.8. Район
- •16.8. Район
- •16.10. 16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.11. 16.10. Міжнародні протоки і канали
- •16.10. Міжнародні протоки і канали
- •17.2. 17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.3. 17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.4. 17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.5. 17.4. Відповідальність в космічному праві
- •17.4. Відповідальність в космічному праві
3.3. 3.2. Договірна норма. Міжнародно-правовий звичай
1.2. На справедливу думку Р. І. Тункина, однією з важливих особливостей міжнародного права є те, що його норми створюються самими суб'єктами цієї системи права. Міжнародний договір і міжнародний звичай є основними способами створення норм міжнародного права.
Договірна норма. Загальновизнано, що основним способом створення норм міжнародного права є міжнародний договір.
Договори, як правило, укладаються в письмовій формі. Згідно ст. 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., договір означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і врегульовану міжнародним правом незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, у двох або декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від конкретного найменування.
Міжнародним договором є також установчий акт міжнародної організації.
Важливою функцією договорів є систематизація як конвенційних, так і звичаєвих норм.
Наприклад
В преамбулі Конвенції ООН з морського права 1982 р. вказано, що її мета полягає в кодифікації і прогресивному розвитку морського права.
Договір може відтворювати і підтверджувати чинні норми міжнародного права, конкретизувати їх, розвивати, створювати нові і ліквідовувати старі.
Наприклад
В Конвенції ООН з морського права 1982 р. закріплений принцип суверенітету прибережної держави над територіальним морем, так само як і над його дном і надрами (ст. 2). В Конвенції закріплений, конкретизований і доповнений принцип свободи відкритого моря (ст. 87), що є вищим, імперативним принципом міжнародного морського права. Конвенція конкретизує статус континентального шельфу (ст. 76) і визначає його режим (ст. 77—85). Вона розвиває норми, що діяли раніше, відносно збереження живих ресурсів відкритого моря (ст. 116—120), режиму проток, що використовуються для міжнародного судноплавства (ст. 34—44), захисту і збереження морського середовища (ст. 192—212). Нарешті, Конвенція створює величезну кількість нових норм, зокрема норми, що визначають статус і режим виключної економічної зони (ст. 55—75), архіпелажних вод (ст. 46—54), міжнародного району морського дна за межами континентального шельфу (ст. 33—283), морських наукових досліджень (ст. 238—244 та ін.
Договір може набути чинності і до його ратифікації. Проте дія такої норми має тимчасовий характер, оскільки можлива відмова від його ратифікації. Згідно ст. 25 Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. договір або частина договору застосовуються тимчасово до набуття чинності договору, якщо:
а) це передбачається самим договором;
б) держави, що брали участь в переговорах, домовилися про це яким-небудь іншим чином.
Наприклад
15 червня 1990 р. США і СРСР підписали Угоду про розмежування морських просторів. В ст. 7 Угод сказано, що вона підлягає ратифікації і набуває чинності в день обміну ратифікаційними грамотами. При підписанні сторони обмінялися нотами про тимчасове застосування цього договору.
В Договорі про торгівлю і мореплавання між СРСР і Іраном 1940 р. мовиться, що Договір буде ратифікований, але він вводиться тимчасово в дію в день підписання.
Процес укладення міжнародного договору проходить ряд етапів: переговори, узгодження тексту, парафування його, ухвалення на міжнародній (дипломатичною) конференції, підписання, ратифікація (приєднання), набуття чинності, реєстрація в Секретаріаті ООН публікація в книзі «Treaty Series».
Міжнародно-правовий звичай. На відміну від договірних норм международно- правовий звичай не є результатом узгодження волі суб'єктів міжнародного права.
На думку Р. І. Тункина, opinio juris (правовий принцип) означає що держава розглядає те або інше звичаєве правило як норму міжнародного права, як правило, юридично обов'язкове в міжнародному плані. Це вираз волі держави. Коли інші держави також виражають волю в тому ж напрямі, утворюється мовчазна угода про визнання звичаєвого правила як міжнародно-правової норми. Міжнародно-правовий звичай може бути універсальним, галузевим або локальним.
Наприклад
На наявність норм міжнародного звичаєвого права в праві зовнішніх зносин вказує Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1963 р. (преамбула), а на наявність норм міжнародного звичаєвого права в праві міжнародних договорів — Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. (преамбула). Постійна палата міжнародного правосуддя ще у 1928 р. констатувала, що в міжнародному праві склався загальновизнаний принцип, правова концепція, згідно якої кожна держава, що порушила своє міжнародне зобов'язання, зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду. Це зобов'язання не тільки держав але і інших суб'єктів міжнародного права ґрунтується на міжнародно-правовому звичаї.
Загальновизнаними міжнародно-правовими звичаями, наприклад є заборона агресії, геноциду, рабства, расової дискримінації, злочинів проти людяності і тортур, а також право на самовизначення. В ст. 38 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. вказано, що статті даної Конвенції не перешкоджають якій-небудь нормі, що міститься в договорі, стати обов'язковою для третьої держави як звичаєва норма міжнародного права, що визнається як така.
Наприклад
В справі про протоку Корфу (спір між Албанією і Великобританією) Міжнародний суд ООН констатував, що обов'язок прибережної держави попереджати судна про мінування протоки ґрунтується не на Гаазькій конвенції щодо установки автоматичних контактних підводних мін 1907 р. (Конвенція № 8), що застосовується виключно під час війни, «а на деяких загальних і широко визнаних принципах, таких як елементарні міркування гуманності, що носять ще більш абсолютний характер в мирний час, чим у військовий принцип свободи повідомлень і обов'язок, дійсний для кожної держави, не дозволяти використовувати свою територію в цілях здійснення дій, що порушують права інших держав».
Міжнародний суд ООН неодноразово визнавав «існування ідентичних норм в міжнародному договірному праві і звичаєвому праві », зокрема, в спорі про континентальний шельф Північного моря 1969 р. і в спорі між Нікарагуа і США про військову і напіввійськову діяльність 1986 р. В останній справі Міжнародний суд не міг застосувати ніякого багатостороннього договору із-за застереження США, але застосував норми відповідних міжнародних договорів як звичаєві. Наприклад, Суд послався на окремі положення Конвенції № 8 1908 р. і на ст. 3, загальну для всіх чотири Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р.
Згідно ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН, для визнання міжнародно-правового звичаю необхідно дві умови: загальна практика і визнання звичаю як правової норми.
В одному зі своїх рішень Міжнародний суд ООН відмітив, що «матеріали звичаєвого міжнародного права слід шукати перш за все у реальній практиці».
Г. Кельзен (США) відзначав: «Основою звичаєвого права є загальний принцип, згідно якому ми повинні діяти так, як інші люди зазвичай діють і діяли протягом певного часу. Якщо цей принцип набуває характеру норми, звичай стає правовтворчим чинником. Це відноситься і до відносин між державами. Тут звичай створює право».
Р. Хиггинс (Великобританія) справедливо відзначає, що практика більшості держав є вирішальною становленні нової звичаєвої норми, її розвитку, зміні і можливій відміні. На її думку будь-яка нова норма, перш ніж стати міжнародно-правовим звичаєм має бути визнана практикою як така і стати opinio juris. Як правило, звичаєва норма міжнародного права формується поступово. Вона виникає в результаті дій, що повторюються, всіх суб'єктів міжнародного права, а не тільки держав. Більшість авторів вважають, що повторення певних дій в аналогічних ситуаціях є основною якістю звичаєвої норми міжнародного права. Важливу роль в доказі наявності звичаєвої норми має елемент часу.
Як відзначав А. Фердросс, залежно від обставин звичаєва норма може складатися протягом тривалого часу або може утворитися митєво. Як це, наприклад, мало місце з нормами міжнародного космічного права.
Міжнародний суд ООН в рішенні у справі про континентальний шельфі Північного моря відзначив, що «короткий період часу не є обов'язковим або сам по собі перешкодою для виникнення нового міжнародно-правового звичаю».
Визнання або ухвалення суб'єктом міжнародного права звичаю як норми міжнародного права означає вираз волі суб'єкта права розглядати таке звичайне правило як норму міжнародного права. На справедливу думку Р. І. Тункина, не завжди можливо і, можливо, навіть в більшості випадків неможливо визначити з математичною точністю, що та або інша звичаєва норма міжнародного права визнана всіма без виключення державами.
Наявність звичаєвої норми може бути підтверджено заявами держав судовими рішеннями, практикою. При визнанні звичаєвої норми не допускаються застереження.