53.Міжчасові виробничі можливості і торгівля.

Рух кредитів, якого б вигляду він не мав, у міжна­родній економіці розглядається як специфічна форма торгівлі. Розглянемо цю специфіку.

Боржник, отримуючи кредит, має можливість збіль­шити поточне споживання за рахунок скорочення спо­живання в майбутньому, коли йому доведеться повер­тати одержаний кредит з процентами.

Кредитор, надаючи позику, втрачає можливість тер­міново використати ці гроші на поточне споживання.

Тим самим кредитор віддає перевагу споживанню в майбутньому.

В теорії міжнародної економіки це явище назива­ється міжчасовою торгівлею. Графічно воно зображе­но на рис. 6.1. На осях відкладено С₀ — поточне спо­живання; — майбутнє споживання.

Країна споживає якийсь товар й існує в двох періо­дах: поточному і в майбутньому. Це дає змогу побуду­вати межу виробничих можливостей в часі. Конфігу­рація її для окремих країн різна і визначається харак­тером уподобань її жителів. Якщо населення віддає перевагу поточному споживанню, то АВ буде витягну­та по горизонталі, а якщо майбутньому — то по верти­калі. Припустимо, що жителі країни вибрали точку Е, тоді їх поточне споживання дорівнює 0F, а майбутнє — 0D. Якщо країна буде втягнута в міжнародне кредиту­вання і скоротить поточне споживання до рівня 0G, то вивільнене споживання в обсязі GF= LE може бути надане в кредит іншим країнам в цьому обсязі. В ре­зультаті повернення кредиту разом з процентами май­бутнє споживання країни може зрости з 0D до ОН, а HD = GF* (1 + г).

Система міжнародних позичок і кредитування, яка нормально функціонує, дає змогу збільшити виробни­цтво національного і світового продукту. Але на прак­тиці все далеке від ідеалу. Про це свідчать кризи світо­вої заборгованості, що періодично виникають. Окремі країни при цьому оголошують про неможливість ви­платити борги і анулюють їх. Причиною цього є не- хватка коштів для обслуговування зовнішнього боргу. В теорії і на практиці такий стан визначається сальдо позичкових операцій або базового трансферту:

ВТ =dD-Rd=(d-r),

де D — акумульований борг;

d — зростання загальної суми боргу у процентах;

г — середня процентна ставка;

якщо d > г сальдо позичкових операцій буде до­датнім (тобто є чистий приплив грошей в країну);

якщо d < г сальдо позичкових операцій від'ємне, відбувається відплив валюти із країни.

Причини цього стану такі:

а) погіршення умов торгівлі;

б) спад виробництва;

в) втрата довіри іноземних кредиторів;

г) відплив капіталу з країни внаслідок несприятли­вої економічної та політичної ситуації.

Отже, ми бачимо, що міжнародний кредит, як і рух інших форм капіталу, пов'язаний з різницею у рівнях процента і може бути пояснений наявністю міжчасових порівняльних переваг. Якщо країна має більші потен­ційні можливості для виробництва споживацьких благ у майбутньому, то вона буде мати низьку відносну ціну майбутнього споживання і порівняно високу реальну про­центну ставку. В цьому випадку їй буде вигідно брати в борг за кордоном у країнах, що мають гарні інвестиційні можливості, в яких рівень процентної ставки низький і висока відносна ціна майбутнього споживання.