- •М. Д. Бойко
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
- •Передмова
- •Розділ і загальна частина
- •1. Поняття права соціального забезпечення
- •2. Предмет права соціального забезпечення
- •3. Метод правового регулювання
- •4. Система права соціального забезпечення
- •5. Відмінність права соціального забезпечення від інших галузей права та взаємодія з ними
- •6. Право соціального забезпечення як наука
- •7. З історії виникнення та формування соціального забезпечення
- •1. Поняття, особливості джерел права соціального забезпечення та їх класифікація
- •2. Основні види джерел права соціального забезпечення, їх загальна характеристика
- •1. Поняття, система та значення основних принципів права соціального забезпечення
- •2. Зміст принципів права соціального забезпечення
- •Глава IV Правовідносини із соціального забезпечення
- •1. Поняття, загальна характеристика та види правовідносин із соціального забезпечення
- •2. Суб'єкти, об'єкт і зміст правовідносин із соціального забезпечення
- •3. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із соціального забезпечення
- •Глава V Трудовий (страховий) стаж і вислуга років
- •1. Поняття трудового (страхового) стажу, його види та значення у праві соціального забезпечення
- •2. Вислуга років як особливий вид спеціального трудового стажу
- •3. Докази трудового стажу
- •Глава VI Система державних органів та їхні функції зі здійснення соціального забезпечення
- •1. Повноваження Міністерства праці і соціальної політики України та його органів у сфері соціального забезпечення
- •2. Основні функції Пенсійного фонду України та його регіональних органів
- •3. Фонди соціального страхування та їхні органи
- •Розділ II особлива частина
- •1. Загальне поняття пенсій та їх види
- •2. Поняття пенсії за віком
- •3. Особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком
- •4. Поняття пенсії по інвалідності. Порядок встановлення інвалідності для призначення пенсії
- •5. Особливості призначення пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання
- •6. Поняття пенсії у зв'язку з утратою годувальника
- •7. Особливості пенсійного забезпечення осіб, які мають особливі заслуги перед Україною
- •1. Поняття та умови призначення пенсії за вислугу років
- •2. Особливості пенсійного забезпечення за вислугу років військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
- •3. Особливості пенсійного забезпечення за вислугу років державних службовців, суддів, працівників прокуратури і митних орган і в
- •4. Особливості пенсійного забезпечення наукових працівників та працівників засобів масової інформації
- •5. Особливості пенсійного забезпечення за вислугу років окремих категорій працівників цивільної авіації та льотно-випробного складу
- •6. Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей народного господарства
- •Глава III Пенсійне забезпечення у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •1. Поняття та принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •2. Суб'єкти системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •3. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •4. Пенсії за віком у солідарній системі. Порядок обчислення пенсії
- •5. Особливості призначення пенсії по інвалідності в солідарній системі
- •6. Умови призначення та розміри пенсії у зв'язку з утратою годувальника у солідарній системі
- •7. Призначення, перерахунок та виплата пенсій у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •8. Управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •Структура виконавчих органів солідарної системи
- •Склад Наглядової ради Пенсійного фонду
- •9. Запровадження Накопичувального фонду. Пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду
- •1. Довічна пенсія з установленим періодом
- •2. Довічна обумовлена пенсія
- •3. Довічна пенсія подружжя
- •Державний нагляд в накопичувальній пенсійній системі
- •Глава IV Недержавне пенсійне забезпечення
- •1. Система, принципи та суб'єкти недержавного пенсійного забезпечення
- •2. Недержавні пенсійні фонди, їх види та органи управління
- •Особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів
- •3. Пенсійний контракт та пенсійна схема
- •4. Види пенсійних виплат, умови та порядок їх виплати
- •Пенсії, що виплачуються пенсійними фондами
- •Пенсії, що виплачуються страховими компаніями
- •5. Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення
- •Глава V Державні соціальні пенсії та допомоги
- •1. Поняття соціальних пенсій та підстави їх надання
- •2. Поняття, види та загальна характеристика допомог із соціального забезпечення
- •3. Умови та порядок призначення окремих видів соціальних допомог сім'ям з дітьми
- •4. Забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
- •5. Допомога по безробіттю в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •6. Допомоги на поховання
- •7. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям
- •8. Державні соціальні допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
- •9. Державна соціальна допомога на догляд
- •10. Виплата соціальної допомоги і допомоги на догляд
- •Глава VI Соціальне обслуговування
- •1. Стаціонарне соціальне обслуговування
- •2. Сприяння у працевлаштуванні інвалідів
- •3. Забезпечення інвалідів транспортними засобами, іншими засобами пересування та протезно-ортопедичними виробами
- •Глава viі Правовий статус та соціальний захист окремих категорій непрацездатних громадян
- •1. Правовий статус та соціальний захист ветеранів війни
- •2. Правовий статус та соціальний захист ветеранів праці
- •3. Правовий статус та соціальний захист ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ
- •4. Соціальна захищеність інвалідів в Україні
- •5. Соціальний захист дітей війни
- •Література
- •Глава IV Правовідносини із соціального забезпечення 42
- •Глава V Трудовий (страховий) стаж і вислуга років 51
- •Глава VI Система державних органів та їхні функції зі здійснення соціального забезпечення 71
- •Глава III Пенсійне забезпечення у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування 123
- •Глава IV Недержавне пенсійне забезпечення 158
- •Глава V Державні соціальні пенсії та допомоги 177
- •Глава VI Соціальне обслуговування 202
- •Глава viі Правовий статус та соціальний захист окремих категорій непрацездатних громадян 212
- •Право соціального забезпечення україни бойко Микола Дмитрович
4. Забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
Допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є найпоширенішим видом матеріального забезпечення за державним соціальним страхуванням. Порядок надання таких допомог регулюється законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р., «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. та іншим законодавством України.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається особі, застрахованій у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності чи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Застрахована особа – найманий працівник, а у випадках, передбачених вищезазначеними законами, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Особі, застрахованій у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, допомога з тимчасової непрацездатності надається у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. (Якщо ж тимчасова непрацездатність настала внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, то допомога в цьому випадку виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».);
2) необхідності догляду за хворою дитиною;
3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї;
4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
8)санаторно-курортного лікування.
Умови надання допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування». Відповідно до статті 2 цього Закону допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачується застрахованим Інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом.
Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів. Якщо така дитина потребує стаціонарного лікування, допомога виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога з тимчасової непрацездатності призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених абзацом другим частини другої цієї статті та статтею 37 цього Закону.
Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за З календарних дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, – не більш як за 7 календарних днів.
У разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених Законом.
Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.
Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.
У разі здійснення санаторно-курортного лікування допомога надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курортне лікування після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів Фонду, допомога з тимчасової непрацездатності надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Якщо таке лікування здійснювалося за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога з тимчасової непрацездатності надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд у порядку і розмірах, встановлених Законом.
Застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, допомога надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.
У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога з тимчасової непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі від дня винесення такого рішення відповідним органом.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається на підставі листка непрацездатності, виданого лікувальною установою згідно з установленими Міністерством охорони здоров'я України правилами. Довідки, видані медичними установами, які засвідчують факт непрацездатності, не є підставою виплати допомоги.
Законодавством також передбачені випадки, коли допомога не надається. Зокрема, це:
- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
- у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тимчасової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу від дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасової непрацездатності.
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
- 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;
- 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;
- 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
- 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, віднесеним до \-Л категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Під страховим стажем для визначення розміру допомоги розуміється період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів. До страхового стажу також зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., тобто до 1 січня 2001 року, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.
Якщо працівник тимчасово втратив працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. фінансує всі витрати на лікування такого працівника.
Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в цьому випадку виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подається акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами. Цей Фонд може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом, чи мали місце:
- навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
- подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
- вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.