- •М. Д. Бойко
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
- •Передмова
- •Розділ і загальна частина
- •1. Поняття права соціального забезпечення
- •2. Предмет права соціального забезпечення
- •3. Метод правового регулювання
- •4. Система права соціального забезпечення
- •5. Відмінність права соціального забезпечення від інших галузей права та взаємодія з ними
- •6. Право соціального забезпечення як наука
- •7. З історії виникнення та формування соціального забезпечення
- •1. Поняття, особливості джерел права соціального забезпечення та їх класифікація
- •2. Основні види джерел права соціального забезпечення, їх загальна характеристика
- •1. Поняття, система та значення основних принципів права соціального забезпечення
- •2. Зміст принципів права соціального забезпечення
- •Глава IV Правовідносини із соціального забезпечення
- •1. Поняття, загальна характеристика та види правовідносин із соціального забезпечення
- •2. Суб'єкти, об'єкт і зміст правовідносин із соціального забезпечення
- •3. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із соціального забезпечення
- •Глава V Трудовий (страховий) стаж і вислуга років
- •1. Поняття трудового (страхового) стажу, його види та значення у праві соціального забезпечення
- •2. Вислуга років як особливий вид спеціального трудового стажу
- •3. Докази трудового стажу
- •Глава VI Система державних органів та їхні функції зі здійснення соціального забезпечення
- •1. Повноваження Міністерства праці і соціальної політики України та його органів у сфері соціального забезпечення
- •2. Основні функції Пенсійного фонду України та його регіональних органів
- •3. Фонди соціального страхування та їхні органи
- •Розділ II особлива частина
- •1. Загальне поняття пенсій та їх види
- •2. Поняття пенсії за віком
- •3. Особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком
- •4. Поняття пенсії по інвалідності. Порядок встановлення інвалідності для призначення пенсії
- •5. Особливості призначення пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання
- •6. Поняття пенсії у зв'язку з утратою годувальника
- •7. Особливості пенсійного забезпечення осіб, які мають особливі заслуги перед Україною
- •1. Поняття та умови призначення пенсії за вислугу років
- •2. Особливості пенсійного забезпечення за вислугу років військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
- •3. Особливості пенсійного забезпечення за вислугу років державних службовців, суддів, працівників прокуратури і митних орган і в
- •4. Особливості пенсійного забезпечення наукових працівників та працівників засобів масової інформації
- •5. Особливості пенсійного забезпечення за вислугу років окремих категорій працівників цивільної авіації та льотно-випробного складу
- •6. Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей народного господарства
- •Глава III Пенсійне забезпечення у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •1. Поняття та принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •2. Суб'єкти системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •3. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •4. Пенсії за віком у солідарній системі. Порядок обчислення пенсії
- •5. Особливості призначення пенсії по інвалідності в солідарній системі
- •6. Умови призначення та розміри пенсії у зв'язку з утратою годувальника у солідарній системі
- •7. Призначення, перерахунок та виплата пенсій у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •8. Управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
- •Структура виконавчих органів солідарної системи
- •Склад Наглядової ради Пенсійного фонду
- •9. Запровадження Накопичувального фонду. Пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду
- •1. Довічна пенсія з установленим періодом
- •2. Довічна обумовлена пенсія
- •3. Довічна пенсія подружжя
- •Державний нагляд в накопичувальній пенсійній системі
- •Глава IV Недержавне пенсійне забезпечення
- •1. Система, принципи та суб'єкти недержавного пенсійного забезпечення
- •2. Недержавні пенсійні фонди, їх види та органи управління
- •Особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів
- •3. Пенсійний контракт та пенсійна схема
- •4. Види пенсійних виплат, умови та порядок їх виплати
- •Пенсії, що виплачуються пенсійними фондами
- •Пенсії, що виплачуються страховими компаніями
- •5. Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення
- •Глава V Державні соціальні пенсії та допомоги
- •1. Поняття соціальних пенсій та підстави їх надання
- •2. Поняття, види та загальна характеристика допомог із соціального забезпечення
- •3. Умови та порядок призначення окремих видів соціальних допомог сім'ям з дітьми
- •4. Забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
- •5. Допомога по безробіттю в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •6. Допомоги на поховання
- •7. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям
- •8. Державні соціальні допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
- •9. Державна соціальна допомога на догляд
- •10. Виплата соціальної допомоги і допомоги на догляд
- •Глава VI Соціальне обслуговування
- •1. Стаціонарне соціальне обслуговування
- •2. Сприяння у працевлаштуванні інвалідів
- •3. Забезпечення інвалідів транспортними засобами, іншими засобами пересування та протезно-ортопедичними виробами
- •Глава viі Правовий статус та соціальний захист окремих категорій непрацездатних громадян
- •1. Правовий статус та соціальний захист ветеранів війни
- •2. Правовий статус та соціальний захист ветеранів праці
- •3. Правовий статус та соціальний захист ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ
- •4. Соціальна захищеність інвалідів в Україні
- •5. Соціальний захист дітей війни
- •Література
- •Глава IV Правовідносини із соціального забезпечення 42
- •Глава V Трудовий (страховий) стаж і вислуга років 51
- •Глава VI Система державних органів та їхні функції зі здійснення соціального забезпечення 71
- •Глава III Пенсійне забезпечення у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування 123
- •Глава IV Недержавне пенсійне забезпечення 158
- •Глава V Державні соціальні пенсії та допомоги 177
- •Глава VI Соціальне обслуговування 202
- •Глава viі Правовий статус та соціальний захист окремих категорій непрацездатних громадян 212
- •Право соціального забезпечення україни бойко Микола Дмитрович
Глава IV Правовідносини із соціального забезпечення
1. Поняття, загальна характеристика та види правовідносин із соціального забезпечення
Розглядаючи питання «Предмет права соціального забезпечення», ми визначили, що об'єктом регулювання цієї галузі права є певна сукупність суспільних відносин, пов'язаних, насамперед, з пенсійним забезпеченням громадян, наданням з боку держави непрацездатним, малозабезпеченим та іншим громадянам, що цього потребують, різноманітних, передбачених законодавством, соціальних допомог, соціальних послуг, пільг. Значну частину в цій системі відносин займають пенсійні правовідносини.
У загальній теорії права правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права-обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Правовідносини складаються, виникають, вимірюються і припиняються під дією правових норм. Тому правовими відносинами .називають зв'язок між учасниками (суб'єктами), їхні взаємні права та обов'язки, які регулюються нормами права. Відносини з соціального забезпечення є правовими відносинами (в іншому виді вони практично не існують), оскільки виникають лише за наявності норм законодавства про соціальне забезпечення.
Правовідносини із соціального забезпечення містять у собі моменти суб'єктивної і об'єктивної волі. Виникнення правовідносин з соціального забезпечення пов'язують з набуттям у громадян суб'єктивного права на той чи інший вид соціального забезпечення, передбачений чинним законодавством, та їх волевиявленням щодо звернення до відповідного державного органу за призначенням такого забезпечення або встановлення відповідного юридичного факту, необхідного для його надання, чи вирішення позасудово спору з приводу надання певного виду соціального забезпечення. Тобто, зміст суспільних відносин, що виникають у сфері соціального забезпечення, визначають саме учасники цих відносин (суб'єктивна воля). Але цей зміст регулюється правовими нормами, що надають відносинам правової форми, а самі учасники відносин, в разі відсутності правової норми, спрямованої на врегулювання таких відносин, не можуть надати відносинам юридичної форми. Отже, об'єктивна воля виступає як воля держави, оскільки права й обов'язки учасників відносин, та й існування самих відносин, забезпечуються нормативними актами, що видаються державою в особі її органів.
Відносини із соціального забезпечення є правовими, тобто вони існують лише за наявності відповідної норми права, хоча сама норма не породжує правовідносин, оскільки вона визначає загальний характер належної поведінки суб'єктів і прямого зв'язку з конкретними суб'єктами правовідносин не має.
Правовідносини тісно пов'язані з фактичними відносинами в суспільстві і залежать від життєвих обставин (певних дій осіб чи подій), що передбачаються нормою і мають характер юридичного факту, за наявності якого законодавець пов'язує виникнення зміну чи припинення правовідносин.
Структурно всі види правовідносини із соціального забезпечення поділяються на дві основні групи:
1) основні чи матеріальні правовідносини, тобто правовідносини з приводу певних видів соціального забезпечення;
2) процедурно-процесуальні відносини з установлення юридичних фактів, необхідних для надання певного виду соціального забезпечення, і вирішення спорів між сторонами правовідносин, крім спорів, що розглядаються в судовому порядку.
Матеріальні правовідносини, в свою чергу, поділяються на відносини з матеріального забезпечення та із соціального обслуговування. Відносини з матеріального забезпечення виникають при наданні переважно грошових виплат (пенсій, допомог) непрацездатним, малозабезпеченим, а у випадках, передбачених законом, і іншим громадянам (наприклад, допомога на поховання) із спеціальних фондів (Пенсійного фонду, фондів соціального страхування), з державного та місцевих бюджетів. Оскільки пенсії і допомоги є зазвичай основним джерелом для існування цієї категорії громадян, відносини з матеріального забезпечення посідають центральне місце в системі відносин із соціального забезпечення.
Відносини із соціального забезпечення включають також відносини, пов'язані із задоволенням не тільки прямих матеріальних, а й інших специфічних потреб непрацездатних громадян у формі різних послуг, пільг, в тому числі і натурального забезпечення. Через такі відносини досягається поновлення і розвиток соціально-суспільних, трудових, побутових і інших зв'язків осіб, які повністю чи частково обмежені з тих чи інших причин (вік, стан здоров'я), а також проводяться різноманітні реабілітаційні заходи (поновлювальне лікування, професійне навчання, працевлаштування, утримання і обслуговування в будинках-інтернатах, забезпечення протезними виробами та засобами пересування тощо). В широкому розумінні такі відносини називають відносинами із соціального обслуговування. Відносини із соціального обслуговування характеризуються тими ж ознаками, що й інші відносини із соціального забезпечення:
1) аліментарний характер надання;
2) єдина мета – забезпечення гідного прожиття непрацездатних;
3) фінансування зі спеціальних фондів;
4) коло осіб – непрацездатні;
5) здійснення в основному через органи соціального забезпечення і страхування, а якщо через інші органи, то за участю або під контролем органів соціального забезпечення.
Але соціальному обслуговуванню притаманні й особливості, які дозволяють виділити його в самостійний вид соціального забезпечення:
1) форма надання (у вигляді речей, послуг, пільг, переваг);
2) наявність спеціальних служб у системі органів соціального забезпечення для реалізації даного виду соціальної допомоги;
3) специфічні умови надання (надаються лише за певних правових підстав).
Через процедурно-процесуальні відносини права і обов'язки в сфері соціального забезпечення реалізуються в певній послідовності і за правилами, встановленими юридичними нормами. Тільки в межах процесуальних відносин і відповідно до процесуальних норм виконується вся процедура звернення за тим чи іншим видом соціального забезпечення, їх призначення або надання в порядку, передбаченому законом, а в разі необхідності – захист і поновлення порушеного права.
За цільовим призначенням процесуальні відносини із соціального забезпечення бувають двоякими: одні з них виникають при встановленні юридичних фактів, інші – пов'язані з реалізацією права на ті чи інші види соціального забезпечення. Тобто, в першому випадку процесуальні відносини виникають, коли вирішується питання про встановлення юридичних фактів, необхідних для надання того чи іншого виду соціального забезпечення, в другому – при здійсненні самого права на соціальне забезпечення, в тому числі з приводу захисту та поновлення цього права. Прикладом відносин з встановлення юридичних фактів є відносини, що виникають з приводу підтвердження трудового стажу за показаннями свідків для призначення трудової пенсії або встановлення факту утримання чи встановлення інвалідності тощо. Учасниками процесуальних відносин даного роду виступають, з одного боку, громадянин чи сім'я, як суб'єкти права, або їх представники, а з другого – відповідні державні органи, які наділені компетенцією встановлювати такі юридичні факти в разі звернення до них громадян. Наприклад, підтвердження трудового стажу за свідченням свідків провадить орган з призначення пенсій, факт інвалідності встановлює МСЕК, факт тимчасової непрацездатності – відповідний лікувальний заклад тощо.
Процесуальні відносини, пов'язані з реалізацією права, спрямовані на виникнення конкретних матеріальних правовідносин з того чи іншого виду соціального забезпечення. У всіх випадках здійснення права на пенсії, допомоги або інші матеріальні блага, а також послуги з соціального забезпечення, воно супроводжується виникненням різноманітних процесуальних відносин. Такі відносини виникають між громадянами і тими державними органами, які надають відповідні види соціального забезпечення. Залежно від виду соціального забезпечення виникають відповідні процесуальні відносини, через які вони реалізуються.
Розвиток всіх видів процесуальних відносин, пов'язаних з реалізацією права на ті чи інші види соціального забезпечення, можна представити у вигляді чотирьох загальних стадій:
1) звернення за соціальним забезпеченням;
2) розгляд і вирішення питання про призначення соціального забезпечення;
3) надання відповідного виду соціального забезпечення;
4) розгляд скарг і заяв з питань соціального забезпечення.
На всіх стадіях звернення за тим чи іншим видом соціального забезпечення волевиявлення громадянина – суб'єкта права має односторонній і виключно правомочний характер, що не потребує будь-чиєї згоди. Таке волевиявлення викликає відповідний обов'язок інших суб'єктів брати участь у всіх процесуальних відносинах. У випадку відмови зобов'язаних осіб виконати ті чи інші юридичні дії, правом встановлені спеціальні гарантії, що передбачають можливість об'єктивного розгляду поданої правомочним суб'єктом скарги, заяви і прийняття рішення щодо них зобов'язаними суб'єктами вищого рангу. У всіх випадках закон гарантує право на оскарження дій посадових осіб та визначає порядок такого оскарження.
Важливу гарантійну роль у соціальному забезпеченні відіграють процесуальні строки, під якими розуміється встановлений нормами права термін вчинення тих чи інших юридичних дій, від яких залежить виникнення, зміна або припинення правовідносин з соціального забезпечення. Норми права передбачають спеціальні строки, протягом яких повинні виконуватися певні юридичні дії і по закінченні яких настають правові наслідки. Ці строки встановлені стосовно кожного виду соціального забезпечення і, крім того, диференціюються залежно від стадії розвитку процесуальних відносин.
Характерною рисою правовідносин із соціального забезпечення є їх аліментарний характер, відсутність засад взаємності: обов'язок органу із соціального забезпечення і відповідне суб'єктивне право громадянина (сім'ї) не зумовлені дією громадянина (сім'ї) у відповідь на дію органу з соціального забезпечення. На боці громадянина (сім'ї) стоїть право вимагати того чи іншого виду соціального забезпечення, за наявності відповідних законних підстав, а на боці органу – обов'язок надати таке забезпечення в порядку і в розмірах, визначених законом.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що правовідносини із соціального забезпечення – це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають між фізичною особою чи сім'єю та державою, в особі її органів, з приводу безоплатного (бсзеквівалентного) або на пільгових умовах матеріального забезпечення і обслуговування за рахунок спеціальних фондів, державного та місцевих бюджетів громадян у старості, у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також з приводу надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, сім'ям, що мають дітей, та в інших випадках, визначених законом.