3. Умови та порядок призначення окремих видів соціальних допомог сім'ям з дітьми

Правове регулювання призначення і виплати допомог сім'ям з дітьми здійснюється за двома основними законами України: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. та «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції від 22 березня 2001 р. та іншим законодавством. Перший закон передбачає порядок надання допомог особам, що підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. До таких належать:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

3) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, зазначеним застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають (якщо інше не передбачено міжнародними договорами України), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства. Цим особам призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюються виконавчою дирекцією відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем реєстрації їх як страхувальників.

Цим Законом передбачені сім'ям з дітьми застрахованих осіб такі види допомог: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на поховання членів сім'ї, які перебували на утриманні застрахованої особи (дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до 23 років);

За Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на державну допомогу мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, що набули статусу біженця, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, у випадках та на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. З цього Закону призначаються такі види державної допомоги:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

Законодавством можуть бути передбачені й інші види допомог сім'ям з дітьми. Так, Положенням про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Міністерством праці України, Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством освіти України, Міністерством фінансів України 11 березня 1993 р., крім зазначених у Законі, передбачені:

- грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; .

- допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

- допомога на дітей віком до 16 років (учнів – до 18 років);

- допомога на дітей одиноким матерям;

- допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

- тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе;

- допомога на дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Під поняттям «сім'я з дітьми» розуміється поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування.

Під поняттям «дитина» розуміється особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Вона виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 – до пологів та 90 – після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, така допомога виплачується за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів – для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої за встановленими Законом правилами, і не залежить від страхового стажу.

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, за Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Підставою для призначення таким жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є відповідна заява, а також видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

- з основного місця роботи (служби, навчання) – для жінок, які перебувають на військовій службі, в органах внутрішніх справ чи іншій роботі, або навчаються в навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі на денній формі навчання.;

- ліквідаційної комісії-для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

- державної служби зайнятості – для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні;

- з місця проживання – для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються).

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки. Тривалість таких відпусток, а також порядок обчислення допомоги встановлені аналогічно як і жінкам, що застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. застрахованій та, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції від 22 березня 2001 р. незастрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителеві чи опікунові).

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, а також незастрахованій особі одноразова допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців від дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителеві чи опікунові) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, а незастрахованій особі у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Для призначення цього виду допомоги подаються такі документи: заява, копія свідоцтва про народження дитини, копії трудових книжок обох батьків, довідка з місця роботи, служби, навчання, довідка про склад сім'ї батьків.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має як застрахована, так і незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Цей вид допомоги надається застрахованій особі, зазначеній у Законі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, щомісяця від дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно, а незастрахованій особі – з дня призначення допомоги по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Усиновителям та опікунам допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається не раніше дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Незастрахованим особам допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки:

- ліквідаційної комісії – звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, до їх працевлаштування;

- державної служби зайнятості особам, зареєстрованим У державній службі зайнятості як безробітні;

- виданої за місцем проживання про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею, - непрацюючій особі.

Призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки з місця роботи (служби, навчання).матері дитини про те,, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати).

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається в повному розмірі.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше від розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, а незастрахованій особі така допомога надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей така допомога надається на кожну дитину.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеним в установленому Законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Така допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів та пенсій за попередні шість місяців.

Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми (у тому числі з усиновленими дітьми та дітьми, які перебувають під опікою чи піклуванням) віком до 16 років (учнів – до 18 років), призначається, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Цей вид допомоги призначається з місяця звернення по допомогу терміном на шість місяців і виплачується щомісячно. Питання про продовження виплати зазначеної допомоги вирішується на підставі поновлених документів про стан матеріального забезпечення сім'ї.

Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом за попередні шість місяців.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Документи розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення. Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги, а також мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі недостовірних даних, і відшкодовують її в установленому Законом порядку.

Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам та державна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД.

Крім вищезазначених допомог сім'ям з дітьми законодавством можуть бути передбачені й інші види допомог цій категорії осіб. Так, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р. право на таку допомогу мають інваліди з дитинства І і II групи, непрацюючі інваліди з дитинства III групи, а також діти-інваліди віком до 16 років. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи. Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до управління соціального захисту населення за місцем проживання. Заява про призначення державної соціальної допомоги інвалідові І чи II групи, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку. Якщо із заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування. Непрацюючі інваліди з дитинства III групи, а також один із непрацюючих батьків, усиновителів, опікун або піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років, додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем проживання.

Управління соціального захисту населення, яке прийняло заяву про призначення державної соціальної допомоги, видає заявникові розписку про прийом заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийому заяви. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами. Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У тих випадках, коли до заяви додані не всі необхідні документи, заявникові повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3-х місяців від дня одержання повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається органами соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами і призначається допомога від дня звернення за її призначенням.

Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:

- інвалідам з дитинства І групи – 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам з дитинства II групи – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- непрацюючим інвалідам з дитинства III групи – 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- на дітей-інвалідів віком до 16 років – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім зазначених розмірів Законом передбачаються надбавки на догляд. Так, інвалідам з дитинства І групи встановлюється надбавка на догляд за ними у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму. Надбавка на догляд, що призначається одинокій матері (батькові), встановлюється у розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років -30 відсотків прожиткового мінімуму, на дитину-інваліда віком від 6 до 16 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму. Надбавка на догляд, що призначається в інших випадках, встановлюється у розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років – 30 відсотків прожиткового мінімуму, на дитину-інваліда віком від 6 до 16 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму та за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід, за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунові, піклувальникові, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом; одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікунові, піклувальникові з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І і II групи, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей-інвалідів така допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку.

Виплачується така допомога щомісячно у встановлені органами соціального захисту населення строки державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів. Опікунові або піклувальникові ця допомога виплачується за місцем їх проживання.

Призначена державна соціальна допомога виплачується інваліду з дитинства І чи II групи незалежно від одержуваного ним заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів, а допомога, яка призначена на дитину-інваліда віком до 16 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Державна соціальна допомога може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом.

Інвалідам з дитинства, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, виплачується 20 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги. Призначена державна соціальна допомога не виплачується за час перебування дитини-інваліда віком до 16 років на повному державному утриманні.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (в редакції Закону України від 3 березня 1998 р.) та з метою посилення соціального захисту дітей віком до 16 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, Постановою Кабінету Міністрів «Про розмір щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СПІД» від 10 липня 1998 р. № 1051 з 1 січня 1999 р. дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД, встановлена щомісячна державна допомога у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.